ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
03.11.06 Справа № 15/488пн.
Суддя Пономаренко Є.Ю.,
при секретарі судового засідання Подколзіній С.С.
розглянувши матеріали справи за позовом
Сватівської районної ради Луганської області, м. Сватове Луганської області
до Відділення Державного казначейства у Сватівському районі Луганської області, м. Сватове Луганської області
про визнання відмови в оплаті недійсною та зобов'язання виконати певні дії
За участю представників сторін:
від позивача: Бондар Т.М. - радник з юр. питань по довіреності № 51/8 від 16.02.06, Бервено Т.В. - заст. голови ради по довіреності № 185 від 19.07.06;
від відповідача, Ковальова Н.М. представник по довіреності № 5 від 30.10.06, Кильчинський Є.С. представник по довіреності № 09-27/2395 від 20.06.06;
Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Тому, з урахуванням суб'єктного складу та предмету спору, а також рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі у судовому засіданні 03.11.2006р. здійснювалося за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку з цим змінюється індекс справи та їй присвоюється номер 15/488н-ад.
Суть спору: позивачем заявлено вимоги про:
- визнання відмови відділення Державного казначейства в Сватівському районі №12 від 06 жовтня 2006р. у проведенні платежу відповідно до платіжного доручення №340 від 06.10.2006р. недійсною;
- зобов'язання відповідача здійснити оплату суми в розмірі 120 726 грн. на придбання позивачем службового легкового автомобіля.
У судовому засіданні представники позивача надали пояснення, якими підтримали позов у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечує з підстав наведених у відзиві від 02.11.2006р. №09-25/314ю.
У судовому засіданні представники відповідача надали пояснення, якими заперечили проти позову повністю.
Представники позивача повідомили суду про відсутність необхідності у наданні їм часу для підготовки додаткових заперечень проти відзиву відповідача та відповідно є можливим розгляд справи по суті у даному судовому засіданні.
Сторони не досягли примирення.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Оскаржуваною у даній справі Відмовою в оплаті №12 від 06.10.2006р. Відділення державного казначейства у Сватівському районі відмовило Сватівській районній раді у проведенні нею платежу за платіжним дорученням від 06.10.2006р. №340 на суму 120 726 грн. за придбання легкового службового автомобілю OPEL VEKTRA.
Дана Відмова є актом індивідуальної дії та може бути оскаржена до суду в порядку адміністративного судочинства.
Відмова мотивована відповідачем порушенням п. 1 щодо перевищення граничних сум витрат на придбання легкового автомобіля, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2001р. №332 зі змінами.
Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2001р. №332 затверджено граничні суми витрат на придбання легкових автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, комп'ютерів, придбання і утримання мобільних телефонів державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного бюджету, республіканського Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів.
При цьому також, згідно абз. 2 п. 1 вказаної Постанови органам Державного казначейства під час оплати рахунків на придбання легкових автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, комп'ютерів, придбання і утримання мобільних телефонів дотримуватися граничних сум витрат, затверджених цією постановою.
Так, зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України затверджено граничну суму витрат на придбання легкового автомобіля для керівників інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, бюджетних установ і організацій у розмірі 60 000 грн.
Позивач не погоджується з відмовою в оплаті посилаючись на положення Європейської хартії місцевого самоврядування, ратифіковану Законом України від 15.07.1997р. №452/97-ВР.
Доводи позивача не можуть бути підставою визнання оскаржуваної Відмови в оплаті недійсною та відхиляються судом. Натомість суд вважає правомірною Відмову в оплаті та приймає заперечення відповідача проти позову.
Європейською хартією місцевого самоврядування визначено, що принцип місцевого самоврядування має бути визнаний в законодавстві держави та за можливістю в Конституції держави.
Україною, як державою, що ратифікувала вказану Хартію принцип місцевого самоврядування визнано на законодавчому рівні, зокрема Основним Законом держави -Конституцією України, спеціальним Законом, що регламентує систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування -Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», іншими нормативно-правовими актами.
Європейська хартія про місцеве самоврядування не встановлює порядок використання коштів, який би суперечив національному законодавству України.
Статтею 3 Європейської хартії визначено поняття місцевого самоврядування.
Згідно пункту 1 даної статті під місцевим самоврядуванням розуміється право та реальна здатність органів місцевого самоврядування регламентувати значну частину державних справ і управляти нею, діючи в рамках закону, під свою відповідальність і в інтересах місцевого населення.
Так, органи місцевого самоврядування повинні діяти в межах національного законодавства, тобто у даному випадку застосовуючи положення Постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2001р. №332, та в інтересах місцевого населення. Придбання легкового автомобіля за ціною у двічі вищою ніж встановлено законодавством є вчинком, спрямованим супроти інтересам місцевого населення Сватівщини. Такі кошти могли бути використані в інший спосіб -дійсно в інтересах місцевого населення та відповідно до законодавства, а не в інтересах фактично голови Сватівської ради, для запобігання чого і прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від 04.04.2001р. №332.
Згідно Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з корупцією, іншими протиправними діями в соціально-економічної сфері та забезпечення економного витрачання державних коштів»від 16 листопада 2000 року № 1242, з метою економії коштів державного і місцевих бюджетів та створення на цій основі додаткових джерел підвищення рівня життя найбільш вразливих верств населення постановив, зокрема, Кабінету Міністрів України розробити комплекс заходів, які б, передбачали єдину граничну суму витрат на придбаний автомобілів установами і організаціями, які утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів. На виконання цього Указу і була розроблена та зареєстрована, у встановленому законом порядку Постанова Кабінету Міністрів України від 04.04.2001р. №332.
Суд підтримує висновок відповідача про те, що дійсно як Європейська хартія так і зазначені Указ президента і Постанова Кабінету Міністрів України спрямовані на захист інтересів населення.
Відповідно до ст. 9 Європейської хартії органи місцевого самоврядування мають право на свої власні адекватні фінансові ресурси в рамках національної економічної політики.
Стаття 92 Конституції України встановлює, що виключно законами України встановлюються бюджетна система України.
Засади бюджетної системи України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.
Згідно ст. 4 Бюджетного кодексу України до складу нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини в України, входять рішення органів місцевого самоврядування, які повинні бути прийняти відповідно до цього Кодексу, закону про Державний бюджет України, інших законів, що регулюють бюджетні правовідносини, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України.
Згідно ст. 19 Конституції України державні органи та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції України та законів України.
Тому, позивач при вирішенні питання щодо придбання автомобіля зобов'язаний був додержуватися граничних витрат, закріплених на законодавчому рівні - Постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2001р. №332.
Також, при цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 8 Європейської хартії про місцеве самоврядування адміністративний контроль за органами місцевого самоврядування може здійснюватися тільки згідно за процедурами та у випадках, передбачених конституцією або законом (тобто національним законодавством).
Нормами ч.2 ст. 78 Бюджетного кодексу України, встановлено, що казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України за функціями, визначеними статтею 48 цього Кодексу. Згідно п. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України Державне казначейство здійснює контроль бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.
Відповідно до п. 4.8. Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 04.11.2002р. «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів», який видано на виконання ст. 78 Бюджетного кодексу України та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.11.2002р. за № 919/7207 визначено право відмови в оплаті рахунків при недотриманні або порушенні встановленого порядку використання коштів загального та/або спеціального фондів бюджету.
Під час провадження у даній справі судом перевірялося та встановлено, що оскаржуване рішення прийнято: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, відмова відділення Державного казначейства в Сватівському районі №12 від 06 жовтня 2006р. в оплаті є правомірною, а тому у задоволенні позовної вимоги про визнання її недійсною слід відмовити. Також, відповідно, не підлягає задоволенню за необґрунтованістю і вимога про зобов'язання відповідача здійснити оплату суми в розмірі 120 726 грн. на придбання позивачем службового легкового автомобіля, яка є похідною від першої позовної вимоги. Так, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 08.11.2006р.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
Є.Ю. Пономаренко