79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.03.09 Справа№ 3/35
Господарський суду Львівської області в складі колегії
головуючого -судді - Н.Є. Березяк
суддів - Ю.О.Сухович
- А.І. Цікало
при секретарі І. Торській розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хазинедароглу Озкан Іншаат Лімітед Ширкеті Україна», м. Київ
До відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія »Інтермаркет», м.Львів
До відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий центр» Леополіс», м.Львів
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Європтіма», м. Львів
Про стягнення 51 078 663,58 грн.
За участю представників:
Від позивача : Потинський А.М. -адвокат, Лесик М.А., Козак В.Д., Ендер Іптеч- представники
Від відповідача-1: Анохін Ю.І., Кравчик Н.Р., Галадій А.М. -представники
Від відповідача-2 : не з'явився
Від третьої особи : Біловус М.С.-представник
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки , передбачені ст.22 ГПК України.
Суть спору: ТзОВ «Хазинедароглу Орзан Іншаат Лімітед Ширкеті Україна» звернулося з позовом до ТзОВ Торгової компанії «Інтермаркет» та до ТзОВ«Торговий центр» Леополіс» про стягнення заборгованості в сумі 51078663,58 грн. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 виступає ТзОВ «Європтіма».
В судовому засіданні представником відповідача було заявлено ряд клопотань. На задоволення клопотання ТзОВ «Торгова компанія »Інтермаркет» ухвалою заступника голови суду від 11.03.2009 року призначено колегіальний розгляд справи.
Судом відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду апеляційною інстанцією апеляційної скарги на ухвалу суду про забезпечення позову у цій же справі. Відмовляючи в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 3/35 судова колегія виходила з того, що положеннями ст.79 ГПК України не передбачено такої підстави для зупинення провадження у справі, як розгляд апеляційною інстанцією апеляційної скарги на ухвалу суду у цій же справі. Необґрунтованим є посилання відповідача-1 на положення ст. 79 ГПК України щодо зупинення провадження у справі « в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, органом, що вирішує господарські спори». На вимогу суду відповідач-1 не подав доказів того, що на розгляді господарського суду чи іншого органу, що вирішує господарські спори є інша справа, яка безпосередньо пов'язана з даною справою і розгляд якої унеможливлює розгляд справи № 3/35 по суті. Ухвала суду про забезпечення позову ніяким чином не впливає на розгляд по суті справи про стягнення коштів і не містить відомостей про ті чи інші обставини, які необхідно з'ясовувати у справі про стягнення заборгованості , що виникла при виконанні сторонами цивільно-правового договору. Крім того, подання відповідачем-1 зазначеного клопотання лише затягує розгляд справи. Враховуючи значну кількість позовів, що знаходяться на розгляді господарського суду про стягнення з ТзОВ «Торгова компанія »Інтермаркет» заборгованості по договорах та враховуючи значну суму боргу, який виник у відповідача-1 перед позивачем у зв'язку з невиконанням ним своїх договірних зобов'язань, а також вжиття ним заходів, які ускладнять в майбутньому виконання рішення суду, судова колегія прийшла до висновку ,що зупинення провадження у справі та її відкладення затягують розгляд справи чим порушують право позивача на відшкодування йому вартості виконаних ним та неоплачених йому робіт.
В судовому засіданні 11.03.2009 року відповідачем-1 було також подано заяву про відвід всій колегії суддів.
Для вирішення питання щодо заявленого відводу в судовому засіданні 11.03.2009 року оголошувалась перерва до 12.03.2009 року.
Ухвалою заступника голови суду від 12.03.2009 року відмовлено в задоволенні заяви ТзОВ «Торгова компанія »Інтермаркет» про відвід всій колегії суду.
Відповідачем-1 також було подано клопотання про скасування заходів по забезпеченню позову, яке судом задоволено при прийнятті рішення .
12.03.2009 року відповідачем -1 було подано клопотання про об'єднання в одне провадження справ №3/35 та справи №21/30 . Своє клопотання відповідач-1 обґрунтовує тим, що предметами обох спорів є стягнення заборгованості за одним і тим самим договором, а сторонами у справах є одні і ті ж самі особи.
Проаналізувавши заявлене клопотання судова колегія прийшла до висновку про недоцільність його задоволення. Положеннями ст. 58 ГПК України передбачено право судді об'єднати кілька однорідних справа, у яких беруть участь ті ж самі сторони в одну справу. Однак, положеннями ст..58 ГПК України не передбачено можливість об'єднання в одне провадження господарських справ, які знаходяться на розгляді у різних суддів. Крім того, предметом дослідження у справі № 3/35 є наявність заборгованості , яка виникла в зв'язку з неоплатою відповідачем-1 дев'ятого платіжного сертифіката, а предметом дослідження у справі № 21/30 є заборгованість, яка виникла по інших платіжних сертифікатах, і об'єднання цих справ ускладнить їх розгляд.
Після оголошеної перерви, судом продовжено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов з підстав і мотивів викладених в позовній заяві, поясненнях та матеріалах справи.
Відповідач-1 письмового заперечення суду не подав, однак проти позову заперечує.
Відповідач-2 в судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 у наданих письмових поясненнях підтвердив правомірність заявлених позовних вимог.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності , встановив наступне:
02 жовтня 2007 року між Позивачем та Відповідачем-1 був укладений Договір підряду №ІД-1 на виконання будівельно-монтажних робіт та робочого проекту торгово-розважального комплексу «Леополіс-Центр», розташованого за адресою: вул. Кульпарківська у м. Львові (далі за текстом -Договір) на підставі якого Позивач згідно п. 5 Додатку 1 до Договору зобов'язувався здійснити комплекс підрядних робіт на будівництві вказаного торгового центру щодо проектування, виконання та закінчення підрядних робіт, які будуть мати результатом закінченого будівництва вказаного об'єкта на загальну суму 526 363 834, 96 грн., що зазначена в Додатку 1 до Спеціальних умов цього Договору (п.3) та які є невід'ємною частиною цього Договору, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язувався надати будівельний майданчик та здійснити оплату підрядних робіт та матеріалів на підставі надісланих проміжних платіжних сертифікатів, а також приймати підрядні роботи та матеріали на підставі актів приймання виконаних підрядних робіт та проміжних платіжних сертифікатів.
Ціна договору визначена в кошторисі, доданому до матеріалів справи, є твердою ціною договору підряду та розрахована, виходячи з курсу долара у співвідношенні 1 долар США - 5,05 грн.
Відповідно до Розділу 3 Загальних Умов Договору Замовник повинен призначити Інженера, який зобов'язаний виконувати обов'язки, передбачені Договором. Зокрема, відповідно до пп.1.1.2.4. Загальних Умов Договору термін «Інженер» означає особу, призначену Замовником Інженером за Договором і вказану в Додатку до Оферти. Судом встановлено, що відповідно до вказаного Додатку до Оферти Інженером є Третя сторона, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача-1 -ТОВ «Європтіма».
Згідно з п.3.1. пп. «а» Загальних Умов Договору, де встановлено, що в усіх випадках, коли Інженер виконує обов'язки або здійснює повноваження, передбачені Договором або такі, що випливають з Договору, Інженер вважається таким, що діє від імені Замовника. Відповідно до п. 2.2. Спеціальних Умов Договору Інженер у відповідності до п.1.1.2.4. Загальних Умов, має статус «спеціалізованої організації чи спеціаліста», як зазначено у п.3 ст. 881 ЦК України. Вказана норма ЦК України встановлює, що Замовник має право з метою здійснення контролю та нагляду за будівництвом і прийняття від свого імені відповідних рішень, укласти договір про надання такого виду послуг із спеціальною організацією або спеціалістом. У цьому разі в договорі будівельного підряду визначаються функції та повноваження такого спеціаліста.
Предметом спору, що виник між сторонами є заборгованість, що виникла внаслідок невиконання Відповідачем-1 своїх зобов'язань за укладеним Сторонами Договором з оплати виконаних будівельно-монтажних робіт, замовлених матеріалів та обладнання для будівництва об'єкту. З наданого Позивачем Договору вбачається, що Розділ 14 Загальних Умов «Ціна Договору та оплата» передбачає механізм та порядок оплати робіт Позивача. Виходячи з умов Договору сторони домовились, що оплата Підряднику (Позивачу) здійснюється на підставі відповідних документів, визначених цим Договором. Зокрема, відповідно до п. 14.3. Загальних Умов після закінчення кожного періоду для платежу, вказаного в Договорі (якщо не вказано, то після закінчення кожного місяця) Підрядник надає Інженеру Звіт в шести примірниках в схваленій інженером формі з детальним описом тих сум, на отримання яких Підрядник вважає, що має право, разом з супроводжуючими документами, які включають відповідний звіт про хід виконання робіт, відповідно до Підпункту 4.21. (Звіти про хід виконання робіт).
Механізм оплати Відповідачем робіт Позивача на об'єкті визначений пунктами 14.6. та 14.7. Загальних умов Договору. Як вбачається з пункту 14.6. (в редакції п. 38.1. Особливих Умов) Інженер протягом 18 днів після отримання Звіту та підтверджуючої документації видає Замовнику Проміжний Платіжний Сертифікат, що вказує суму, що Інженер справедливо вважає як належну до сплати, з підтверджуючими документами.
Судом встановлено, що зобов'язання Відповідача стосовно оплати підрядних робіт, матеріалів та обладнання Позивача на підставі Проміжних Платіжних Сертифікатів передбачені в пп. (b) п. 14.7. Загальних умов Договору. Зокрема, відповідно до пп.(b) п.14.7. Загальних умов Договору Замовник зобов'язаний сплатити Підряднику суму, завірену в кожному проміжному платіжному сертифікаті протягом 36 днів після отримання Інженером Звіту та підтверджуючої документації. Як вбачається з матеріалів справи та доданих документів, зокрема, додатків до Договору - термін сплати у 36 днів зазначений в редакції п. 38.2. Особливих Умов Договору.
Згідно п. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт проводиться після прийняття Замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням Сторін. Таким чином, як видно з наведених положень Договору, Сторони встановили порядок розрахунків за Договором на підставі Проміжних платіжних сертифікатів.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем було розроблено та надано Інженеру звіти, на підставі яких Інженером було видано та передано Замовнику 9 (дев'ять) Проміжних платіжних сертифікатів, які оплачені Замовником частково, що підтверджується Випискою з банківського рахунку.
Під час розгляду справи по суті судом було досліджено платіжні сертифікати (рахунки) №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9 та виписку по банківському рахунку Позивача в ЗАТ «Альфа-Банк» за період з 12.10.2007р. по 24.02.2009р. в частині здійснених оплат вартості робіт згідно вищевказаного Договору.
Як вбачається з досліджених в судовому засіданні платіжних документів, заборгованість Відповідача-1 перед Позивачем по оплаті перших дев'яти платіжних сертифікатів станом на день розгляду справи складає 5 365 175,14 доларів США. З врахуванням курсових різниць між доларом США та національною валютою, що передбачено умовами Договору, сума основного боргу, станом на день подання позову, становить 41311848,54 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 року № 668 затверджено Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (надалі -Загальні умови), які відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель, споруд, технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво об'єктів), а також окремих комплексів чи видів робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів. Згідно п.1 Загальних умов, останні поширюються і на договори підряду в капітальному будівництві за участю іноземних суб'єктів господарювання.
Відповідно до п.98 Загальних умов оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду. Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об'єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання.
Згідно п.99 Загальних умов розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи. Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду.
Як зазначалося вище, Договором підряду № ІД-1 від 02 жовтня 2007 року передбачено, що підставою для проведення розрахунків є платіжні сертифікати, у яких, зокрема, зазначається вартість матеріалів, вартість фактично виконаних будівельних робіт згідно з актами приймання-передачі виконаних робіт, матеріали на об'єкті, тощо.
Як вбачається з платіжних доручень про оплату, Відповідач-1 оплачував Позивачу за виконані підрядні роботи на підставі рахунків. Суд з'ясував, що номери та дати зазначених в платіжних документах рахунків збігаються із номерами та датами платіжних сертифікатів. Відтак, з врахування визначених Позивачем та Відповідачем-1 умов проведення оплати за виконані будівельно-монтажні роботи згідно Договору підряду № ІД-1 від 02 жовтня 2007 року, господарський суд приходить до висновку, що в розумінні призначення платежу рахунок є тотожним платіжному сертифікату, а тому Відповідач-1 здійснював оплату Позивачу фактично на підставі платіжних сертифікатів.
Курсові різниці долара США по відношенню до національної валюти, на які перерахована сума позову передбачений відповідним пунктом Основної угоди (п. 4 Додатку № 1 до Спеціальних Умов), згідно якого якщо курс долара на момент укладення Договору та курс цієї валюти на момент оплати (на момент звернення з позовом до суду) відрізняється більш ніж на 5 відсотків, то така сума підлягає перерахунку.
З поданих позовних матеріалів вбачається, що Позивач пред'явив позов про стягнення заборгованості за виконані згідно Договору підряду № ІД-1 від 02 жовтня 2007 року будівельно-монтажні роботи солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-2, мотивуючи тим, що Відповідач-2 створений внаслідок реорганізації Відповідача-1 шляхом виділу і до Відповідача-2 перейшла частини активів Відповідача-1 у вигляді незавершеного будівництва на загальну суму 27 035 500, 00 грн. Зазначений факт, на думку Позивача, свідчить про неправомірність дій Відповідача-1 щодо уникнення сплати заборгованості Позивачу згідно вищевказаного договору.
Із долученого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.02.2009 року серія АВ №974728, виданого державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради, вбачається, що внаслідок реорганізації ТзОВ «Торгова компанія «Інтермарекет» (ідентифікаційний код 13827416) шляхом виділу було створено та 18.02.2009 року проведено державну реєстрацію окремої юридичної особи -ТзОВ «Торговий центр «Леополіс», ідентифікаційний код 36361147, місцезнаходження: м. Львів, вул. Городоцька, 359, видано Свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 206170 від 18.02.2009 року. Також з вказаного витягу вбачається, що ТзОВ «Торговий центр «Леополіс» є правонаступником ТзОВ «Торгова компанія «Інтермарекет».
Частиною 4 ст. 59 ГК України передбачено, що у разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.
Частиною 1 ст. 109 ЦК України передбачено, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Частиною 2 вказаної статті визначено, що до виділу застосовуються за аналогією положення частин 1, 2 та 4 ст. 105 та положення статей 106 і 107 цього Кодексу.
Згідно до ч. 2 ст. 107 ЦК України передавальний акт (розподільчий баланс), який складає комісія у разі поділу, має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Відповідно до ч. 5 ст. 107 Цивільного кодексу України, якщо правонаступниками юридичної особи є кілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася.
Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що внаслідок реорганізації ТзОВ «Торгова компанія «Інтермарекет» шляхом виділу до новоствореного суб'єкта ТзОВ «Торговий центр «Леополіс» відповідно до розподільчого балансу мали перейти частина майнових прав та майнових обов'язків реорганізованого суб'єкта. З наявного в матеріалах справи розподільчого балансу від 16 лютого 2009 року, затвердженого загальними зборами учасників ТзОВ «Торгова компанія «Інтермарекет» (протокол №17/02/2009 від 17.02.2009 року) господарським судом вбачається, що від ТзОВ «Торгова компанія «Інтермарекет» до ТзОВ «Торговий центр «Леополіс» перейшли активи у вигляді об'єкта незавершеного будівництва вартістю 27 035 500,00 грн. та кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуг на загальну суму 27 073 100, 00 грн. Однак, в розподільчому балансі не визначено, зобов'язання по яких саме договорах та перед якими саме кредиторами перейшли до ТзОВ «Торговий центр «Леополіс».
Відтак, враховуючи те, що згідно розподільчого балансу від 16.02.2009 року неможливо чітко визначити, чи до кредиторської заборгованості, що перейшла від Відповідача-1 до Відповідача-2, включені грошові зобов'язання Відповідача-1 перед Позивачем згідно укладеного між Позивачем та Відповідачем-1 Договору підряду № ІД-1 від 02 жовтня 2007 року на виконання будівельно-монтажних робіт та робочого проекту торгово-розважального комплексу «Леополіс-Центр», розташованого за адресою: вул. Кульпарківська у м. Львові, беручи до уваги те, що згідно розподільчого балансу до Відповідача-2 перейшли невизначені об'єкти незавершеного будівництва, господарський суд, керуючись положеннями ч.1 ст. 109 та ч. 5 ст. 107 ЦК України вважає, що Відповідач-1 та Відповідач-2 мають нести солідарну відповідальність перед Позивачем щодо проведення розрахунку за виконані згідно Договору підряду № ІД-1 від 02 жовтня 2007 року будівельно-монтажні роботи доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Відповідно до Ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Cтаттею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем за період з 25.09.2008 року по 25.02.2009 року нараховано пеню в розмірі 7579964,07 грн., три відсотки річних в розмірі 947495,51 грн. та інфляційні в розмірі 1239355,46 грн. , які підлягають стягненню з ТзОВ «ТК «Інтермаркет» частково. При здійсненні розрахунку позивачем неправильно визначено період, за який нараховано пеню, інфляційні та три відсотки річних. Як вбачається із матеріалів справи, останнім днем оплати платіжного сертифіката №9 було 06.10.2008 року, таким чином, право на нарахування пені, інфляційних та трьох відсотків річних у позивача виникає з 07.10.2008 року. При здійсненні самостійного розрахунку суми штрафних санкцій, суд вважає, що на підставі ст. 625 ЦК України стягненню з відповідачів на користь ТзОВ «Хазинедароглу Озкан Іншаат Лімітед Ширкеті Україна» підлягають : суму основного боргу в розмірі 41311848,51 грн., пеня у розмірі 3962024,77 грн., три відсотки річних в сумі 495 014, 86 гривень, а також збитки від інфляції в сумі 1239355, 46 гривень. В стягненні з відповідачів на користь позивача 4070419,85 грн. слід відмовити.
Не заслуговують на увагу суду посилання відповідача-1 на відсутність боргу в зв'язку із здійснення ним авансового платежу в сумі 52636385,52 грн., який може бути зараховано в погашення заборгованості .
Проаналізувавши положення договору щодо порядку здійснення платежів та їх зарахування, судом встановлено, що відповідно до умов договору позивач самостійно в односторонньому порядку не має права змінювати умови договору в частині розрахунків, якими чітко встановлено порядок зарахування авансового платежу в рахунок вартості виконаних робіт. Сторонами зміни до договору в цій частині не вносились.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
ТзОВ «ТК «Інтермаркет» не надано суду доказів погашення заборгованості у встановлений договором строк.
Враховуючи наведені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позову підлягають до задоволення частково.
З урахуванням положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, керуючись ст.ст. 526, 625, 626, 651, 652 ЦК України ст.ст. 12, 32-38, 43, 49,82-85 ГПК України, суд
1.Позовні вимоги задоволити частково.
2.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет» (Код ЄДРПОУ 13827416, 79008, м. Львів, вул. Галицька, 4) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр» Леополіс» ( код ЄДРПОУ 36361147 , 79040 м.Львів, вул.. Городоцька,359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хазинедароглу Озкан Іншаат Лімітед Ширкеті Україна» (Код ЄДРПОУ 35093942, місцезнаходження 04025, м. Київ, проспект Оболонський, 23-А) суму основного боргу в розмірі 41 311 848, 51 грн., пеню в розмірі 3 962 024, 77 грн., три відсотки річних в розмірі 495 014,86 грн., збитки від інфляції в сумі 1 239 355, 46 грн., суму державного мита в розмірі 25 500,00 грн. та вартість витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.02.2009 року по даній справі.
Наказ відповідно до ст.116 ГПК України видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення виготовлений і підписаний 12.03.2009 року.
Суддя Березяк Н.Є.