Іменем України
23 травня 2013 рокуСправа №2а-214/12/2770
11 год. 25 хв.
м. Севастополь
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Мінько О.В.;
при секретарі - Бойко М.С.,
за участю: позивача, ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий Гагарінським РВ УМВВС України в м. Севастополі 23.12.1997 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської державної адміністрації, Севастопольської міської Ради, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дій протиправними, скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської державної адміністрації, Севастопольської міської Ради про визнання дій посадових осіб Севастопольської міської державної адміністрації при розгляді заяв від 07.04.2011 р., 21.06.2011 р., 09.12.2011 р. та 13.01.2012 р. незаконними;
- зобов'язання Севастопольської міської державної адміністрації підготувати матеріали для надання згоди на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,06 га., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2;
- скасування рішень № 1818, 1819, 1820, 1821 V сесії Севастопольської міської ради VI скликання від 15.11.2011 р. про дачу згоди на розробку проекту землеустрою по відводу земельних ділянок, розташованих в районі вулиці Амет-Хана Султана.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач неодноразово звертався до Севастопольської міської державної адміністрації із заявами про підготовку матеріалів для надання згоди на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки за адресою Камишове шосе, площею 0,06 га., але заяви відповідачем, Севастопольською міською державною адміністрацією, залишилися без розгляду по суті, позивач згоду на розробку проекту землеустрою не отримав. Севастопольською міською Радою 15.11.2011р. прийняті рішення № 1818, № 1819, 1820, 1821 про дачу згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 саме тієї земельної ділянки, на яку претендує позивач. Крім того позивач вважає, що має першочергове право щодо надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою, так як тривалий час оброблює земельну ділянку, користується нею, вказує, що оскаржувані рішення є незаконними з вищевказаних підстав та тому, що при прийнятті рішень стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_2 ОСОБА_4, ОСОБА_5 відповідачем, Севастопольською міською радою, не було дотримано відповідної процедури.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 27.01.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25.04.2012 р. закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду, залучено до участі у справі в якості третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 02.07.2012 р. задоволено заяву позивача про відвід судді.
Розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Севастополя № 60 від 06.07.2012 р. проведено перерозподіл адміністративної справи у порядку статті 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду зазначену справу передано до розгляду судді Мінько О.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 09.07.2012 р. адміністративну справу № 2а-214/12/2770 прийнято до провадження суддею Мінько О.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 23.05.2013 р. закрито провадження у справі в частині вимог про скасування рішення № 1818, 1819 V сесії Севастопольської міської ради VI скликання від 15.11.2011 р. про дачу згоди на розробку проекту землеустрою по відводу земельних ділянок, розташованих в районі вулиці Амет-Хана Султана.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, надав суду пояснення в обґрунтування вимог, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач, Севастопольська міська державна адміністрація, в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку, про причини не прибуття в судове засідання, суд не повідомив.
У раніше проведених судових засіданнях представник відповідача був присутнім, надавав пояснення по справі, проти позову заперечував.
Відповідач, Севастопольська міська Рада, в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку. В матеріалах справи маються заперечення проти адміністративного позову, а також заява про розгляд справи за відсутності представника Севастопольської міської Ради.
Треті особи, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись у встановленому законом порядку, про причини не прибуття в судове засідання, суд не повідомили.
Представник третьої особи ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 приймали участь у розгляді справи надавали пояснення, заперечували проти задоволення адміністративного позову.
Враховуючи, що явка учасників процесу є правом на не обов'язком, відповідно до вимог 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників відповідачів та третіх осіб, за наявними в ней матеріалами.
Суд, заслухавши позивача, встановивши обставини по справі, дослідивши докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Встановлено, що ОСОБА_1 звертався до Севастопольської міської державної адміністрації із заявами щодо підготовки матеріалів для надання згоди на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки в районі Камишовського шосе 07.04.2011 р., 21.06.2011 р., 09.12.2011 р., 13.01.2012 р., а також звертався із скаргою до прокурори м. Севастополя щодо не прийняття рішення стосовно вказаних заяв.
07.04.2011 р. позивачем була направлена заява із додатком до Севастопольської міської державної адміністрації з проханням підготовити матеріали для надання йому згоди на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,10 га., за адресою Камишове шосе м. Севастополя для індивідуального житлового будинку.
Севастопольською міською державною адміністрацією на адресу позивача від 05.05.2011 р. надана відповідь у відповідності до Закону України "Про звернення громадян", де відповідачем зазначено, що його звернення прийнято до розгляду Управлінням містобудівництва та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації. За результатами розгляду по суті позивач буде проінформований додатково (а. с. 165).
Матеріалами справи підтверджено, що Севастопольська міська державна адміністрація 20.05.2011 р. повідомила позивача, що відповідно до пункту 3.1 Порядку розгляду питань щодо придбання та реалізації фізичними та юридичними особами прав на землю в м. Севастополі, позивачу необхідно доповнити надані матеріали містобудівною документацією в М1:500 (а. с. 8).
21.06.2011 р. позивачем була направлена заява до Севастопольської міської державної адміністрації з проханням підготовити матеріали для надання йому згоди на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянці площею 0,06 га., за адресою: Камишове м. Севастополь для індивідуального дачного будівництва.
Севастопольською міською державною адміністрацією на адресу позивача від 19.07.2011 р. надана відповідь у відповідності до Закону України "Про звернення громадян", де відповідачем зазначено, що його звернення прийнято до розгляду Управлінням містобудівництва та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації. За результатами розгляду по суті позивач буде проінформований додатково (а. с. 170).
В листі Севастопольської міської державної адміністрації, який направлено на адресу позивача 22.08.2011 р. зазначено, що у відповідності до затвердженого Генерального плану м. Севастополя, території садових товариств в межах міської смуги переводяться в житлову малоетажну забудову, у тому числі присадибну. У зв'язку з чим, позивачу необхідно привести у відповідність містобудівну документацію, уточнити цільове призначення запитуємої земельної ділянки (а. с. 10).
09.12.2011 р. позивачем була направлена заява до Севастопольської міської Ради щодо підготування матеріалів для надання згоди на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянці площею 0,06 га., за адресою: Камишове м. Севастополь для індивідуального дачного будівництва.
З листа Севастопольської міської ради від 30.12.2011 р. вбачається, що матеріали стосовно запитуваної земельної ділянки розглянуті, ці матеріали мають недоліки та повернуті позивачеві для усунення зауважень (а. с. 14).
Також 13.01.2012 р. позивачем повторно надана заява із додатком до Севастопольської міської державної адміністрації з проханням підготовити матеріали для надання йому згоди на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянці площею 0,06 га., за адресою: Камишове м. Севастополь для індивідуального дачного будівництва.
На зазначену заяву відповідачем 14.02.2012 р. отримано лист відповідь Севастопольської міської державної адміністрації щодо направлення висновку Управлінням містобудівництва та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 10.02.2012 р. за № 04-01/449 (а. с. 159-16).
Також встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що рішеннями № 1818, № 1819, № 1820, № 1821 від 15.11.2012 р. Севастопольської міської ради ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, надано дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 га, для ведення садівництва в районі вул. Амет-Хана Султана в м. Севастополі.
Відповідно до положень статті 125, 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та право постійного користування посвідчується державними актами.
Позивачем державний акт на земельну ділянку 21 в районі вул. Амет-Хана Султана в м. Севастополі отримано не було, та відповідно, право на цю земельну ділянку у відповідності до наведених норм не виникло.
Відповідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суд перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Севастопольська міська Рада є органом місцевого самоврядування.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що до повноважень міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до пункту 2 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", у галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Згідно з пунктом 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
У судовому засіданні встановлено, що на даний час, землі державної та комунальної власності в місті Севастополі в натурі (на місцевості) відповідно вимог Закону України "Про розмежування земель державної і комунальної власності" не розмежовані.
Систему адміністративно-територіального устрою згідно з частиною першою статті 133 Конституції України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України (частина третя цієї статті).
Відповідно до вимог статті 85 Конституції України межі адміністративно-територіальної одиниці - міста Севастополь -Верховною Радою України не визначені.
Як встановлено, зазначена земельна ділянка: в районі вул. Амет-Хана Султана знаходиться у межах Гагарінського району м. Севастополя.
Згідно до положень статті 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Тобто земельна ділянка може бути надана лише з земель, які знаходяться саме в межах населеного пункту.
За таких обставин суд дійшов висновку, що в силу пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України питання щодо розпорядження земельною ділянкою в районі вул. Амет-Хана Султана відноситься до повноважень Севастопольської міської Ради.
Статтею 84 Земельного кодексу України встановлені категорії земель, які перебувають у державній власності та не можуть передаватися у комунальну та приватну власність.
Відповідно частини другої статті 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Посилання позивача, що він звертався щодо набуття права власності на земельну ділянки в порядку безоплатної приватизації громадянами до місцевої адміністрації суд вважає безпідставними, оскільки місцеві Ради та місцеві державні адміністрації до розмежування земель державної та комунальної власності здійснюють повноваження у відповідності до пункту 12 Перехідних положень ЗК України.
Як вже зазначалось, на період до розмежування земель державної та комунальної власності чинне законодавство встановлює спеціальні правила щодо розпорядження землями, які, на думку суду, підлягають застосуванню у даному випадку.
Таким чином, Севастопольська міська державна адміністрація не мала повноважень щодо розпорядження земельними ділянками в місті Севастополі до розмежування земель державної і комунальної власності, у тому числі і спірною земельною ділянкою.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у позові та у судовому засіданні позивач вказує, що він неодноразово звертався до Севастопольської міської державної адміністрації із заявою щодо підготовки матеріалів для надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки, та заяви до даного часу не розглянуті.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи відповідно до статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спосіб - це визначене законом в їх компетенції порядок, у якому здійснюються дії, спрямовані на реалізацію владних повноважень. Здійснюючи такі дії, вони можуть спиратись тільки на компетенції права і обов'язки та використовувати у своїй діяльності ті засоби, форми, прийоми, що передбачені законодавством.
Преамбулою до Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР), передбачено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.
Згідно із статтею 1 Закону № 393/96-ВР, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 14 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути звернення, пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Частиною першою статті 20 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як встановлено у судовому засіданні та зазначено вище на звернення позивача від 07.04.2011 р. Севастопольською міською державною адміністрацією на адресу позивача від 05.05.2011 р. - протягом 28 днів, було надано відповідь щодо прийняття заяви до розгляду та надання в подальшому відповіді. Остаточна відповідь надана позивачу 20.05.2011 р., як у строк передбачений законом - не більше 45 днів.
На звернення позивача від 21.06.2011 р. Севастопольською міською державною адміністрацією надано відповідь позивачу від 19.07.2011 р. - протягом 28 днів щодо прийняття його заяви до розгляду та надання в подальшому відповіді, яка надана 22.09.2011 р. з перевищенням строку у 45 днів, що є порушенням статті 20 Закону № 393/96-ВР.
Також на звернення позивача від 13.01.2012 р. відповідачем надана відповідь 14.02.2012 року у передбачений законом строк в один місяць.
Що стосується вимоги позивача про визнання дій посадових осіб Севастопольської міської державної адміністрації при розгляді заяви від 09.12.2011 р. незаконними, зазначається наступне.
Як встановлено, 09.12.2011 р. позивач звернувся із заявою до Севастопольської міської Ради щодо підготування матеріалів для надання згоди на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянці площею 0,06 га., за адресою: Камишове м. Севастополь для індивідуального дачного будівництва, відповідь на яку, надано саме Севастопольською міською Радою протягом передбаченого законом строку - 20.12.2011 р., у зв'язку з чим вимоги позивача про визнання незаконними дій по розгляду зазначеної заяви Севастопольської міської державної адміністрацієї не обгрунтовані. Доводи позивача в обгрунтування цих обставин спростовуються матеріалами справи.
Частиною третьою статті 7 Закону № 393/96-ВР визначено, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Пояснення позивача у судовому засідання та досліджені судом матеріали справи, наданні позивачу відповіді на його звернення, не містять належних та беззаперечних доказів виконання відповідачем - Севастопольською міською державною адміністрацією приписів Закону України "Про звернення громадян" щодо своєчасного направлення заяв до компетентного органу.
Проте, отримав заяви ОСОБА_1, Севастопольською міською державною адміністрацією вони своєчасно не були направлені до відповідного органу, у данному випадку до Севастопольської міської Ради.
Факти, встановлені судом підтверджуються наявними доказами, а тому вказане є підставою для задоволення адміністративного позову в частині вимог неналежного розгляду звернень ОСОБА_1 в порядку передбаченому Законом України "Про звернення громадян".
Таким чином, суд вважає, що при розгляді заяв ОСОБА_1 від 07.04.2011 р., 21.06.2011 р. Севастопольська міська державна адміністрація діяла протиправно, в порушення вимог Закону України "Про звернення громадян".
Позивач у судовому засіданні зазначив, що земельна ділянка, на яку претендує позивач яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яку позивач тривалий час обробляє, зазначив, що до Севастопольської міської державної адміністрації надано заява мешканців будинку АДРЕСА_1, які не заперечують проти надання земельної ділянки ОСОБА_1
Відповідно вимог статті 119 ЗК України, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.
Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.
Отже, набуття права на земельну ділянку на підставі статті 119 ЗК України можливе лише на підставі та у порядку встановленому статтею 118 ЗК України. Фактичне володіння і користування земельної ділянки без встановлених законом підстав, порядку та правовстановлюючих документів, яки передбачені статтею 125 ЗК України не може вважатися правомірним користуванням земельною ділянкою.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в судовому засіданні позивач посилався, що рішеннями відповідача порушені його права на безоплатну приватизацію земельної ділянки, але позивач у встановленому порядку з відповідними заявами до Севастопольської міської ради звертався 09.12.2011 р., даний факт підтверджений матеріалами справи, та не був спростований позивачем.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач користується земельною ділянкою без встановлених законом підстав, тобто на підставі самовільного зайняття земельної ділянки, у відсутність відповідного правовстановлюючого документу.
Відповідно до частин 6, 7, 8, 9 статті 118, частин 2, 3 статті 123 ЗК України надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, яка запитується у власність або у користування - є складною частиною дій суб'єкту з розпорядження такою земельною ділянкою (передачі її у власність, в постійне користування або в оренду), і здійснюється тім же суб'єктом, який приймає рішення про передачу у власність (в користування) земельної ділянки.
Вказана обставина щодо повноважень місцевих Рад фактично визнається позивачем, оскільки він звертався до відповідного органу, Севастопольської міської ради, як встановлено 09.12.2011 р. (а. с. 14). Тому слід зробити висновок, що позивачу був відомий порядок набуття громадянами у власність земельних ділянок в місті Севастополі, орган, який розпоряджується земельними ділянками в місті Севастополі.
Позивач у позові посилається на те, що прийняттям оскаржених рішень порушено його право на отримання земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2. При тому він також повідомляє, що він користувався земельної ділянкою протягом років та має право на розроблення проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки, а тому відповідач був не вправі приймати оскаржуване рішення стосовно інших осіб.
До даних доводів суд ставиться критично, з наступних підстав.
Так, відповідно до доводів позивача, він звертався із заявами про підготовку матеріалів для надання згоди на розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки до Севастопольської міської державної адміністрації.
Відповідно до статті 9 ЗК України, до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить:
а)розпорядження землями територіальної громади міста;
б)передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян
та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
в)надання земельних ділянок у користування із земель комунальної
власності відповідно до цього Кодексу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що Севастопольська міська державна адміністрація не має повноважень щодо розпорядження земельними ділянками в місті Севастополі до розмежування земель державної і комунальної власності, у тому числі і спірною земельною ділянкою.
Спірна земельна ділянка на час прийняття оскаржуваного рішення Севастопольською міською Радою вважалася вільною від будь-яких зареєстрованих прав осіб, у тому числі позивача. Зокрема, вона вважається такою, відносно якої не було надано належним чином будь-яких заяв (клопотань) осіб щодо передачі її у власність або в користування у законному порядку, встановленому статтями 116, 118, 123, 124 Земельного кодексу України.
З даної підстави, доводи позивача на його звернення до Севастопольської міської державної адміністрації щодо підготовки матеріалів про передачу йому спірної земельної ділянки, - як на підставі виникнення у нього будь-яких прав на спірну земельну ділянку, є необґрунтованими.
Севастопольська міська Рада оскарженими рішеннями від 15.11.2011р. № 1818, № 1819, № 1820, № 1821 здійснювала розпорядження земельними ділянками, які були вільними від прав третіх осіб, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, у тому числі статтями 9, 116, 118, 123, пунктом 12 Розділу X ЗК України, як єдиний орган, що має законні повноваження розпоряджатися даною земельною ділянкою.
Інших доводів щодо протиправності оскаржених рішень та порушення прав, позивачем не доведено.
У судовому засіданні позивач посилався, що оскаржені рішення Севастопольської міської ради № 1818, № 1819, № 1820, № 1821 від 15.11.2011 р. про надання згоди на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, прийняті без дотримання відповідної процедури.
Доводи позивача не знайшли підтвердження у судовому засіданні та спростовуються матеріалами справи.
Так у судовому засіданні встановлено, та підтверджено наданими відповідачем доказами, що ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, у відповідність до статей 116, 118 Земельного Кодексу України, зверталися із заявами до Севастопольської міської державної адміністрації та у Севастопольську міську раду щодо передачі у власність земельних ділянок, орієнтованою площею 0,10 га., яки розташовані в районі вул. Амет-Хана Султана в м. Севастополі з цільовим призначенням - ведення садівництва, та надано документи відповідно до вимог статті 118, 151 ЗК України, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 45-78).
Зазначені документи були спрямовані до Севастопольської міської ради для розгляду та прийняття рішення.
Після розгляду документів Постійною комісією Севастопольської міської ради з регулювання земельних та водних відносин 20.10.2011 р., на сесії Севастопольської міської ради 15.11.2011 р. були прийняти рішення № 1818, № 1819, № 1820, № 1821 про дання згоди на розробку проекту землеустрою по відводу земельних ділянок орієнтованою площею 0,10 га для ведення садівництва в районі вул. Амет-Хана Султана.
Таким чином, суд дійшов висновку, щодо дотримання процедури отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, у відповідність статей 118, 151 Земельного кодексу України.
Що стосується вимог щодо спонукання Севастопольської міської державної адміністрації підготувати матеріали для надання згоди на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки за адресою Камишове шосе ОСОБА_1
Протягом судового засідання представником позивача не зазначено підстав, відповідно до яких у відповідача, Севастопольської міської державної адміністрації, виник такий обов'язок.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 Земельного кодексу України.
Земельний кодекс України встановлює чітке розмежування компетенції органів місцевого самоврядування та виконавчих органів щодо розпорядження земельними ділянками. Як зазначалося вище, питання щодо розпорядження земельною ділянкою в районі вул. Амет-Хана Султана відноситься до повноважень Севастопольської міської Ради.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем 24.01.2012 р. отримана довідка Управління містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації, відповідно до якої, земельної ділянці, яку запитує у власність позивач, присвоєна адреса - АДРЕСА_2
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, земельним ділянкам, на яки оскаржуваними рішеннями надано згода на розробку проекту землеустрою стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, адреса не присвоювалася, надано згода на розробку проекту землеустрою на земельні ділянки в районі вул. Амет-Хана Султана. Також, як вбачається з Генерального плану, місце розташування земельних ділянок, площею по 0,10 га, що запитують ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_1, який також претендує на земельну ділянку площею 0,06 га, мають різне місце розташування. Доказів на обґрунтування вимог позивачем не наведено.
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищезазначене, аналізуючи діюче законодавство України, дослідивши надані матеріали, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, з огляду на приписи частини другої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Севастопольської міської державної адміністрації при розгляді заяв ОСОБА_1 від 7 квітня 2011 року, 21 червня 2011 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (99014, АДРЕСА_1), судові витрати у розмірі 8,05 грн. (вісім грн. 05 коп.).
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено та підписано 29.05.2013 р.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя О.В. Мінько