ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/8408/13 03.06.13
За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Українська страхова група»
доВідкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
провідшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 19505 грн.
СуддяСташків Р.Б.
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач або СК "Українська страхова група") звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - відповідач або СК "Оранта") 19505 грн. заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.07.2012 у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) було пошкоджено автомобіль «Сітроен», державний реєстраційний номер АА4310НР, який був застрахований в СК "Українська страхова група". Остання виплативши страхове відшкодування за даним страховим випадком, набула прав свого страхувальника до винної особи. Оскільки шкода була завдана внаслідок експлуатації автомобіля «Шкода», державний реєстраційний номер СА7494ВВ, а цивільно-правова відповідальність за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю вказаного автомобіля, була застрахована в СК "Оранта" (відповідача), то обов'язок з відшкодування збитків у межах лімітів покладається на останнього.
Позивач через відділ діловодства суду подав заяву про проведення розгляду справи за відсутності позивача.
Крім того, у вказаній заяві позивач зазначив, що на виконання ухвали суду останній не має можливості надати висновок автотоварознавчого дослідження про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, оскільки страхове відшкодування розраховувалось на підставі рахунку-фактури та акта виконаних робіт, а враховуючи п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів коефіцієнт фізичного зносу приймається таким, що дорівнює 0,00.
Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, про що зокрема свідчить наявний у матеріалах справи оригінал поштового відправлення, з якого слідує, що поштова кореспонденція з ухвалою суду про порушення провадження у справі була вручена відповідачу 16.05.2013.
Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30.07.2012 о 12 год. 40 хв. в м. Миколаєві на вул. Комсомольській була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «Сітроен», державний реєстраційний номер АА4310НР (далі - автомобіль «Сітроен») із автомобілем «Шкода», державний реєстраційний номер СА7494ВВ (далі - автомобіль «Шкода»), яким керував Піскун М.Б. Дана обставина підтверджується довідкою №9045765 про дорожньо-транспортну пригоду та постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17.09.2012 у справі №2306/3719/12 (провадження 3-2306/1335/12) копії яких містяться у матеріалах справи.
ДТП сталася в результаті порушення Піскуном М.Б. вимог пункту 2.2 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаними довідкою №9045765 про дорожньо-транспортну пригоду та постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17.09.2012 у справі №2306/3719/12 (провадження 3-2306/1335/12).
Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №28-2802-11-3558 від 25.08.2011, укладеного між ПАТ «СК "Українська страхова група" та ТОВ «ЄСУ».
Вартість матеріального збитку згідно рахунка-фактури №СФ-000057 від 20.08.2012 та акта здачі-прийняття робіт №ОУ-0000095 від 28.11.2012 склала 19960 грн., при цьому сума ПДВ дорівнювала 0,00 грн.
Наведені у рахунках-фактури та акті здачі-прийняття робіт та замінені деталі знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із тими пошкодженнями, що зазначені в акті огляду транспортного засобу, довідці виданої інспектором ДАЇ.
На підставі вищевказаного договору №28-2802-11-3558 від 25.08.2011, страхового акта №ПСКА-1905 від 07.12.2012, позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 19505 грн. Факт здійснення зазначеної виплати підтверджується платіжним дорученням №16276 від 07.12.2012 на суму 19505 грн.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Крім того, згідно з частиною 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати, тобто в сумі 19505 грн.
Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно Піскуном М.Б. внаслідок експлуатації автомобіля «Шкода».
На час скоєння вищевказаної ДТП (30.07.2012) цивільно-правова відповідальність будь-яких осіб, які експлуатують автомобіль «Шкода» на законних підставах, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) №АВ/0652777 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип полісу №1). Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 0 грн., строк дії полісу з 10.11.2011 до 09.11.2012.
Отже, відповідач є особою на яку за полісом №АВ/0652777 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля «Шкода» на час спірної ДТП.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
При дослідженні наданих позивачем доказів на підтвердження вартості витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом автомобіля "Сітроен" з урахуванням зносу, судом було враховано, що відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
З матеріалів справи вбачається, що рік випуску автомобіля «Сітроен» - 2008, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував семи років. Таким чином підстав для вирахування зносу в даному випадку не має.
Судом також враховано, що у пункті 7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог.
Разом з тим, відповідачем у супереч статті 33 ГПК України не доведено суду, що існують обставини, зазначені у пункті 7.39 Методики, які дають підстави для визначення іншого розміру коефіцієнта фізичного зносу.
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АВ/0652777 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", статей 993, 1191 ЦК України, відповідач повинен був відшкодувати позивачу у встановлений законом строк шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком, у межах суми, що перейшла до позивача у порядку регресу з урахуванням того, що франшиза дорівнює 0, тобто у сумі 19505 грн.
Отже, суд вважає за обґрунтовані вимоги позивача про стягнення з відповідача 19505 грн.
Розглядаючи спір по суті, судом враховано, що позивач з метою отримання коштів в порядку регресу у січні 2013 року звернувся до відповідача із заявою (вих. №11/4451 від 09.01.2013) про виплату страхового відшкодування за полісом №АВ/0652777. Дана заява із доданими до неї документами, які необхідні для виплати страхового відшкодування в порядку регресу, була отримана відповідачем 14.01.2013, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого міститься у матеріалах справи.
Проте, відповідач після отримання зазначеної заяви суми страхового відшкодування позивачу не виплатив.
Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбуніська, будинок 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, буд. 32-А, ідентифікаційний код 30859524) 19505 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ять) грн. страхового відшкодування, а також 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 05.06.2013
Суддя Р.Б. Сташків