"30" травня 2013 р. м. Київ К/9991/63377/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Васильченко Н.В.
Розваляєвої Т.С.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Військової частини А4239 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2009 року у справі № 2а-344/2008 за позовом ОСОБА_4 до Військової частини А4239, Міністерства оборони України про стягнення заборгованості по продовольчому забезпеченню, компенсації за невидане речове майно, зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_4 звернувся з позовом до Військової частини А4239, Міністерства оборони України, в якому просив зобов'язати відповідача видати в натурі заборгованість по продовольчому забезпеченню в кількості 1748 добових норм або компенсацію за продовольче забезпечення в сумі 14363,64 грн. та стягнути невиплачену грошову компенсацію взамін належного до видачі речового майна в сумі 3439,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначив, що при звільненні з військової служби йому не було виплачено компенсацію за речове майно в сумі 3439,80 грн., що підтверджується виданими В/ч 4239 довідкою-розрахунком № 197 від 04.04.2005 року та з 11.03.2000 року по 23.12.2004 року в сумі 14363,64 згідно розрахунку компенсації за продовольче забезпечення з урахуванням індексу інфляції, що суперечить ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з Військової частини А4239 на користь ОСОБА_4 3439,80 грн. грошової компенсації за невидане речове майно. Зобов'язано Міністерство оборони України перерахувати Військовій частині А4239 грошову компенсацію в сумі 3439,80 грн. за невидане речове майно ОСОБА_4 В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Військова частина А4239 звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 з 13.05.1998 року по 23.12.2004 року проходив дійсну військову службу на посаді заступника 1 ракетного дивізіону з озброєння у Військовій частині А4239, де знаходився на речовому та продовольчому забезпеченні.
Наказом Головнокомандувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.12.2004 року № 350 його звільнено з військової служби в запас за пунктом 67-б (за станом здоров'я) «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) ЗСУ», у зв'язку з реформуванням ЗСУ.
При звільненні позивачу не було виплачено компенсацію за речове майно в сумі 3439,80 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком від 4 квітня 2005 року № 197, яка видана Військовою частиною А 4239.
Крім того, ОСОБА_4 не було виплачено компенсацію за продовольче забезпечення за період з 11 березня 2000 року по 23 грудня 2004 року в сумі 14363,64 грн., що підтверджується розрахунком компенсації за продовольче забезпечення з урахуванням індексу інфляції, який видано Військовою частиною А4239.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили з обґрунтованості заявлених вимог стосовно того, що відповідач вчасно не забезпечив позивача речовим майном і заборгував грошову компенсацію замість нього в розмірі 3439,80 грн., що підтверджується витягом з наказу про звільнення, довідкою про перебування на речовому утриманні та відсутністю на день звільнення речового майна, довідкою-розрахунком заборгованої компенсації за речове майно за № 267 від 23.12.2004 року.
При цьому, суди відмовили в задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача видати в натурі заборгованість по продовольчому забезпеченню в кількості 1748 добових норм або компенсацію за продовольче забезпечення в сумі 14363,64 грн., оскільки дію частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призупинено в частині одержання військовослужбовцями грошової компенсації замість продовольчих пайків, право на отримання якого у позивача виникло після 11.03.2000 року, Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року.
Колегія суддів погоджується такими з висновками судів та вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Відповідно до статті 2 Закону України від 17 лютого 2000 року №1459-111 «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» дію частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинено в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Закон набув чинності з 11 березня 2000 року.
З січня 2001 року набула чинності стаття 16 Закону України «Про Збройні Сили України»(в редакції до 01 січня 2007 року), якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.
Вказаний закон не передбачав отримання грошової компенсації за неотримане речове та продовольче забезпечення.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, відповідно до пункту 27 якого військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно.
Відтак, грошова компенсація замість речового майна була передбачена законодавством України в період з 20 грудня 1991 року по 11 березня 2000 року та з 28 жовтня 2004 року.
За таких обставин, на день підписання наказу про звільнення з військової служби в грудні 2004 року позивач мав право на отримання грошової компенсації замість неотриманого речового майна в порядку, встановленому Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Військової частини А4239 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: