"23" травня 2013 р. м. Київ К/9991/17451/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Олексієнка М.М.,
Штульмана І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради про стягнення недоотриманої державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2009 року, -
У січні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради, у якому просила стягнути з відповідача на її користь суму недоотриманої державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 6383,46 грн. за період з листопада 2007 року по грудень 2008 року; стягнути недоплачену допомогу при народженні дитини в розмірі 1963, 80 грн.
Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 березня 2009 року, ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2009 року було скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_3 недоотримані суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 03 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 1660, 56 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції у справі, Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що після народження дочки - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач перебувала на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради та отримувала від нього одноразову допомогу при народженні дитини та державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
При нарахуванні та виплаті позивачу одноразової допомоги при народженні дитини відповідач керувався статтею 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою передбачено, що у 2007 році допомога при народженні дитини відповідно до Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі 8500,00 гривень. При цьому виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400,00 гривень, решта - протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, на яке посилаються позивач у своєму позові, неконституційними були визнанні положення пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії статей 12, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» лише щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Положення ж статті 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо розміру одноразової грошової допомоги при народженні дитини неконституційними не визнавались.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем допомога при народженні дитини правомірно нарахована та виплачена ОСОБА_3 в порядку та розмірі, передбаченому статтями 56, 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», а тому вимоги в цій частині позову обґрунтовано залишені судами попередніх інстанцій без задоволення.
Крім того, колегія суддів також вважає правильною та обґрунтованою відмову судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про здійснення перерахунку допомоги по догляду за дитиною за 2007 рік у зв'язку з пропущенням позивачем строку для звернення до адміністративного суду.
За приписами статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки ОСОБА_3 звернулася до суду за захистом своїх прав 21 січня 2009 року, а відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову у зв'язку з пропущенням нею строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів погоджується з висновком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області щодо відмови у задоволенні позовних вимог за 2007 рік.
Стосовно позовних вимог про стягнення допомоги по догляду за дитиною за 2008 рік, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Підпунктами 5, 7, 8 пункту 23 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 13, частину 1 статті 15 та пункт 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» було змінено.
Відповідно до нової редакції статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Тобто із зазначеного Закону було виключено норму, відповідно до якої право на отримання допомоги мали лише особи, які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з новою редакцією частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Відповідно до нової редакції пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення»Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Зазначені норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Рішенням Конституційного Суду України такими, що суперечать Конституції України (є неконституційними) не визнавались.
Підпунктом 12 пункту 25 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» стаття 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», яка встановлювала розмір допомоги за дитиною до досягнення нею трирічного віку для застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, була виключена.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 12 пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, в період з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулювався статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а з моменту втрати чинності положень підпункту 12 пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»зазначені правовідносини регулювалися також і статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Отже, застосуванню до спірних правовідносин у 2008 році підлягали розміри виплат, встановлені Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», оскільки зміни до статей 13, 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» були внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 1 січня 2008 року, а зміни у статтю 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», який діяв у часі раніше, з 22 травня 2008 року не вносились.
Враховуючи те, що відповідач в 2008 році виплачував допомогу у розмірах, встановлених новою редакцією статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо правомірності дій відповідача в 2008 році.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції є помилковим.
Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, про необхідність скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради я задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2009 року скасувати.
Постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 березня 2009 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Т.О. Лиска
М.М. Олексієнко
І.В. Штульман