"30" травня 2013 р. м. Київ К/9991/68356/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Васильченко Н.В.
Розваляєвої Т.С.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року у справі № 2а-8691/11/0170/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення від 20 червня 2011 року № 959 , -
ОСОБА_4 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення від 20 червня 2011 року №959 про застосування фінансових санкцій за ненадання даних в систему персоніфікованого обліку.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії Автономної Республіки Крим про застосування фінансових санкцій за ненадання даних в систему персоніфікованого обліку за 2008 рік від 20 червня 2011 року № 959.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії Автономної Республіки Крим звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем та зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Феодосії Автономної Республіки Крим у якості платника внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
27.04.2009 спеціалістом Управління складений Акт № 176 про виявлене порушення згідно з яким в строк, встановлений п. 1.3 Порядку формування та подання органами Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, не надані відомості про застраховану особу, які використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2008 рік.
На підставі вказаного Акту 20 червня 2011 року начальником Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії Автономної Республіки Крим було прийнято рішення №959 про застосування штрафних санкцій в розмірі 29031,75 гривень за ненадання даних в систему персоніфікованого обліку за 2008 рік на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На думку позивача, спірне рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, оскільки органом Пенсійного фонду України під час прийняття спірного рішення невірно застосовані норми ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування», які на час прийняття рішення втратили чинність.
Задовольняючи позов, суди дійшли висновку, що відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень цього закону відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підлягають стягненню штрафні санкції, строк сплати яких настав до 01 січня 2011 року, за таких підстав рішення відповідача від 20 червня 2011 року про застосування штрафних санкцій ненадання даних в систему персоніфікованого обліку за 2008 рік, є протиправним.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів та вважає їх обгрунтованими з наступних підстав.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Пунктом 1.3 Порядку формування та подання органами Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовується в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою правління ПФУ №7-6 від 10.06.2004 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 за № 1000/9599 встановлено, що страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.
Відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
01 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону визнано такими, що втратили чинність частини 1-9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що Управління ПФУ протиправно винесло рішення від 20 червня 2011 року № 959 про застосування до позивача фінансових санкцій за ненадання даних в систему персоніфікованого обліку за 2008 рік на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України № 1058-IV, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом № 2464-VI і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року у справі № 21-367а12 за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області про визнання рішень протиправними.
Таким чином, рішення Управління Пенсійного фонду і України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим від 20 червня 2011 року № 959 про застосування фінансових санкцій за ненадання даних в систему персоніфікованого обліку за 2008 рік є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: