30 травня 2013 року м. Київ К/9991/64825/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Васильченко Н.В.
Розваляєвої Т.С.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року у справі № 2270/3581/11 за позовом ОСОБА_4 до Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку, Квартирно-експлуатаційного відділу (КЕВ) м. Хмельницького, начальника Хмельницького гарнізону, третя особа - Виконавчий комітет Хмельницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_4 звернувся з позовом до Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку, Квартирно-експлуатаційного відділу (КЕВ) м. Хмельницького, начальника Хмельницького гарнізону, третя особа - Виконавчий комітет Хмельницької міської ради, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненадання відповідного дозволу на виведення квартири за адресою: АДРЕСА_1 з числа службового, для розподілу її в якості постійного житла;
- зобов'язати відповідачів підготувати та надати клопотання до виконавчого комітету Хмельницької міської ради щодо виведення квартири за адресою: АДРЕСА_1 з числа службового, для розподілу її в якості постійного житла.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до чинного законодавства має право на отримання житла для постійного проживання як військовослужбовець, вислуга військової служби якого становить понад 20 років. Вважає, що оскільки він із сім'єю проживає у квартирі адресою: АДРЕСА_1, яка має статус службової квартири, то відповідачі неправомірно відмовили йому підготувати клопотання про виключення займаної ним квартири із переліку службового житла у встановленому порядку.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судами попередній інстанцій, ОСОБА_4 є військовослужбовцем та проходить дійсну військову службу в Хмельницькому зональному відділі Військової служби правопорядку на посаді оперативного чергового відділення оперативних чергових штабу Хмельницького зонального відділу ВСП, у військовому званні «майор».
На квартирному обліку позивач перебуває разом із членами сім'ї в Хмельницькому гарнізоні з 03.03.1995 року складом сім'ї три особи (він, дружина, донька). Станом на 01.04.2011 року по списку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку у Хмельницькому зональному відділі ВСП ОСОБА_4 знаходиться під № 115.
09.03.2006 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради ОСОБА_4 видано службовий ордер № 000219 на житлове приміщення у місті Хмельницькому за адресою: АДРЕСА_1 з врахуванням сім'ї на трьох осіб - позивача, дружини та доньки. Службовий ордер на квартиру від 09.03.2006 року ОСОБА_4 було видано за клопотанням керівництва гарнізону та начальника Хмельницького зонального відділу ВСП без урахування черговості.
24.12.2010 року ОСОБА_4 звернувся до відповідачів з клопотанням про надання вказаного службового житла у постійне користування, однак отримав відмову з мотивуванням вирішення порушеного питання виключно Міністром оборони України.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що надання дозволу на виведення квартири з числа службового для розподілу її позивачу та членам його родини у якості постійного житла виходить за межі повноважень відповідача, оскільки відповідно до пп. 2.2 п.2 Інструкції про організації забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 р. №577 всі рішення щодо включення (виключення) житлового приміщення до (із) числа службового приймаються Міністром оборони України.
Водночас, колегія судді зазначає, що під час розгляду справи судами не було звернуто увагу на наступне.
Статтею 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачений обов'язок держави забезпечити військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання. Такі жилі приміщення надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби.
Житловим кодексом Української РСР надано визначення службовим жилим приміщенням (ст. 118). Так, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.
Пунктом 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081 передбачено, що житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що прийняття рішення щодо виключення житлового приміщення з числа службового є правом, а не обов'язком власника, а також свідчить про те, що однією з обов'язкових умов для виключення житла з числа службового є відсутність необхідності у використанні його в якості службових.
Разом з цим, на виконання Указу Президента України від 27.12.2005 року №1843 і вимог частини п.3 ст.12 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у Міністерстві оборони України створюється потужний фонд службового житла урахуванням структури, складу, чисельності та дислокації структурних підрозділів Збройних Сил України в моделі 2011 року, що свідчить про те, що у відповідача не відпала потреба у службовому житлі, а сам по собі факт проживання в службовому приміщенні не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.
З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з судами попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог, але з інших підстав.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: