23 травня 2013 року м. Київ К-41651/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Островича С.Е.
Кошіля В.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2010
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010
у справі № 2-а-6987/10/2070
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранслогістик»
доДержавної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова
провизнання неправомірними дій, визнання нечинним направлення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертранслогістик» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Інтертранслогістик») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова) про визнання неправомірними дій, визнання нечинним направлення.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2010, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010, позов задоволено частково. Визнано дії ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова по виданню направлення № 254 від 31.03.2010 та неповідомлення позивача за 10 днів до проведення перевірки неправомірними. Визнано направлення № 254 від 31.03.2010 нечинним. Визнано відсутнім право ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова на перевірку ТОВ «Інтертранслогістик» за направленням № 254 від 31.03.2010. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що повідомленням ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 3163 передбачено проведення виїзної планової перевірки ТОВ «Інтертранслогістик» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
На підставі направлення № 254 від 31.03.2010 відповідачем здійснено виїзд для проведення перевірки позивача.
31.03.2010 відповідачем складено акт про відмову в допуску до перевірки.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем було порушено порядок проведення перевірки.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про Державну податкову службу в України» (далі по тексту - Закон), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Плановою виїзною вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкту права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Частиною 4 ст. 11-1 Закону передбачено, що право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Статтею 11-2 цього Закону передбачалось, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом не надано оформленого належним чином плану-графіку перевірок та не надано доказу на підтвердження факту письмового повідомлення позивача, як передбачено законодавством.
Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки, відповідачем не було дотримано десятиденного терміну надіслання платнику податків письмового повідомлення до дня початку проведення перевірки, тому направлення на перевірку № 254 від 31.03.2010 є нечинним та не призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позову в частині визнання неправомірними дій ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова по призначенню виїзної планової документальної перевірки ТОВ «Інтертранслогістик», оскільки право призначати вказані перевірки передбачено ст. 11 Закону.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)В.В. Кошіль
З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова