30 травня 2013 року м. Київ К-29844/10-С
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Васильченко Н.В.
Розваляєвої Т.С.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Ворошиловського районного суду міста Донецька від 01 червня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року у справі № 2а-2751/10 за позовом ОСОБА_4 до Харківської міської ради Харківської області про скасування пункту 9 Рішення XI сесії V скликання Харківської міської ради від 21.02.2007 р. № 33/07 «Про комунальну власність м. Харкова», -
У квітні 2010 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Харківської міської ради Харківської області про скасування пункту 9 Рішення XI сесії V скликання Харківської міської ради від 21.02.2007 р. № 33/07 «Про комунальну власність м. Харкова».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням від 21.02.2007 р. № 33/07 Харківська міська рада у пункті 9 скасувала пункт 53 Додатку 1 до свого рішення від 23.12.2005 № 237/05, на підставі якого ОСОБА_4 27 квітня 2006 року за договором було куплено нежитлові приміщення загальною площею 13,9 м2. На думку позивача, вказане рішення Харківської міськради від 21.02.2007 в цій частині є противоправним і таким, що порушує його права і охоронювані законом інтереси власника придбаного за договором нерухомого майна.
Постановою Ворошиловського районного суду міста Донецька від 01 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року, позовну заяву залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Харківською міською радою 23.12.2005 року прийнято рішення № 237/05 «Про внесення змін та доповнень до програми приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова на 2003-2006 роки». Вказаним рішенням Харківська міська рада включила до списку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу нежитлове приміщення 1-го поверху площею 13,9 м2 у будинку 50-52 по вулиці Пушкінській в місті Харкові підлягає приватизації (відчуженню) ОСОБА_4
На виконання рішення від 23.12.2005 р. № 237/05 між ОСОБА_4 та Харківською міською радою 27 квітня 2006 року укладено договір № 3616-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № LIIIa, LIIIб загальною площею 13,9 м2, літ. А-5, розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний договір нотаріально посвідчено 27.04.2006 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 292.
21 лютого 2007 року Харківською міською радою прийнято рішення № 33/07, яким у пункті 9 вирішено скасувати пункт 53 Додатку 1 рішення Харківської міської ради від 23.12.2005 № 237/05 «Про внесення змін та доповнень до програми приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова на 2003-2006 роки» на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 14.02.2007.
На думку позивача, вказане рішення Харківської міськради від 21.02.2007 в цій частині порушує його права і охоронювані законом інтереси власника придбаного за договором нерухомого майна.
Залишаючи без задоволення позовну заяву суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем подано даний позов з пропуском строку звернення до адміністративного суду за відсутності поважних причин для його поновлення.
Колегія суддів погоджується з даними висновками судів виходячи з наступного.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 99 КАС України (в редакції станом на час звернення з позовом -квітень 2010 р.) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вірно встановили суди попередніх інстанцій, спірні правовідносини вказані у позовній заяві виникли ще у 2007 році, адже позивачу ОСОБА_4 стало відомо про спірне рішення Харківської міської ради з квітня 2007 року, оскільки управлінням комунального майна та приватизації вищевказане рішення 11 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 21.02.2007р. №33/07 «Про комунальну власність міста Харкова» було долучено супровідним листом до матеріалів цивільної справи № 2-6188/06/08 за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Управління комунального майна та приватизації Головного Управління економіки та комунального майна Харківської міської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, договору оренди нежитлового приміщення та поновлення порушеного права на користування цим приміщенням. Із рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 квітня 2008 року по даній справі вбачається, що відповідач - ОСОБА_4 та його представник приймали участь у розгляді справи.
Вищенаведене підтверджує те, що позивач звернувся до адміністративного суду з пропуском встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України строку звернення до суду, оскільки звернувся до суду лише 2 квітня 2010 року.
Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача наполягав відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у зв'язку з пропуском строку на звернення до суду з позовом, оскільки про оскаржуване позивачем рішення Харківської міської ради йому стало відомо ще в лютому 2007 року.
Таким чином, судова колегія вважає, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Ворошиловського районного суду міста Донецька від 01 червня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.