"21" травня 2013 р. м. Київ К/9991/14299/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Кобилянський М.Г., Штульман І.В.,
секретар судового засідання - Поливач М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 28.09.2011р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2012р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду м. Києва про перерахунок пенсії, -
У травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою відповідно до частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (в редакції станом на 04.04.2006р.) та виплатити недоотриману суму пенсії з врахуванням компенсації втрати частини доходів.
Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 28.09.2011р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2012р., в задоволенні позову відмовлено.
З такими рішеннями судів не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій покликається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
Судами встановлено, що після звільнення з військової служби 22.12.2010р., позивачу в січні 2011 року призначена пенсія за вислугу років.
У зв'язку з встановленням позивачу другої групи інвалідності в лютому 2011 року йому призначена пенсія по інвалідності на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач правомірно визначив розмір пенсії на підставі наданої йому довідки про додаткові види грошового забезпечення позивача за останні 24 місяці, оскільки він не наділений повноваженнями по визначенню розміру грошового забезпечення, а здійснює призначення та перерахунок пенсій на підставі наданих документів.
Також суди виходили з того, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011р. встановлено, що у 2011 році норми і положення, зокрема, ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, а тому застосування відповідачем при призначенні пенсії позивачу постанови КМ України від 17.07.1992р. №393 є правомірним.
Поряд з цим, судами не враховано, що станом на час перерахунку пенсії позивача положення частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо визначення розміру пенсії виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, діяли і підлягали виконанню відповідними суб'єктами, в т.ч. відповідачем.
В свою чергу Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» прийнятий лише 14.06.2011р. і на час виникнення спірних правовідносин не був чинним, а тому безпідставно застосований судами при вирішенні даної справи.
Крім того, надана відповідачу довідка про додаткові види грошового забезпечення, серед іншого, містить також і дані про додаткові види грошового забезпечення позивача за останньою штатною посадою перед звільненням, і відповідно така довідка могла бути використана відповідачем для призначення пенсії не лише з розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Також судами в порушення вимог статті 159 КАС України щодо законності та обгрунтованості судового рішення не усунуто розбіжності, які стосуються довідки про розмір грошового та додаткові види грошового забезпечення, оскільки позивач наголошував на відсутності в матеріалах справи довідки Київського міського військового комісаріату.
Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
В свою чергу, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд відповідно до частини 2 статті 227 КАС України є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 210, 220, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 28.09.2011р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2012р. у даній справі скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: М.Г. Кобилянський
І.В. Штульман