28 травня 2013 року м. Київ К/9991/31895/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А.
СуддівГашицького О.В.
Мороз Л.Л.
секретар судового засідання Паламарчук Н.О.,
за участі представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Христинівському районі Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 31 грудня 2009 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 29 квітня 2011 року
У жовтні 2009 року ОСОБА_4 у Христинівському районному суді Черкаської області пред'явив позов до УПФ України в Христинівському районі Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог послався на те, що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, інвалідом 2-ої групи у зв'язку з захворюванням, пов'язаному з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до статті 50, частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75-ти відсотків від мінімальної пенсії за віком та основної пенсії у розмірі не менше 8-ми мінімальних пенсій за віком.
Відповідач відмовив йому у перерахунку вказаних пенсій з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом.
З урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив визнати протиправною відмову відповідача провести перерахунок основної пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та зобов'язати провести перерахунок пенсії з 01 листопада 2006 року відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Постановою Христинівського районного суду Черкаської області від 31 грудня 2009 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано неправомірною відмову УПФ України в Христинівському районі Черкаської області у перерахунку пенсії ОСОБА_4 з інвалідності відповідно до статей 50, 54, 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язано відповідача виплатити ОСОБА_4 пенсію з інвалідності та додаткову пенсію за школу, заподіяну здоров'ю, відповідно до статей 50, 54, 61 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" з моменту звернення із розрахунку 8-ми прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян та 75-ти відсотків мінімальної пенсії за віком, з 01 жовтня 2009 року за виключенням виплаченого підвищення.
В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 29 квітня 2011 року апеляційну скаргу УПФ України в Христинівському районі Черкаської області частково задоволено, постанову суду змінено.
Встановлено, що перерахунок та виплату ОСОБА_4 пенсії з інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з моменту звернення за перерахунком з розрахунку 8-ми прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян та 75-ти відсотків мінімальної пенсії за віком слід провести з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за виключенням виплаченого підвищення.
В іншій частині постанову залишено без зміни.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та постановити у справі нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені види пенсій, які підлягають виплаті особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1, 2, 3 та 4 категорій, це зокрема, державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є інвалідом 2-ої групи у зв'язку з захворюванням, пов'язаному з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, і належить до осіб категорії 1, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Йому призначені державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до положень статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір яких обчислений у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".
ОСОБА_4 звертався до УПФ України в Христинівському районі Черкаської області з заявою про проведення перерахунку цих пенсій відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законодавчими актами, але в проведенні перерахунку пенсії було відмовлено.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач неправомірно відмовив ОСОБА_4 у задоволенні його заяви про перерахунок пенсії та його дії суперечать вказаним вимогам Конституції України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягає стаття 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Не можна брати до уваги частину п'яту статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
При визначенні розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого законодавчого або нормативно-правового акту, які б визначали цей розмір або встановлювали інший розмір, немає.
Положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом також не можна застосовувати при вирішенні даного спору, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене статтею 50 Закону.
Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Згідно з частиною третьою статті 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія ОСОБА_4 має визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії повинен проводитися з урахуванням нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом та просив визнати протиправною відмову відповідача провести перерахунок основної пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та зобов'язати його провести перерахунок пенсії з 01 листопада 2006 року відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції помилково у резолютивній частині свого рішення вказав лише про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання протиправною відмову відповідача провести перерахунок основної пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та зобов'язати провести перерахунок пенсії лише за 2009 рік. У частині позовних вимог ОСОБА_4 за 2008 рік у резолютивній частині рішенні не відображено, хоча відповідні обставини судом встановлені.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не звернув на це увагу та виправив його рішення в іншій частині, яка не стосується позовних вимог за 2008 рік.
Колегія суддів вважає, що таку помилку судів першої та апеляційної інстанції можливо виправити шляхом викладення постанови Апеляційного суду Черкаської області в іншій редакції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 29 квітня 2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Христинівському районі Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії змінити та абзаци 2 та 3 її резолютивної частини викласти у такій редакції:
"Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Христинівському районі Черкаської області щодо відмови у перерахунку основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, ОСОБА_4 неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Христинівському районі Черкаської області перерахувати державну пенсію і додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, ОСОБА_4 у період з 05 жовтня 2008 року у відповідності із статтями 54, 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням раніше виплачених сум.".
Абзац 3 резолютивної частини постанови Апеляційного суду Черкаської області від 29 квітня 2011 року вважати абзацом 4.
У решті постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 31 грудня 2009 року у незміненій частині та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 29 квітня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Гашицький О.В.
Мороз Л.Л.