30 травня 2013 року м. Київ К-30858/10-С
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Васильченко Н.В.
Розваляєвої Т.С.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" на постанову Донецького окружного адміністративного суду 12.08.2010р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду 16.09.2010р. у справі № 2-а-16123/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" до Східної митниці про визнання дій протиправними та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій" звернулось з позовом до Східної митниці та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання дій протиправними, визнання недійсною картки відмови № 700000006/0/20465 від 14.06.2010р., скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000631/1 від 14.06.2010р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду 12.08.2010р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду 16.09.2010р., в задоволенні позову відмовлено.
На постанову Донецького окружного адміністративного суду 12.08.2010р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду 16.09.2010р. надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій", в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.07.2008р. між позивачем та компанією «DW Oil Trading GmbH» було укладено зовнішньоекономічний контракт № 210708 про поставку позивачу (покупцю) парафіно-воскової продукції. До вказаного контракту між його сторонами були укладені додатки. Згідно з додатком № 11 від 25.05.2010 було визначено найменування товару - Церезин 75, умови поставки - FCA Manie, Польща, ціна товару - 1600 дол. США за 1 метричну тонну, загальна сума додатку - 9256,00 дол. США.
11.06.2010р. декларантом позивача ТОВ «Меркурій» була подана до Східної митниці вантажна митна декларація за формою МД-2, яка була зареєстрована під № 700000012/2010/007567, згідно з якою декларується товар «Церезин 75» вартістю 75081,47 дол. США.
Також 11.06.2010р. декларант подав до Східної митниці декларацію митної вартості за формою ДМВ-2, яка була зареєстрована митним органом під № 700000012/2010/007567, в якій заявив митну вартість товару - 9483,70 дол.США (75081,47 грн.). При визначені митної вартості товару позивач виходив із договірної (контрактної) вартості товару.
Однак, у деклараціях митної вартості посадовою особою Східної митниці було зазначено, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року декларанту необхідно надати додаткові документи.
Як вбачається із матеріалів справи Декларант був ознайомлений з необхідністю надання додаткових документів. Однак, декларант такі вимоги митного органу не виконав, про що зазначено самим позивачем на обороті ВМД.
Східною митницею було відмовлено декларанту у розмитненні товару за заявленою вартістю, видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20465 від 14.06.2010р. та прийнято Рішення про визначення митної вартості товарів за методом 2 (на рівні митної вартості раніше оформлених ідентичних товарів) № 700000006/2010/000631/1 від 14.06.2010р.
Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.
Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.
Згідно зі ст. 86 МК України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митну вартість не може бути визначено за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.
Виходячи із зазначеного, колегія суддів вважає, що у разі незгоди Митниці із митною вартістю імпортованого товару, вона відповідно до вимог статті 266 МК зобов'язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.
У випадку якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Аналізуючи матеріали справи колегією суддів встановлено, у митниці виникли обґрунтовані сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару в зв'язку з чим і були витребувані додаткові документи, однак позивачем їх надано не було.
Обов'язок суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності подати додаткові документи на вимогу митного органу встановлений ч.2 ст. 264 Митного кодексу України, а також пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006р. За ст. 267 МК України перший метод визначення митної вартості може бути використаний лише за умови, якщо дані, заявлені декларантом, підтверджені документально та є достовірними.
У зв'язку з безмотивним ненаданням позивачем додаткових документів, відмовою надання додаткових документів, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем. При визначенні митної вартості товару за другим методом митниця діяла відповідно до вимог ст. 266 МК України та мотивувала позивачу неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товару.
Таким чином, колегія суддів вважає, що приймаючи спірні рішення про проведення митної оцінки і карток відмови в митному оформлені, Митниця діяла в межах повноважень та підставі вимог чинного законодавства.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду 12.08.2010р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду 16.09.2010р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: