"04" червня 2013 р. м. Київ К-33499/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Радехівського районного управління юстиції у Львівській області, третя особа - ОСОБА_2 про скасування дисциплінарного стягнення у вигляді догани та стягнення моральної шкоди,
У грудні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Радехівського районного управління юстиції у Львівській області, третя особа - ОСОБА_2 про скасування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, накладеного наказом від 26 травня 2008 року №42, та стягнення моральної шкоди у розмірі 15000, 00 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1. працював на посаді провідного спеціаліста Радехівського районного управління юстиції у Львівській області.
Посадовою інструкцією та функціональними обов'язками, затвердженими наказом начальника Радехівського районного управління юстиції у Львівській області від 02 квітня 2007 року № 34, встановлено, що провідний спеціаліст ОСОБА_1. централізовано веде облік вхідної кореспонденції, відповідальний за здійснення діловодства в районному управлінні юстиції.
Крім цього, наказом начальника Радехівського районного управління юстиції у Львівській області від 12 квітня 2007 року №38 «Про розподіл функціональних обов'язків» на ОСОБА_1 покладено обов'язок щодо прийому, реєстрації і підготовки вхідної кореспонденції.
22 квітня 2008 року заступником начальника Радехівського районного управління юстиції у Львівській області Ференсом Ю.Р. на робочому місці позивача було виявлено та вилучено незареєстровану вхідну кореспонденцію, яка надійшла з Радехівського районного суду Львівської області у жовтні 2007 року, січні-березні 2008 року, а саме: виконавчі документи в кількості 570 шт. Даний факт оформлено актами від 22 квітня 2008 року та від 23 квітня 2008 року. З цього приводу позивачем було надано відповідні пояснення.
24 квітня 2008 року начальником Радехівського районного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 скеровано доповідну записку на ім'я начальника Головного управління юстиції у Львівській області Юськіва Б.І., в якій викладені факти, зафіксовані 22 квітня 2008 року.
Наказом начальника Радехівського районного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 22 квітня 2008 року призначено службове розслідування за фактом невиконання своїх службових обов'язків провідним спеціалістом Радехівського районного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 та створено відповідну комісію.
За результатами проведеного службового розслідування, оформленого відповідним актом від 23 травня 2008 року, комісією встановлено факт порушення позивачем трудової дисципліни, п.п. 2, 3, 4 ст. 40, ст. 139 Кодексу законів про працю України, та рекомендовано начальнику Радехівського районного управління юстиції у Львівській області звільнити позивача зі займаної посади.
Наказом начальника Радехівського районного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 «Про накладення дисциплінарного стягнення» від 26 травня 2008 року №42 за порушення трудової і виконавчої дисципліни, неналежне виконання службових обов'язків позивачу оголошено догану.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при накладенні дисциплінарного стягнення на позивача відповідач діяв правомірно, відповідно до діючого законодавства.
З таким висновками судів погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.
Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, а також загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті визначає Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII.
Статтею 5 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний службовець повинен, зокрема, сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Основні обов'язки державного службовця передбачені статтею 10 Закону України «Про державну службу». До них, зокрема, належать: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків.
За змістом статті 14 Закону України «Про державну службу» за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення, передбачені чинним законодавством про працю України.
Згідно статті 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до статті 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Згідно зі статтею 148 Кодексу законів про працю України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Статтею 149 Кодексу законів про працю України передбачено, зокрема, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Виходячи з наведених вимог закону та встановлених судами попередніх інстанцій обставин даної справи, колегія суддів погоджується з висновками судів про обґрунтованість дій відповідача при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани за неналежне виконання службових обов'язків, яке виразилось у нереєстрації позивачем вхідної кореспонденції, що належить до його безпосередніх обов'язків. При цьому дисциплінарне стягнення повністю відповідає характеру та ступеню тяжкості вчиненого проступку, обставинам його вчинення. Відповідачем було дотримано строки та порядок накладення дисциплінарних стягнень, передбачені Кодексом законів про працю України.
Таким чином, суд першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 вимог.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновки, викладені в судових рішеннях, підстави для їх скасування відсутні.
З огляду на викладене та керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Радехівського районного управління юстиції у Львівській області, третя особа - ОСОБА_2 про скасування дисциплінарного стягнення у вигляді догани та стягнення моральної шкоди - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф.Загородній