"05" червня 2013 р. м. Київ К/9991/2128/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів - Мороз Л.Л.
Сороки М.О.
Мироненка О.В.
провівши письмовий розгляд справи за позовом Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-інженерний центр випробувань виробів та матеріалів захисту» про стягнення 81107,20 грн. за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-інженерний центр випробувань виробів та матеріалів захисту» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року,
У квітні 2008 року позивач звернувся в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-інженерний центр випробувань виробів та матеріалів захисту» про стягнення 81107,20 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2009 року позов задоволено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2010 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін, внаслідок чого постанова суду першої інстанції набрала законної сили та видано виконавчий лист № 9/333 від 23.06.2010 року.
Від відповідача 09 вересня 2010 року до суду першої інстанції надійшла заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2010 року заяву відповідача задоволено частково та визнано виконавчий лист від 23 червня 2009 року таким, що не підлягає виконанню а частині стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі сплаченої боржником -5360,04 грн. В іншій частині заяви боржника відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції від 11 жовтня 2010 року, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, ухвалу суду першої інстанції від 11 жовтня 2010 року змінено та визнано виконавчий лист від 23 червня 2010 року № 9/333 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі сплаченої боржником 5360,04 грн. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції від 11 жовтня 2010 року залишено без змін.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 259 КАС України, суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.
Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.
З огляду на викладене, ухвала суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.
Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.
Підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.
За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.
Керуючись статтями 222, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-інженерний центр випробувань виробів та матеріалів захисту» залишити без задоволення, на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді