"05" червня 2013 р. м. Київ К/9991/2521/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів - Мороз Л.Л.
Сороки М.О.
Мироненка О.В.
провівши письмовий розгляд справи за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про визнання неправомірною відмови щодо проведення перерахунку та виплати пенсії, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська на постанову Індустріального районного суду м. дніпропетровська від 28 січня 2010 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року,
У листопаді 2009 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про визнання неправомірною відмови щодо проведення перерахунку та виплати пенсії, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії.
Постановою Індустріального районного суду м. дніпропетровська від 28 січня 2010 року позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу державну та додаткову пенсії, відповідно до вимог ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофі», починаючи з 22.05.2008 року по 28.01.2010 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законі України про Державний бюджет України на 2008 та 2009 роки та здійснити виплати нарахованих сум. Зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату державної пенсії починаючи з 22.05.2008 року по 28.01.2010 року, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофі» з розрахунку розміру основної пенсії не менше 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії з розрахунку 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. В іншій частині задоволення позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач та відповідач звернулися зі скаргами до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року апеляційну скаргу позивача та відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції змінено та зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату основної пенсії з розрахунку не менше 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з розрахунку не менше 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 23 листопада 2008 року». В іншій частині постанову суду залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що позивач є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, отримує пенсію, призначеному йому у відповідності з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пунктом 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.
Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Розділ 8 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4.
Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 3 групи - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Згідно ч.3 ст. 54 зазначеного вище закону визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (загальний закон), у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4.
Частиною 1 статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності. Для інвалідів третьої групи такий розмір складає 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Порядок визначення розміру мінімальної пенсії за віком встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за приписами якої мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Правовою підставою позовних вимог є частина 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» якою зазначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Таким чином, з наведеного вбачається, що з 01 листопада 2006 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, органи Пенсійного фонду України зобов'язані здійснювати перерахунок пенсій саме з дня встановлення цього розміру прожиткового мінімуму незалежно від звернення пенсіонера (позивача) з відповідною заявою про перерахунок пенсії.
Суд, у рішенні вірно зазначив про те, що визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум», відповідно до якого прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Також, суд, в своєму рішенні, вірно керувався ст.ст.99,100 КАС України, в яких зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Ухвалюючи рішення, суд вірно зобов'язав відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату основної пенсії з розрахунку не менше 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з розрахунку не менше 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 23 листопада 2008 року».
З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.
Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.
Підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.
За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.
Керуючись статтями 222, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення, постанову Індустріального районного суду м. дніпропетровська від 28 січня 2010 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді