"22" травня 2013 р. м. Київ К-12059/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Весельської Т.Ф.,
Ситникова О.Ф.,
Гаманка О.І.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи
за позовом ОСОБА_4 до Військової частини А1621 Міністерства оборони України про скасування наказів та стягнення з військової частини безпідставно утриманого грошового забезпечення за речове майно,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Військової частини А1621 Міністерства оборони України на постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 4 травня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року, -
У лютому 2007 року ОСОБА_4 пред'явив в суді указаний позов до Військової частини А1621 Міністерства оборони України (далі - Військова частина), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини від 28 грудня 2006 року за № 321 "Про відновлення дії наказів командира військової частини А1621 від 14 травня 2005 року № 154, від 23 червня 2005 року № 221 зі змінами відповідно до наказу № 311 від 25 листопада 2006 року", а також стягнути на його користь з Військової частини грошове забезпечення, безпідставно утримане з нього за викрадене майно.
Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 4 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини від 28 грудня 2006 року за № 321, стягнуто з Військової частини на користь ОСОБА_4 1 5205 гривень, як грошове забезпечення, утримане безпідставно. Вирішено питання про розподіл витрат зі сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового, про відмову в задоволенні позовних вимог.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Постанова суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що командир Військової частини безпідставно відновив дію незаконних наказів, раніше ним же скасованих.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За перевіркою матеріалів справи, з листопада 2004 року по грудень 2006 року включно позивач, ОСОБА_4, проходив військову службу у Військовій частині на посаді начальника продовольчого складу. Окрім цього, в період проходження служби, у листопаді - грудні 2004 року, тимчасово виконував обов'язки начальника речового складу.
15 грудня 2004 року у Військовій частині виявлена крадіжка речового та продовольчого майна.
По даному факту військовою прокуратурою Житомирського гарнізону порушена кримінальна справа, в ході розслідування якої ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 425 Кримінального кодексу України - недбале ставлення до військової служби.
Постановою військового суду Житомирського гарнізону від 19 квітня 2005 року встановлено, що внаслідок недбалого ставлення ОСОБА_4 до виконання покладених на нього по службі обов'язків, на складі Військової частини утворилася нестача речового майна в розмірі 29 307 гривень та продовольчого майна в розмірі 2 115 гривень 5 копійок. Цією ж постановою провадження у кримінальній справі відносно ОСОБА_4 закрито, зі звільненням його від кримінальної відповідальності на підставі статті 47 Кримінального кодексу України, у зв'язку з передачею на поруки колективу Військової частини.
Наказами командира Військової частини за № 154 від 14 травня 2005 року та за № 221 від 23 червня 2005 року ОСОБА_4 притягнуто до матеріальної відповідальності, з утриманням з його грошового забезпечення вартості викраденого продовольчого майна в розмірі 2 115 гривень 5 копійок та вартості викраденого речового майна в розмірі 38 277 гривень.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про прокуратуру" протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи (частина перша). У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права (частина друга).
Зазначені накази 9 жовтня 2006 року були опротестовані військовим прокурором Житомирського гарнізону і, за наслідком розгляду протесту, наказом командира Військової частини від 17 листопада 2006 року за № 246 скасовані як незаконні.
Наступним наказом командира Військової частини від 28 грудня 2006 року за № 321 який оскаржується, дію наказів про притягнення ОСОБА_4 до матеріальної відповідальності відновлено.
Оскільки накази № 154 від 14 травня 2005 року та № 221 від 23 червня 2005 року про покладення на ОСОБА_4 матеріальної відповідальності були скасовані на виконання протесту прокурора, то відновлення їх дії спірним наказом є необґрунтованим та безпідставним.
Окрім того, розмір нестачі речового майна, визначений у постанові військового суду Житомирського гарнізону від 19 квітня 2005 року (29 307 гривень) не співпадає з розміром нестачі, що підлягала до відшкодування ОСОБА_4 згідно з наказом про притягнення його до матеріальної відповідальності (38 277 гривень) і така розбіжність спірним наказом командира Військової частини не усунута.
З огляду на викладене, суди дійшли правильного висновку, що за таких обставин спірний наказ не повинен залишатися в силі й скасували його, а також зобов'язали Військову частину відшкодувати ОСОБА_4 грошове забезпечення, утримане з нього на підставі наказу, скасованого командиром Військової частини за протестом прокурора, як незаконного.
Враховуючи те, що доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і суди під час розгляду справи правильно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, то, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для скасування ухвалених ними рішень відсутні.
Керуючись статтями 2201, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Військової частини А1621 Міністерства оборони України відхилити, а постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 4 травня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.
Судді Т. Ф. Весельська
О. Ф. Ситников
О.І. Гаманко