Справа № 2-а-75/2009р.
19 лютого 2009 року Снігурівський районний суд Миколаївської області
у складі : головуючого - судді Кішковській З.А.,
при секретарі - Забаровській С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Снігурівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області про захист соціальних прав, визнання протиправними рішення та бездіяльності щодо не забезпечення проведення щомісячної доплати за статусом "Діти війни", стягнення розміру державної соціальної допомоги за період 2006-2008 років та зобов»язання вчинити певні дії,
09 лютого 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області про захист соціальних прав, визнання протиправними рішення та бездіяльності щодо не забезпечення проведення щомісячної доплати за статусом "Діти війни", стягнення розміру державної соціальної допомоги за період 2006-2008 років на загальну суму 4178грн.61коп. та зобов'язання вчинити дії на нарахування і проведення виплати державної соціальної гарантії у визначенному чиним законодавством розмірі.
В заяві вказала, що належить до соціальної категорії громадян за статусом «Діти війни», та має право на соціальні пільги згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон).
З моменту набрання чинності означеним Законом - січня 2006 року і до грудня 2007 року (включно) відповідач не провадив нарахування і виплату передбаченого підвищення через призупинення дії норми Закону іншими Законами України «Про державний бюджет України» відповідно на 2006 та 2007 роки. З 01 січня 2008 року таке підвищення виплачується лише у частковому, від визначеного розмірі, - 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Посилаючись на рішення Конституційного Суду України № 6-рп \2007 рік від 9 липня 2007 року та №10-рп\2008 від 22 травня 2008 року позивачка просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не забезпечення проведення щомісячної доплати за статусом "Діти війни", стягнути на її користь розмір державної соціальної допомоги за період 2006-2008 років, попередньо поновивши строк звернення до суду за захистом порушеного права, який нею пропущено з поважної причини.
У судове засідання позивачка не з'явилася. Згідно поданої заяви, позов підтримала.
Представник Управління пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області в судове засідання не з'явився. Начальник Управління пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області згідно наданого листа просила справу розглянути у відсутність відповідача, зазначивши про не визнання позовних вимог на підставі раніше наданих заперечень.
Дослідивши докази, суд прийшов до наступного.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , підпадає під дію Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195 від 18.11.2004 року - далі Закон (право користування пільгами відповідно до Закону підтверджується відміткою за підписом начальника УПтСЗН Снігурівської РДА у пенсійному посвідченні за НОМЕР_1 за призначенням пенсії по досягненню пенсійного віку.
В силу ст. 6 Закону «дітям війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, позивачка відповідно до цього Закону має право на підвищення отримуваної пенсії за віком на 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком. Але їй в цьому відмовлено, про свідчить лист - відповідь Управління пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області вих.№676\06 від 30 січня 2009 року (а.с.6-7) .
Згідно ст. 71 Закону України «Про бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-У дію ст. 6 Закону було зупинено на 2007 рік, а Законом України Про державний бюджет України на 2008 рік» (ст.41) розмір виплати зменшено до 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність (47грн. на місяць з 01 січня 2008 року).
За рішеннями Конституційного Суду України, що мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів за правовідносинами внаслідок дій і положень статей законів, що визнані неконституційними, від 09.07.2007 року № 6-рп\2007 рік та від 22.05.2008 року за №10-рп\2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними), положення п.12 ст.71 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік », якою зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст.41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», якою означені виплати скорочено від загально визначеного розміру.
Відповідно ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
За ст. 46 Конституції України, що має найвищу юридичну силу (ст.8 Конституції України) громадяни мають право на соціальний захист у випадках, передбачених законом.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст.55 Конституції України).
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.
Суд вважає, що відмовляючи позивачці у додатковій виплаті відповідач порушив права ОСОБА_1 , визначені Конституцією України та вказаним Законом.
Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.
Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до вказаної Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.
Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134\00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок , вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). У зв'язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку уряду України, превалювали як lex specialis. Європейський суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, постільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Невиконання державою в особі Пенсійного Фонду (на який покладено проведення виплат за аналогією з положеннями Закону України «Про бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року за №107-У1 та яким провадять нарахування і виплати утримання пенсіонерам, у тому числі і маючим статус «Діти війни», постільки Законом передбачено щомісячне підвищення саме пенсій, розміру довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії) своїх соціальних зобов»язань щодо окремих громадян ставить їх у не рівні умови, підриває принцип довіри особи до держави і закономірно призводить до порушення принципів соціальної справедливості у правовій державі. Законами України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» безпідставно скасовано та зменшено відповідно обсяг соціальної пільги, виплата якої передбачена іншим чинним Законом України, а саме Законом України «Про соціальний захист дітей війни» і гарантована Конституцією України.
На підставі викладеного, суд не приймає заперечення проти позову з боку відповідача, у тому числі і щодо законодавчого не врегулювання розміру мінімальної пенсії за віком, що підлягає застосуванню для обчислення розміру доплати, порядку виплат та джерел фінансування.
Позовні вимоги позивачки є обґрунтованими та підлягають задоволенню без зобов'язання відповідача про виплату визначеного у заяві розміру доплати, постільки такі розрахунки мають бути проведені спеціалістами УПФУ у Снігурівському районі за наявності спеціальних знань і за період 2007 року (загальний розмір підвищення) та 2008 рік (різниці від передбаченого розміру державної соціальної допомоги та фактично сплаченого), постільки рішення Конституційним Судом України про визнання неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» щодо призупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не приймалося і іншим чином не скасовувалося.
При вирішенні спору суд не враховував на пропущення строку звернення до адміністративного суду позивачкою за захистом свого права, встановленого ст.99 ч.2 КАС України, постільки на визнанні підставою відмови у задоволенні позову - пропущення строку звернення до суду, не наполягала сторона відповідача (ст.100 ч.1 КАС України).
У відповідності до ст.94 КАС України суд постановляє про відшкодування позивачці судових витрат, розмір яких підтверджено наданою квитанцією про оплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 122, 138, 158-163 КАС України, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп\2007 рік від 09.07.2007 року у справі №1-29\2007, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп\2008, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області про захист соціальних прав, визнання протиправними рішення та бездіяльності щодо не забезпечення проведення щомісячної доплати за статусом "Діти війни", стягнення розміру державної соціальної допомоги за період 2006-2008 років та зобов'язання вчинити певні дії - задовільнити частково.
Визнати неправомірними рішення від 30 січня 2009 року та бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області щодо не забезпечення проведення виплат щомісячного підвищення відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період 2007 року і проведення виплати державної соціальної гарантії у частковому розмірі у 2008 році.
Зобов»язати Управління пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області провести нарахування та виплату додаткової соціальної гарантії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 18 листопада 2004 року ОСОБА_1 з 01 січня 2007 року.
У задоволенні вимог ОСОБА_1 про зобов»язання Управління пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області провести нарахування та виплату додаткової соціальної гарантії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 18 листопада 2004 року за період з 01 січня до 31 грудня 2006 року - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 - 3 грн. 40 коп. витрат по оплаті судового збору в дохід держави.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом 10-ти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до адміністративного суду апеляційної інстанції через Снігурівський районний суд.