Справа № 2а-420/09
Постанова
Іменем України
18 лютого 2009 року м. Бердянськ
16-35 годин
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі
Головуючого - судді Панченко О.М., при секретарі Димовій Л.В., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Бердянську Запорізької області про відновлення пропущеного строку для звернення до суду, зобов'язання до нарахування та виплати недоплаченої пенсії як «дитині війни»,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що він народився у 1941 році і, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відноситься до цієї категорії громадян та має право на отримання надбавки до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.06 року.
Дію цього положення Закону щодо підвищення пенсії було призупинено Законами «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік», проте рішенням Конституційного Суду України № 6 рп/2007 від 09.07.07 року визнано неконституційними відповідні норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», тому позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь недоплачену суму щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2007 роки в сумі 2733,30 гривні, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої протягом цього часу.
Крім того, зазначає, що з початку 2008 року він отримував соціальну допомогу у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком замість 30%, що є також порушенням його прав, внаслідок чого за січень-листопад 2008 року йому не доплачено 1055,8 грн.
Позивач просить також поновити йому строк звернення до суду, оскільки про факт порушень його прав стало відомо тільки останнім часом після висвітлення цього питання в засобах масової інформації.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги. Просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з січня 2006 року по грудень 2007 року, зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити на його користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з січня 2006 року по листопад 2008 року у сумі 3789 грн. 10 коп.
Представник відповідача проти позову заперечував та пояснив, що дія статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.04 року була зупинена Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а після внесення змін до останнього - було передбачене поетапне запровадження такого підвищення. Також дія цієї норми була зупинена на 2007 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
В 2008 році здійснювалася виплата надбавки згідно із Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та постанови КМУ від 28.05.08 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Вважає, що Пенсійний Фонд протягом 2006-2007 років не мав підстав для призначення та виплати вказаного підвищення пенсій, оскільки фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Положення «Про Пенсійний Фонд України» передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, отже, відповідач не мав права використовувати кошти Фонду не за цільовим призначенням.
Представник відповідача посилається також на невизначеність розміру пенсії, з якої слід розраховувати підвищення, оскільки вважає, що згідно зі статтею 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначений цим законом мінімальний розмір пенсії застосовується тільки для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону.
Також представник зазначає, що законом не визначено механізм розрахунку підвищення пенсії, не визначено яким органом, за який рахунок та з яких джерел має виплачуватися пенсія, в якому процедурному порядку здійснювати призначення і виплату пенсії.
Звернув увагу на те, що ст. 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадовці зобов'язані діяти на підставах, в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України. П.п.3, 8 ст. 7 Бюджетного кодексу України передбачають, що бюджетна система ґрунтується на принципі самостійності, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Нецільове використання бюджетних коштів має наслідком притягнення відповідних посадових осіб до відповідальності /ст. 119 Бюджетного кодексу/.
Відповідач також заперечує проти відновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Подав заяву про відмову в позові у зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду, так як позивач не навів суттєвих мотивованих обставин. Просить в позові відмовити в повному обсязі.
Аналізуючи надані в справі докази, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та має статус дитини війни, що підтверджується наявним у нього посвідченням.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності 01.01.06 року, дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 2 ст. 100 КАСУ, якщо суд визнає причину пропуску строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається у встановленому порядку.
Суд вважає, що в даному випадку є підстави для визнання причини пропуску строку звернення до суду поважними, оскільки права позивача було обмежено шляхом прийняття нормативних актів, тому через свій похилий вік та юридичну необізнаність позивач не мав змоги розібратися у неоднозначно визначених правових питаннях та звернутися до суду. Факт порушення його прав став відомий йому тільки після висвітлення зазначених проблем у засобах масової інформації у зв'язку з ухваленням Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 року у справі «Про соціальні гарантії», а також після розповсюдження судової практики.
Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року» визнано неконституційними.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 були визнані неконституційними положення п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, з дня визнання неконституційними норм законів про бюджет на 2007 та 2008 роки ці норми закону втратили чинність. Саме з цього часу такій категорії осіб, як «діти війни», поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком законодавче визначений тільки ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Отже, суд вважає заперечення відповідача щодо невизначеності розміру мінімальної пенсії для здійснення розрахунків необґрунтованими.
Крім того, відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005р., що є частиною національного законодавства, органи влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Заперечення відповідача щодо відсутності у позивача підстав для звернення до суду, визначених п. 1 ч. 1 ст. 17 КАСУ, суд до уваги не приймає та вважає, що наведені підстави не є вичерпними, оскільки це суперечило б змісту статті 162 КАСУ.
Заперечення щодо невизначеності органу виплати підвищення пенсії судом до уваги не приймаються, оскільки іншого державного органу, який здійснює виплату пенсії, крім ПФУ, законодавством не визначено. Щодо невизначеності механізму, джерел та процедури виплати, то це не є підставою для невиконання Закону. Крім того, після ухвалення рішення судом нарахування і виплата має проводитися в порядку, визначеному законодавством для виконання судових рішень.
Постанова КМУ від 28.05.08 року № 530 не має бути застосована виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами.
За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача до нарахування і сплати невиплаченої за періоди з 09.07.07 року по 31.12.07 року та з 22.05.08 по 30.11.08 року пенсії є законними, обґрунтованими та мають бути задоволені.
Що стосується вимог про відповідний перерахунок пенсії за період з 01.01.06 року по 09.07.07 року, та з 01.01.08. по 22.05.08 року, суд вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Статтею 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» в редакції Закону N 3367-IV від 19.01.06 року установлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захистдітей війни" запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
З 01.01.07 року до ухвалення згаданого вище рішення КСУ від 09.07.07 року дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік».
З 01.01.08 року до згаданого рішення КСУ від 22.05.08 року дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих акті України».
За таких обставин суд вважає, що не має підстав для застосування в згаданий період відповідних положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки протягом вказаного часу їх дія була зупинена Законами України, а відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України надання висновку про неконституційність цих законів у відповідній частці не є компетенцією місцевого загального суду, якій діє як адміністративний суд, оскільки це юрисдикція Конституційного Суду України.
За таких обставин суд вважає, що слід задовольнити позов частково.
Керуючись ст. 8, 9, 11. 17, 99, 100, 128, 159-163 КАСУ, ст. 19, 152 Конституції України, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.05 року за заявою № 63134/00, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.07 року, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 року, ст. 1, 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 ЗУ «Про прожитковий мінімум», суд
Постановив:
Адміністративній позов задовольнити частково.
Відновити строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у м. Бердянську нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , який мешкає за адресою АДРЕСА_1 , недоплачену доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 30.11.2008 року.
В іншій частині позову відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом 10 днів з дня її складання в повному обсязі, а апеляційну скаргу - протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бердянський міськрайонний суд в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.
Суддя О.М.Панченко