"03" березня 2009 р.
Справа № 11-22/260-07-6356
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Жукової А.М.,
суддів Величко Т.А., О.Л. Воронюк
на підставі Розпорядження Голови суду №31 від 02.03.2009р.
при секретарі судового засідання: Арбієві А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Буданцев Р.А.
від ВДВС :Попунець І.О.
від ГУДК України в Одеській області: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт»
на рішення господарського суду Одеської області від "12" січня 2009 р.
зі справи №11-22/260-07-6356
за позовом ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт"
до Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського районного управління юстиції Одеської області;
Головного управління державного казначейства України в Одеській області
про стягнення 97309,16 грн.
встановив:
Рішенням господарського суду Одеської області від 12.01.2009р. (суддя Власова С.Г.) у позові відмовлено з підстав не підтвердження та не доведення позивачем належними доказами здійснення взаємозаліку зустрічних вимог у сумі 17517,4 дол. США та розмір завданої позивачу шкоди. Крім того, суд вважає обґрунтованими заперечення ВДВС Ізмаїльського управління юстиції Одеської області щодо стягнення з позивача нарахованого збору у розмірі 8846,29 грн., оскільки зазначена сума стягнута на користь держави по Постанові державного виконавця від 05.12.2005р., яка не була оскаржена позивачем у суді, отже вимога про повернення з Державного бюджету України суми виконавчого збору в розмірі 8846,29 є безпідставною.
Не погодившись із висновками суду першої інстанції, ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме: висновок суду щодо не надання позивачем належних доказів здійснення взаємозаліку зустрічних вимог у сумі 17517,4 дол. США є безпідставним, оскільки згідно п.2 ст.601 ГК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін, що саме і зробив ДП "ІЗМ МТП", про що свідчить лист порту від 19.12.2005р. (а.с.150 т.1) та квитанція кур'єрської служби №270620 від 22.12.2005р. Крім того, факт здійснення позивачем заліку зустрічних вимог підтверджується ухвалою господарського суду Одеської області від 07.03.2007р. у справі №30/52-05-1388, якою визнано протиправними дії Державної виконавчої служби у м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі щодо стягнення з ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" заборгованості у сумі 111421 доларів США без заліку погашення перед Компанією "Хармоні Інтернешнл ГмбХ Корп" боргу у сумі 17517,4 доларів США. (а.с.27-28 т.1).
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованність рішення місцевого суду в повному обсязі.
Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи, судовою колегією встановлено таке.
27.07.2007 р. ДП "Ізмаїльський морський торгівельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області 97 309,16 грн. завданої шкоди. Позовні вимоги обґрунтовувані тим, що ДП "Ізмаїльський морський торгівельний порт" у ході виконавчого провадження повідомив ВДВС про часткове виконання наказу господарського суду у справі № 30/52-05-1388 шляхом заліку зустрічних однорідних вимог в сумі 88462,67 грн. (17517 дол. США), яку американська фірма «Хармоні Інтернешнл Гмбх Корп» зобов'язана була перерахувати по рішенню МКАС при ТППУ від 28.11.05р., проте Відділ державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області незаконно відмовився визнати зазначене часткове виконання та виставив платіжну вимогу № 243 від 20.03.2006 р. на стягнення з Ізмаїльського МТП заборгованості за відповідним рішенням та виконавчий збір в сумі 562794,05 грн. (111421 дол. США без врахування 17517,40 дол. США на які зобов'язання порту припинено шляхом заліку). Своїми протиправними діями ВДВС спричинило збитки на загальну суму 97309,16 грн., яка підлягає відшкодуванню на підставі ст.1166 ЦКУ.
Первісним Рішенням господарського суду Одеської області від 22.08.2007р. (суддя Торчинська Л.О.) позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з відділу ДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області на користь ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» 97309,16 грн. -матеріальних збитків, 973,09 грн. - державного мита, 118 грн. -витрати на ІТЗ судового процесу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2007 р. рішення господарського суду Одеської області від 22.08.2007 р. скасовано, у позові відмовлено з посиланням на ст. 56 Конституції України та ст. 1174 Цивільного кодексу України та зазначено, що у справах за позовами фізичних та юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяних діями (бездіяльністю) державного виконавця відповідачами мають бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України. Однак, ні позивачем, ні судом першої інстанції не було залучено до участі у справі належного відповідача - Державного казначейства, що є підставою для скасування судового рішення.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2008р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2007р. та рішення господарського суду Одеської області від 22.08.2007р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.03.2008р. справу прийнято до провадження та залучено до участі у справі в якості іншого відповідача - Головне управління Державного казначейства України у Одеській області.
Уточненням до позовних вимог від 14.03.2008р. позивач обґрунтував свої вимоги ст.1173, 1174 ЦКУ та зазначив, що шкода причинена незаконними діями органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини.
Слід зазначити, що підставою для виникнення правовідносин між позивачем та виконавчою службою стало рішення Одеського господарського суду від 4.05.2005р. по справі №30/52-05-1388, яким стягнуто з ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» на користь Компанії «Хармоні Інтернешнл Гмбх Корп" збитків в сумі 101100 дол. США, моральну шкоду 10000 дол. США, витрати по сплаті держмита в сумі 321 дол. США та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.
На виконання рішення господарського суду Одеської області від 4.05.05р. та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 8.11.2005р. (а.с.42 т.1) Одеським господарським судом видано 21.11.2005р. наказ, який пред'явлений Компанією «Хармоні Інтернешнл Гмбх Корп" державному виконавцю ВДВС у м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі.
На підставі ст.3, 18, 24 ЗУ "Про виконавче провадження" державним виконавцем державної виконавчої служби у м. Ізмаїлі прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.11.2005р. та запропоновано ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» добровільно виконати наказ господарського суду №30/52-05-1388 в строк до 2.12.2005р. (а.с.17 т.1).
Постановою державного виконавця від 15.12.2005р. виконавче провадження зупинено (а.с.44 т.1) та поновлено 15.03.2006р. у зв'язку із Ухвалою ВГСУ від 4.02.2006р. про повернення без розгляду касаційного подання Дунайського транспортного прокурора на постанову Одеського апеляційного господарського суду №30/52-05-1388 від 8.11.2005р. (а.с.48 т.1)
З метою проведення виконавчих дій за рішенням суду, що набрало законної сили, ДВС у м. Ізмаїлі направлено ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» платіжну вимогу №243 від 16.03.2006р. (а.с.21 т.1) на суму 56287,41 грн., яка ДП ІМТП перерахована на рахунок одержувача ДВС платіжним дорученням №243 від 16.03.05р., а також на підставі платіжної вимоги №243 від 20.03.2006р. ДП ІМТП платіжним дорученням №243 від 21.03.2006р. перераховано 562794,05 грн. (а.с.24 т.1).
У зв'язку із сплатою боргу, виконавчого збору та витрат Постановою від 29.03.2006р. закінчено виконавче провадження (а.с.26 т.1).
Підставою, з якою ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» пов'язує порушення своїх прав та законних інтересів діями ДВС є рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 28.11.2005р. по справі №АС-58а/2005р. за яким зобов'язано Компанію «Хармоні Інтернешнл Гмбх Корп" негайно при одержані цього рішення сплатити ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» 17517,4 дол. США. (а.с.49-59). Саме це рішення порт просив прийняти ДВС при поновлені виконавчого провадження, посилаючись на ч.2 ст.601 ЦКУ, приписом якої передбачено, що залік зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї сторони. (див. Лист №юр-13 від 15.03.06р. а.с.18 т.1). Неприйняття органом державної виконавчої служби заліку за рішенням МКАС при ТППУ при здійснені виконавчих дій згідно наказу господарського суду Одеської області від 21.11.2005р. по справі №30/52-05-1388 на думку ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» є підставою для застосування ст.86 ч.2 ЗУ "Про виконавче провадження" та ст.1166 ЦКУ.
Судова колегія не погоджується з доводами скаржника та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Відповідно із цивільним законодавством, яким врегульоване зобов'язальне право (книга 5) визначено, зокрема, поняття зобов'язання та підстави його виникнення, виконання зобов'язання та припинення зобов'язання.
Так, згідно ст.601 ЦКУ - зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Принциповою схемою зарахування зустрічних вимог передбачає існування двох зобов'язань, що збігаються по складу сторін та виникли з договору або іншого правочину.
Тобто, за цією нормою взаємовідносини виникають між сторонами за договором, коли вони є одночасно боржниками одна перед другою.
Відповідач по справі є органом примусового виконання рішень судових органів, а процесуальний порядок примусового виконавчого провадження визначається системою процесуальних дій, які виконуються державними виконавцями державної виконавчої служби відповідно до ЗУ "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст.3 цього Закону - підставою для виконання державною виконавчою службою є рішення господарського суду, постанова апеляційного господарського суду, які набрали законної сили. На підставі виконавчого документу - наказу господарського суду Одеської області від 21.11.2005р. відкрито виконавче провадження. Порядок та умови здійснення виконавчого провадження врегульовано Інструкцією про проведення виконавчих дій. Така дія як визнання ДВС часткового виконання боржником боргового зобов'язання шляхом заліку в порядку ст.601 ЦКУ Інструкцією про проведення виконавчих дій - не передбачена.
Отже, відповідно до законодавства про виконавче провадження, державний виконавець має здійснювати виконавчі дії по стягненню грошових коштів, які зазначені у виконавчому документі. У разі невиконання рішення в строк, встановлений державним виконавцем для добровільного виконання на підставі ст.46 ЗУ "Про виконавче провадження" з боржника стягується виконавчий збір.
Таким чином, ДВС направляючи ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» платіжні вимоги №243 від 16.03.2006р. та від 20.03.2006р. на сплату виконавчого збору та боргу згідно наказу господарського суду від 25.11.2005р. - діяла в межах, визначених ЗУ "Про виконавче провадження".
Посилання ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» на ухвалу господарського суду Одеської області від 7.03.2007р. по справі №30/52-05-1388, якою визнано протиправними дії ДВС у м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі щодо стягнення з ДП ІМТП заборгованості в сумі 111421 дол. США без заліку погашення перед Компанією «Гармоні Інтернешнл Гмбх Корп" боргу в сумі 17517,4 дол. США з посиланням на ст.1 ЗУ "Про виконавче провадження" та ст.601 ЦКУ не приймається до уваги, оскільки ця ухвала не є підставою для стягнення заявленої позивачем суми. Ст.1 Закону - визначає поняття виконавчого провадження, а ст. 601 ЦКУ регулює порядок припинення зобов'язання, а не виконання рішення суду.
Крім того, слід зазначити, що після примусового виконання рішення господарського суду органом державної виконавчої служби, рішення господарського суду Одеської області від 4.05.2005р. та постанова апеляційного господарського суду від 8.11.2005р. скасовані постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2006р. у зв'язку із непідсудністю справи господарському суду, але позивач не скористався положенням ст.122 ГПК України, якою встановлено поворот виконання рішення.
Щодо рішення МКАС при ТППУ від 28.11.2005р., то воно має виконуватися в установленому порядку.
Обґрунтування скаржником майнової шкоди в сумі 97309,16 грн. винними діями відповідача на підставі ст.86 ч.2 ЗУ "Про виконавче провадження" та ст.1166, 1173, 1174 ЦКУ матеріалами справи не доведено.
Згідно ст.32-34 ГПК України - доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Так, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала. (ст.1166 ЦКУ).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, чи посадовою чи службовою особою органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів або цієї особи (ст.1173, 1174 ЦКУ).
Для застосування відповідальності за цими нормами позивач повинен довести, що дії державного виконавця суперечили вимогам ЗУ "Про виконавче провадження", здійснені поза межами компетенції органу ДВС та цими діями службовою особою завдано шкоду.
Слід зазначити, що Законом "Про виконавче провадження" передбачено захист прав стягувача, боржника та інших осіб під час провадження виконавчих дій, який здійснюється шляхом оскарження дій посадових осіб державної виконавчої служби (ст.85 закону). Також, відповідно до ст.86 цього Закону передбачено право стягувача на звернення з позовом до особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (ст.9 Закону).
Частина 2 ст.86 Закону передбачає відшкодування збитків, заподіяних державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійснені виконавчого провадження. А відповідно до чинного законодавства, збитки мають бути доведені належними доказами, зокрема, для настання відповідальності обов'язковою підставою має бути наявність самої шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою.
Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували завдану позивачеві шкоду, внаслідок протиправної поведінки відповідача та будь-який зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою.
За таких підстав, рішення місцевого суду відповідає матеріалам, обставинам, нормам матеріального права.
Керуючись ст.ст.99, 101-105 ГПК України,
суд постановив:
Рішення господарського суду Одеської області від 12.01.2009р. по справі №11-22/260-07-6356 - залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає чинності з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця до ВГСУ.
Головуючий суддя А.М. Жукова
Судді Т.А. Величко
О.Л. Воронюк