91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
13.02.09 Справа № 01-10/10-48.
Суддя Мінська Т.М., розглянувши матеріали за позовом
Державного закладу "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка", м. Луганськ
до Ровеньківської міської ради, м. Ровеньки Луганської області
про визнання права власності
Суть спору: постановити рішення, яким визнати навчальний корпус, складений з 1,2,3,4 блоків загальною площею 8573,5 кв.м. і розташований за адресою: Луганська область, м. Ровеньки, кв. Гагаріна, 25-а, державною власністю ДЗ "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка".
Розглянувши матеріали позову, суд встановив:
До позовної заяви не подано належних доказів сплати державного мита у встановленому розмірі.
Так, відповідно до підпункту “а» пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005р. № 2505-I\/, що набули чинності до подачі позовної заяви) розмір державного мита із заяв майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 102 грн. і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.07 державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 N 15.
Відповідно до пункту 32 розділу V Інструкції про порядок справляння державного мита (затвердженої наказом Головної Державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993) з позовних заяв про право власності на майно державне мито сплачується виходячи із вартості майна.
У постанові Верховного Суду України від 25.12.2007 8/219-07 та ухвалі Вищого господарського суду України від 05.03.08 № 18/523пн викладено таку ж правову позицію.
Додана до позовної заяви квитанція № 263-41 від 11.02.2009р., за яким сплачено 102 грн. 00 коп. державного мита, не може бути належним доказом сплати державного мита у встановленому законодавством розмірі за спором майнового характеру, тоді як слід було сплатити 1554 грн. 17 коп., згідно вказаної позивачем ціни позову 155417 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України дану позовну заяву і додані до неї документи слід повернути без розгляду.
Керуючись п. 4 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Повернути заяву та додані до неї документи заявнику без розгляду.
2.Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.
Додаток (тільки позивачу): -на “58» аркушах, у тому числі оригінал квитанції № 263-41 від 11.02.2009р. про сплату державного мита у розмірі 102 грн. та оригінал квитанції № 263-42 від 11.02.2009р. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.
Суддя Т.М.Мінська