83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
29.05.2013 Справа № 905/2210/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи
за позовомДержавного підприємства "Вугілля України"
до третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаДержавного підприємства "Красноармійськвугілля" Відкрите акціонерне товариство "Західенерго" Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Донецьке вугільне паливо"
простягнення 46 882,57 грн.
за участю представників:
від позивачаСірий А.М. - представник за довіреністю
від відповідачане з'явились
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Державного підприємства "Вугілля України" про стягнення з Державного підприємства "Красноармійськвугілля" збитків у розмірі 46 882,57 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за умовами договору № 07-08/1-ЕН від 13.07.2007 обов'язок поставити позивачу вугілля належної якості покладено саме на відповідача. Однак, у зв'язку з поставкою відповідачем позивачу неякісного вугілля, позивач зазнав збитків, які складаються з витрат, сплачених позивачем на виконання рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2009 у справі № 52/592 в розмірі 58 455,26 грн., а також витрат з оплати вартості перевезення вугілля від вантажовідправника до вантажоотримувача. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 46 882,57 грн., які складаються з провізної плати від станції вантажоотримувача до вантажовідправника, плати за користування вагонами, плати за додаткові збори - за оформлення документів на повернення вантажу, телеграфне розпорядження.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивачем не надано належних доказів постачання вугілля за залізничними накладними №№ 51188102, 51188103. Вказує на те, що відправником за вказаними накладними було ТОВ "ПК "Донецьке вугільне паливо". Відзначає, що відповідно до акту звірки взаємних розрахунків заборгованість ДП "Красноармійськвугілля" перед позивачем становить 29 330,95 грн.
Треті особи явку представників в судові засідання не забезпечили, письмових пояснень по суті справи не надали, своїм процесуальним правом не скористались.
27.05.2013 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з участю представника відповідача у засіданні Першотравневого районного суду Донецької області. Клопотання судом визнано необґрунтованим, причини неявки до суду - неповажними. Відповідачем у справі є Державне підприємство "Красноармійськвугілля", а не конкретний представник, Господарським процесуальним кодексом України передбачено ведення справи через представника, що дозволяє направити в судове засідання іншу уповноважену особу. Крім того, суд обмежений двомісячним строком, у який має бути вирішено господарський спір, встановленим ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Вказаний строк спливає 29.05.2013, а сторонами клопотання про продовження строку розгляду спору у справі №905/2210/13 не подано.
Також в судовому засіданні 29.05.2013 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування у третьої особи-1 оригіналів залізничних накладних №№51188102, 51188103, що надійшло до суду 27.05.2013, оскільки ухвалою господарського суду Донецької області від 16.04.2013 від позивача, відповідача та третіх осіб витребовувались вказані докази. 15.05.2013 до суду надійшли письмові пояснення від третьої особи-1, до яких додані належним чином засвідчені копії залізничних накладних №№51188102, 51188103. У вказаних письмових поясненнях третя особа-1 повідомила про неможливість надання оригіналів витребуваних накладних, оскільки оригінали вказаних залізничних накладних були долучені до матеріалів справи № 52/592, яка розглядалася господарським судом м. Києва.
Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Донецької області
13.07.2007 між Державним підприємством "Вугілля України" (покупець) та Державним підприємством "Красноармійськвугілля" (постачальник) укладено договір постачання вугільної продукції № 07-08/1-ЕН (далі - Договір).
За умовами вказаного Договору постачальник зобов'язується поставити покупцю вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними у цьому договорі. Покупець зобов'язується прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених цим договором.
Згідно з п. 1.4 Договору постачальник гарантує, що вугілля, яке постачається за договором, знаходиться у його власності.
Відповідно до п. 5.5 Договору вартість перевезення вугілля залізницею оплачує покупець.
Вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP назва місця призначення (з урахуванням умов п. 5.5 цього Договору) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 3.2 Договору перелік вантажовідправників, станцій відвантаження, кількість, сорт, базова якість, терміни поставки, ціна 1 тонни та вартість товару визначаються в Додатках до Договору.
20.07.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Західенерго" (покупець) та Державним підприємством "Вугілля України" (постачальник) укладено договір постачання вугілля № 02-ЕН/08.
З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2008 між ДП "Вугілля України" (постачальник) та ВАТ "Західенерго" (покупець) підписано додаток № 10/08-Л до договору постачання № 02-ЕН/08 від 01.02.2010, в якому сторони вказаного договору визначили, що постачальник зобов'язується відвантажити в період з 01.10.2008 по 31.10.2008 включно, а покупець прийняти в жовтні-листопаді 2008 року вугілля на умовах даного додатку, у тому числі вугілля від ДП "Красноармійськвугілля", вантажовідправником якого є ЦЗФ "Комсомольська", а вантажоотримувачем - Ладижинська ТЕС.
В свою чергу, 30.09.2008 між ДП "Вугілля України" та ДП "Красноармійськвугілля" підписано додаток № 10/08-2 до договору № 07-08/1-ЕН від 13.07.2007, згідно якого сторони визначили, що постачальник (відповідач) зобов'язується відвантажити в період з 01.10.2008 по 31.10.2008 включно, а покупець (позивач) прийняти в жовтні-листопаді 2008 року вугілля від вантажовідправників - ЦЗФ "Комсомольська", ТОВ "Донецьке вугільне паливо", вантажоотримувачем якого є Ладижинська ТЕС ВАТ "Західенерго".
Згідно з п. 3.1 Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, якість вугілля, що поставляється за цим Договором, повинна відповідати ДСТУ 4083-2002 "Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови", ДСТУ 4096-2002 "Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб до лабораторного випробування", ДСТУ 3472-96 та вимогам якості, що встановлені в цьому пункті.
Партія вугілля відправляється постачальником тільки після відбору об'єднаної проби, що засвідчується відповідним актом згідно з п. 6.4 ДСТУ 4083-2002. За результатами лабораторних випробувань об'єднаної товарної проби оформлюється посвідчення про якість вугілля в партії (п. 2.4 Договору).
Базова якість вугілля та граничні показники за марками визначені в пунктах 3.1, 5.1 Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, в тому числі для вугілля, відвантаженого для Ладижинської ТЕС ВАТ "Західенерго".
Якість вугілля постачальник засвідчує сертифікатами якості та технологічних властивостей та Технічними умовами вугледобувних підприємств (п. 3.3 Договору).
28.10.2008 складено посвідчення № 46 про якість вугілля (у вагонах №№ 67858332, 65352973, 67854836, 66938325, 68405356, 67665752), покупцем якого є ДП "Вугілля України" згідно договору № 07-08/1-ЕН від 13.07.2007 для ВАТ "Західенерго" за договором № 02-ЕН/08 від 20.07.2007, отримувач - Ладижинська ТЕС ВАТ "Західенерго" за залізничними накладними №№ 51188102, 51188103.
Судом встановлено, що 31.10.2008 відповідачем на адресу вантажоотримувача - Ладижинської ТЕС ВАТ "Західенерго" здійснено поставку вугілля згідно накладних №51188103, 51188102 у вагонах №№ 67858332, 65352973, 67854836, 66938325, 68405356, 67665752.
Під час прийняття вантажу за якістю вантажоотримувачем (Ладижинською ТЕС ВАТ "Західенерго") за результатами хімічного аналізу виявлено різницю між зазначеними в посвідченні про якість № 46 показниками зольності вугілля, поставленого згідно залізничних накладних №51188103, 51188102 (вагони №№ 67858332, 65352973, 67854836, 66938325, 68405356, 67665752), що підтверджується актом відбору проби №4299 від 04.11.2008 та актом про фактичну якість № 4299 від 05.11.2008. Відбір проб здійснено спільно з представниками вантажовідправника (ТОВ "ПК ДВП"), якими також підписано вказані акти.
Відповідно до п. 4.4 Договору приймання партії вугілля за якістю у покупця здійснюється відповідно до даних хімічного аналізу атестованої хімічної лабораторії вантажоотримувача.
Згідно з п. 4.5 Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, фактичні значення показників якості вугілля в партії для розрахунків за поставками визначаються на підставі посвідчення про якість вугілля в партії і результатів приймання вугілля за якістю у вантажоотримувача таким чином:
- якщо різниця між показниками Аd, Wrt посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача менша за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 - за посвідченням про якість;
- якщо різниця між показниками Аd, Wrt посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача більша за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 - за результатами приймання вугілля за кількістю у покупця.
Відповідно до п. 4.10 Договору № 07-08/1-ЕН від 13.07.2008, укладеного між позивачем та відповідачем, у випадку постачання вугілля, якісні показники якого перевищують граничний рівень, встановлений цим договором в п. 3.1, покупець має право відмовитись від прийняття та оплати такого вугілля.
Листом № 17-7274 від 06.11.2008 вантажоотримувач (Ладижинська ТЕС ВАТ "Західенерго") направив на адресу ДП "Красноармійськвугілля повідомлення про переадресацію неякісного вугілля, що надійшло за накладними №№ 51188103, 51188102 на залізничну станцію попереднього відвантаження, та вимогою про надання згоди на повернення затриманих вагонів постачальнику.
Як встановлено судом, спірне вугілля згідно квитанцій №№ 42009119, 42009118 про приймання вантажу було повернуто Ладижинською ТЕС - вантажовідправнику за договором від 13.07.2007 № 07-08/1-ЕН.
Пунктом 6.4 Договору № 07-08/1-ЕН передбачено, що за постачання неякісного вугілля, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, або вугілля, асортимент якого не відповідає вимогам договору, постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця та вантажоотримувача, пов'язаних з постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню зберіганню, реалізації вугілля та ін.).
Предмет позову у даній справі становить вимога про відшкодування збитків в розмірі 46 882,57 грн., завданих поставкою відповідачем неякісного вугілля, які складаються з витрат, сплачених позивачем на виконання рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2009 у справі № 52/592 (провізної плати за повернення вугілля вантажовідправнику у розмірі 28 227,60 грн., плати за користування вагонами у розмірі 16 024,32 грн., зборів за оформлення документів за повернення вагонів в розмірі 2 133,85 грн., зборів за телеграфне розпорядження у розмірі 496,80 грн.).
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2009 у справі № 52/592, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2010, з ДП "Вугілля України" на користь ВАТ "Західенерго" стягнуто 57 642,83 грн. збитків. При цьому, під час розгляду господарським судом міста Києва справи № 52/592 встановлено, що внаслідок поставки неякісного вугілля у вагонах №№ 67858332, 65352973, 67854836, 66938325, 68405356, 67665752 (квитанції про приймання вантажу №42009119, 42009118, за якими повернуто відповідачу неякісне вугілля у вищезазначених вагонах) Відкритому акціонерному товариству "Західенерго" були завдані збитки на загальну суму 57 642,83 грн.
Понесення ВАТ "Західенерго" вказаних витрат підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№ 42009119, 42009118, відомістю плати за користування вагонами №07110651, накопичувальною карткою № 07110867 та переліком ТехПД, які містяться в матеріалах справи.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).
Виконання Державним підприємством "Вугілля України" рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2009 у справі № 52/592, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2010, підтверджується актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.03.2010, підписаним та скріпленим печатками ДП "Вугілля України" та ВАТ "Західенерго".
З матеріалів справи вбачається, що позивач направив на адресу відповідача претензію № 676/10 від 23.03.2009 з вимогою відшкодувати збитки в розмірі 57 642,83 грн., які були завдані поставкою вугільної продукції, якісні показники якої не відповідають умовам договору № 07-08/1-ЕН від 13.07.2007.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідачем було надано відповідь на вказану претензію чи задоволено викладену в ній вимогу.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.
В силу приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).
Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
У відповідності до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
В свою чергу, згідно положень ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
У відповідності до ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
У результаті дослідження умов договору від 13.07.2008 № 07-08/1-ЕН постачання вугільної продукції, укладеного між ДП "Вугілля України" та ДП "Красноармійськвугілля", додатку до нього від 30.09.2008 № 10/08-2, договору від 20.07.2007 № 02-ЕН/08 постачання вугілля, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Західенерго" та ДП "Вугілля України", додатку до нього від 30.08.2008 №10/08-Л, суд дійшов висновку, що вказані договори є взаємопов'язаними між собою, та стосуються однієї і тієї ж самої партії вугілля, поставленого згідно залізничних накладних № 51188103, № 51188102 (вагони №№ 67858332, 65352973, 67854836, 66938325, 68405356, 67665752).
Крім того, суд звертає увагу, що вимогами пункту 6.4 Договору № 07-08/1-ЕН від 13.07.2008, передбачено обов'язок відповідача, як постачальника, відшкодувати затрати ДП "Вугілля України" (покупця) та Ладижинської ТЕС ВАТ "Західенерго" (вантажоотримувача), пов'язані з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям (а саме витрати по транспортуванню вугілля до вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню зберіганню, реалізації вугілля та ін.), у випадку відмови від прийняття вугілля, якісні показники якого не відповідають умовам договору.
Права і обов'язки сторін, відповідальність за порушення договірних зобов'язань, у тому числі, у зв'язку з поставкою неякісної продукції, визначені договором. Матеріалами справи підтверджений факт поставки неякісної вугільної продукції. Договором № 07-08/1-ЕН від 13.07.2008, передбачений обов'язок постачальника компенсувати всі витрати ТЕС, вантажоотримувача та покупця, пов'язані з поставкою неякісного вугілля.
Протиправність поведінки відповідача полягає у порушенні ним зобов'язань за договором. Поставлене ним вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідало показникам, зазначеним у посвідченні якості № 46 від 28.10.2008, що також підтверджується рішенням господарського суду міста Києва та постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 52/592; наявність негативних наслідків полягає у додаткових витратах позивача, понесених у вигляді плати ВАТ "Західенерго".
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та її наслідками полягає у тому, що внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо поставки вугілля належної якості, позивач змушений на виконання рішення суду у справі № 52/592 сплатити ВАТ "Західенерго" збитки, які у тому числі складались з провізної плати за повернення вугілля вантажовідправнику у розмірі 28 227,60 грн., плати за користування вагонами у розмірі 16 024,32 грн., зборів за оформлення документів за повернення вагонів в розмірі 2 133,85 грн., зборів за телеграфне розпорядження у розмірі 496,80 грн., що свідчить про понесення позивачем додаткових витрат (зазнав збитків).
Вина відповідача полягає у тому, що він не забезпечив поставку вугілля належної якості відповідно до умов договору та даних занесених у посвідчення про якість вугілля № 46. Отже, у зв'язку із поставкою вугілля, якість якого не відповідала показникам значеним в посвідченні про якість, ДП "Вугілля України" зазнало збитків, сплачених позивачем на користь ВАТ "Західенерго" за рішенням господарського суду міста Києва у справі № 52/592.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на встановлені обставини справи, господарський суд визнає безпідставним заперечення відповідача стосовно не підтвердження факту відвантаження вугілля у вагонах №№ 67858332, 65352973, 67854836, 66938325, 68405356, 67665752 на виконання умов договору № 07-08/1-ЕН від 13.07.2007, та таким, що не відповідає наявним в матеріалах справи доказам.
При цьому, доводи відповідача стосовно того, що відповідальність за поставку неякісного вугілля повинен нести вантажовідправник, суд вважає такими, що суперечать обставинам справи та умовам договору від 13.07.2007 № 07-08/1-ЕН, зокрема пункту 6.1, згідно з яким відповідність кількості і якості вугілля умовам договору гарантує саме постачальник - ДП "Красноармійськвугілля" та п. 6.4, яким передбачено обов'язок відповідача відшкодувати витрати пов'язані з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям.
Посилання відповідача на те, що згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2013 заборгованість відповідача перед позивачем становить 29 330,95 грн. судом не приймається, оскільки з вказаного акту вбачається, що його підписано зі сторони позивача заступником головного бухгалтера, і зі сторони відповідача - головним бухгалтером, а не керівниками вказаних підприємств. Крім того, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження відшкодування позивачу саме збитків, завданих спірною поставкою вугілля неналежної якості.
Усупереч вищевказаним нормам, відповідач не надав суду доказів, які спростовують позовні вимоги. Доказів на підтвердження відсутності вини відповідача у заподіянні збитків, останнім не надано. Матеріали справи також не містять доказів своєчасної повної оплати завданих Державному підприємству "Вугілля України" збитків.
Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги "Вугілля України" є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача та підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути Державного підприємства "Красноармійськвугілля" (85322, Донецька обл., м. Димитров, вул. Ватутіна, 1, ідентифікаційний код 32087941) на користь Державного підприємства "Вугілля України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 32709929) суму збитків у розмірі 46 882 (сорок шість тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 57 коп., судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складення повного рішення 03.06.2013.
Суддя М.В. Сажнева