83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
30.05.2013р. Справа № 905/1845/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» до Приватного підприємства «Авто-експресс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» про стягнення 264600 грн., -
За участю представників сторін:
від позивача -Артемонова А.А. за довіреністю
від відповідача -Кухар Ю.Д. за довіреністю;
від третьої особи: не з'явився.
Публічне акціонерне товариство «Транспортні системи України» звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства «Авто-експресс», про стягнення заборгованості в розмірі 264600 грн.
В правове обґрунтування своїх вимог позивач посилається на статті 525, 526, 530, 629, 692 Цивільного кодексу України, статті 181 Господарського кодексу України.
Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що відповідачем не виконані грошові зобов'язання за договором поставки, укладеного в усній формі, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 264600 грн. В якості доказів вищезазначеного надав видаткові накладні та податкові накладні. Зазначив, що в порядку встановленому статтею 530 Цивільного кодексу України на адресу відповідача надсилались вимоги про сплату суми заборгованості, які отриманні останнім, але сума боргу не сплачена. Просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалами господарського суду Донецької області від 14 травня 2013 року продовжено процесуальний строк розгляду справи на 15 календарних днів до 03 червня 2013 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій».
04 квітня 2013 року від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача в межах суми позову. В обґрунтування наданої заяви позивач зазначив, що сума заборгованості є значною, відповідач знаходиться в скрутному фінансовому становищі та має значну заборгованість перед позивачем. На думку позивача, відповідачем з метою уникнення сплати боргу, відкрито новий поточний рахунок. У зв'язку з чим, позивач вважає, що існує ймовірність того, що невжиття заходів до забезпечення позову призведе до ускладнення виконання рішення.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 04 квітня 2013 року у задоволенні даної заяви відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів якими він обґрунтовує свої доводи щодо необхідності вжиття цих заходів
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні підписані директором Приватного підприємства «Авто-експресс» та скріплені печаткою підприємства. Посилання в видаткових накладних та податкових накладних на договір від 04 січня 2012 року № 12-АЕп є помилковими. Також зазначив, що у 2012 році між позивачем та відповідачем існували аналогічні правовідносини, внаслідок укладання аналогічних договорів поставки у спрощений спосіб, а саме шляхом підписання та скріплення печатками видаткових накладних, які відповідачем оплачені.
Представник позивача у судовому засіданні та в письмових поясненнях від 14.05.2013 року зазначив, що не визнає зарахування однорідних вимог, вказав на відсутність будь-яких правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України. Зазначив, що не має перед відповідачем заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б1057//1056 від 10 червня 2011 року та за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б1059//1058 від 10 червня 2011 року у зв'язку з їх не укладанням. Вказав на те, що відповідач не звертався до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог у зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості надати свої заперечення з приводу спірних правовідносин. Вважає, що надані відповідачем докази у підтвердження своєї позиції - проведення однорідних вимог є такими, що не відповідають дійсності, є підробленими та не підтверджують існування у позивача заборгованості перед відповідачем. Факт відображення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог в бухгалтерських документах, а також в акті звірки взаєморозрахунків за період з 04 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року не свідчить про правомірність такого зарахування. На підставі зазначеного просив задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. 17 квітня 2013 року через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в 2012 році між позивачем та відповідачем існували господарські правовідносини внаслідок укладання договорів поставки у спрощений спосіб, а саме шляхом підписання та скріплення печатками видаткових накладних. Зазначив, що товар за видатковою накладною №801 від 30.11.2012р. на суму 264600 грн. (а.с.42), що міститься в матеріалах справи, отриманий. Станом на 08 січня 2013 року позивач мав заборгованість перед відповідачем за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б1057//1056 від 10 червня 2011 року в розмірі 284865,25 грн. та за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б1059//1058 від 10 червня 2011 року в розмірі 2890587, 75 грн.
18 лютого 2013 року позивач отримав від відповідача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 850490,66 грн., про що свідчить лист від 20 лютого 2013 року. Відповідач, посилаючись на норми статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України вважає, що зобов'язання припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог. На підставі зазначеного просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник ПАТ «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» у судове засідання не прибув, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Клопотань щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.
У судовому засіданні встановлено, що протягом листопада 2012 року позивач на підставі видаткових накладних здійснював поставку товару відповідачу.
Так, зокрема, на згідно видаткової накладної №801 від 30.11.2012 року позивачем було поставлено відповідачу, а відповідачем прийнято товар - дизельне пальне на суму 264 600 грн. загальною вартістю 850 490 грн. 66 коп. (а.с.42) Вищезазначена видаткова накладна підписана сторонами та скріплена печатками підприємств.
25 січня 2013 року позивач звернувся з письмовою вимогою №3 про оплату вартості поставленого товару за видатковими накладними: № 87 від 2 листопада 2012 року, № 145 від 5 листопада 2012 року, № 130 від 6 листопада 2012 року, № 146 від 8 листопада 2012 року, № 670 від 8 листопада 2012 року, № 147 від 13 листопада 2012 року, № 690 від 13 листопада 2012 року, № 711 від 16 листопада 2012 року, № 695 від 19 листопада 2012 року, № 703 від 19 листопада 2012 року, № 712 від 19 листопада 2012 року, № 747 від 21 листопада 2012 року, № 748 від 22 листопада 2012 року, № 739 від 23 листопада 2012 року, № 757 від 26 листопада 2012 року, № 801 від 30 листопада 2012 року, № 805 від 30 листопада 2012 року, № 811 від 30 листопада 2012 року; № 817 від 30 листопада 2012 року, що підтверджується повідомленням експрес - служби IT LOGISTIC про вручення даних документів відповідачу (а.с. 43-48).
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Предметом спору у даній справі є розрахунки за поставлену продукцію, а відтак кожна сторона повинна довести виконання нею зобов'язань виключно на підставі відповідних доказів, первинних бухгалтерських документів, які складаються при передачі продукції та її оплаті за господарським договором.
Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.
Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.
Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що між Публічним акціонерним товариством «Транспортні системи України» та Приватним підприємством «Авто-експресс» було досягнуто усної домовленості про поставку товару.
Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав факт існування договору про поставку в усній формі та отримання товару від відповідача за видатковими накладними на суму 264600 грн.
З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого товару у розмірі 264600 грн.
В той же час, відповідач заперечує проти наявності заборгованості, посилаючись на заяву №34 від 15 лютого 2013 року про залік зустрічних однорідних вимог, а саме вимог позивача щодо оплати вартості поставленого товару на суму 850490,66 грн. за видатковими накладними № 665 від 16 жовтня 2012 року, № 666 від 19 жовтня 2012 року, № 145 від 05 листопада 2012 року, № 130 від 06 листопада 2012 року, № 146 від 08 листопада 2012 року, № 711 від 18 листопада 2012 року, № 739 від 23 листопада 2012 року, № 811 від 30 листопада 2012 року, № 873 від 06 грудня 2012 року, № 874 від 10 грудня 2012 року, № 875 від 17 грудня 2012 року, № 297 від 15 лютого 2012 року, № 308 від 24 лютого 2012 року, № 801 від 30 листопада 2012 року, № 883 від 12 грудня 2012 року та вимог відповідача до позивача щодо сплати заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів від 10 червня 2011 року №Б1059//1058 в частині 850490, 66 грн.
Відповідно до зазначеної заяви позивач, згідно із статтею 601 Цивільного кодексу України та частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України, вважається повідомленим про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог.
В матеріалах справи міститься лист Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» від 20 лютого 2013 року, в якому зазначено, що 18 лютого 2013 року підприємство отримало заяву від Приватного підприємства «Авто-експресс» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15 лютого 2013 року та повідомлено, що заяву буде розглянуто та повідомлено про результати її розгляду (а.с.83).
В судовому засіданні досліджені оригінали журналів реєстрації вихідної кореспонденції Приватного підприємства «Авто-експресс», оригінал договору купівлі-продажу цінних паперів від 10 червня 2011 року №Б1059//1058 на суму 2890587, 75 грн., укладеного між Приватним підприємством «Авто-експресс» та Публічним акціонерним товариством «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій», відповідно до пункту 2.4 якого строк оплати цінних паперів встановлений не пізніше 30 грудня 2012 року.
Як вбачається з матеріалів справи 02 серпня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» та Публічним акціонерним товариством «Транспортні системи України» укладений договір №1 про переведення боргу, за умовами якого новий боржник приймає на себе обов'язки здійснити оплату за цінні папери на умовах передбачених договором купівлі-продажу цінних паперів від 10 червня 2011 року № Б1057//1056 в розмірі 284865, 25 грн. та договором купівлі-продажу цінних паперів від 10 червня 2011 року № Б1059//1058 в розмірі 2890587, 75 грн.
В судовому засіданні представник третьої особи підтвердив факт наявності заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів від 10 червня 2011 року №Б1059//1058 на суму 2890587, 75 грн.
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що надані відповідачем докази у підтвердження своєї позиції - проведення однорідних вимог є такими, що не відповідають дійсності, вважає, що договір про переведення боргу № 1 від 02 серпня 2011 року не укладався, є підробленими та не підтверджує існування у позивача заборгованості перед відповідачем.
Судом не приймаються до уваги доводи представника позивача щодо підозри фальсифікації відтиску печатки на листі від 20 лютого 2013 року та на договорі про переведення боргу від 02 серпня 2011 року № 1 та підпису генерального директора Публічним акціонерним товариством «Транспортні системи України», оскільки доказів передачі печатки іншій особі або втрати печатки з боку позивача, або клопотань щодо проведення експертизи з приводу дослідження відповідності підпису директора Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» останнім не надано, про наявність таких обставин не заявлено.
Згідно із частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України чітко визначено: для зарахування зустрічних однорідних вимог достатньо заяви однієї сторони.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);
3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом цієї норми Закону зарахування зустрічної вимоги є односторонньою згодою, яка оформлюється заявою однієї сторони. У разі, якщо зарахування відбувається на вимогу однієї сторони, друга сторона може його оспорити, посилаючись на недійсність пред'явлених до зарахування вимог. Однак законодавством не передбачено можливості відмови від вчиненого стороною зарахування.
Однорідність цих вимог випливає із їх юридичної природи і матеріального змісту та не залежно від підстав виникнення зобов'язання.
Статтею 602 Цивільного кодексу України встановлено, що не допускається зарахування зустрічних вимог:
1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;
2) про стягнення аліментів;
3) щодо довічного утримання (догляду);
4) у разі спливу позовної давності;
5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Установивши наявність умов, встановлених ст. 601 ЦК України, та відсутність обставин, встановлених ст. 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається, господарський суд, вважає вимогу (заяву) №34 від 15 лютого 2013 року про залік зустрічних однорідних вимог обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам закону.
У разі незгоди другої сторони з проведеним зарахуванням, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті.
Оскільки позивачем не надано будь-яких доказів оспорювання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15 лютого 2012 року № 34, вважається, що він погодився на зарахування цих вимог у вказаній сумі, а тому предмет спору у цій частині відсутній.
Таким чином, в момент отримання позивачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, між сторонами відбулася угода щодо повного погашення грошового зобов'язання за видатковими накладними від 16 жовтня 2012 року № 665 на суму 13428 грн., від 19 жовтня 2012 року № 666 на суму 8490 грн., від 05 листопада 2012 року № 145 на суму 24737, 20 грн., від 06 листопада 2012 року № 130 на суму 10740 грн., від 08 листопада 2012 року № 146 на суму 19680 грн., від 16 листопада 2012 року № 711 на суму 18849, 20 грн., від 23 листопада 2012 року № 739 на суму 13396, 80 грн., від 30 листопада 2012 року № 811 на суму 25636, 80 грн., від 06 грудня 2012 року № 873 на суму 13732, 80 грн., від 10 грудня 2012 року № 874 на суму 9024 грн., від 17 грудня 2012 року № 875 на суму 7242 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Проведення заліку є підставою для припинення зобов'язань.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Усупереч вказаним нормам, позивач не надав господарському суду належних та допустимих доказів, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі вищевикладеного, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог було проведено до подачі позовної заяви до суду, позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 264600 грн. грн. не підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р I Ш И В:
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» до Приватного підприємства «Авто-експресс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» про стягнення 264600 грн. - відмовити.
Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 30 травня 2013 року.
Повний текст рішення буде складено та підписано 4 червня 2013 року.
Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Е.В. Зекунов