83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
28.05.2013 Справа № 5006/20/45/2012
Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючий суддя Огороднік Д.М., судді Говорун О.В., Сажнева М.В. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали
за позовомОбласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в інтересах виробничої одиниці "Слов'янськтеполомережа"
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про представники сторін: від позивача: від відповідача:стягнення заборгованості у розмірі 115239,65грн. ОСОБА_2 - представник за довіреністю; ОСОБА_3 - представник за довіреністю;
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в інтересах виробничої одиниці "Слов'янськтеполомережа" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 115239,65грн., у тому числі суми основного боргу у розмірі 99238,60грн., пені у розмірі 2665,42грн., 3% річних у розмірі 4683,06грн., інфляційних втрат у розмірі 8652,57грн.
01.04.2012 до прийняття рішення по справі представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 111830,84грн., у тому числі основного боргу у розмірі 96061,27грн., пеню у розмірі 2579,43грн., 3% річних у розмірі 4597,46грн., інфляційні втрати у розмірі 8592,68грн.
Заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом.
У судове засідання 28.05.2013 позивач з'явився, до прийняття рішення по справі надав клопотання про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 55260,60грн.
Заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом. Спір вирішується у межах вимог заявлених у такій заяві. Новою ціною позову вважати: основний борг у розмірі 48738,60грн., пеню у розмірі 2579,43грн., 3% річних у розмірі 953,19грн., інфляційні втрати у розмірі 684,59грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №135 на постачання теплової енергії від 15.10.2007 щодо своєчасної та повної оплати вартості одержаної теплової енергії, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 99238,60грн. Крім того, позивач просить стягнути 3% річних та інфляційних втрат, які нараховує у зв'язку з невиконанням рішення господарського суду Донецької області від 15.07.2010 по справі № 1/119, відповідно до якого з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за теплову енергію у розмірі 73467,97грн., та рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2011 по справі № 35/156, яким з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за теплову енергію у розмірі 56760,20грн.
В подальшому позивачем зменшені позовні вимоги, в якій відсутні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат нарахованих за невиконання рішення суду №1/119
На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору №135 на постачання теплової енергії від 15.10.2007; додатка до типового договору про постачання №135 теплової енергії в гарячій воді; листа №09/4337 від 10.10.2011; акту на включення опалення від 15.10.2011; зводу за договором №135 від 15.10.2007 за період з січня 2009 по квітень 2012; повідомлень; актів виконаних робіт.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує та вказує на те, що тариф, зазначений у рахунках, наданих позивачем, значно більший ніж встановлено договором №135 на постачання теплової енергії від 15.10.2007. Позивач у порушення вимог п. 4.2.3 договору №135 на постачання теплової енергії від 15.10.2007 жодного разу не повідомив відповідача про зміну тарифу. Також відповідач посилається на те, що довідка до договору №135 на постачання теплової енергії від 15.10.2007, яка надана позивачем, не містить а ні дати, а ні печатки. Також, у вказаній довідці не зазначено з якого часу буде здійснюватись розрахунок за спожиту теплову енергію за показниками пристрою обліку. Як стверджує відповідач, дану довідку від позивача він не отримував. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем невірно визначено ставку НБУ при розрахунку пені.
У судовому засіданні 20.06.2012 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 24.04.2012.
Ухвалою суду від 24.07.2012 провадження у справі №5006/20/45/2012 було зупинено до розгляду Донецьким апеляційним господарським судом апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2012 у справі № 35/156.
19.03.2013 на адресу господарського суду Донецької області надійшло клопотання про поновлення провадження по справі №5006/20/45/2012, зв'язку з тим, що апеляційна скарга на рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2012 у справі № 35/156 розглянута, Донецьким апеляційним господарським судом прийнята постанова від 12.03.2012 у справі №35/156.
Ухвалою суду від 25.03.2013 провадження у справі №5006/20/45/2012 поновлено та призначено розгляд справи на 01.04.2013.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 01.04.2013 справу №5006/20/45/2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Огороднік Д.М., судді Говоруна О.В., судді Сажневої М.В.
Відповідач у судове засідання з'явився, надав відзив на позовну заяву, в якому розмір основного боргу на суму 48738,60 грн. визнає та вказує на те, що з початку розгляду справи судом відповідачем здійснено частково погашення заборгованості та додає відповідні платіжні доручення.
Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
15.10.2007 між Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" в інтересах виробничої одиниці "Слов'янськтеполомережа", як постачальником (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як споживачем (відповідач) укладено договір №135 на постачання теплової енергії (з урахуванням додатку до договору №135 від 15.10.2007 та довідки до договору №135 від 15.10.2007) (далі - договір).
Пунктом 1.1 договору визначено, що сторони керуються Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", Правилами технічної експлуатації теплопостачальних установок і теплових мереж та відповідної якості, а також іншими нормативними документами, даним договором і діючим законодавством.
Згідно з п. 1.2 договору позивач прийняв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію для всіх об'єктів загальною площею 686,9 кв.м, а відповідач зобов'язався оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Тариф, діючий на момент укладення договору: 8,58грн. за 1 кв.м опалювальної площі, без ПДВ; 306,47грн. за 1 Гкал, без ПДВ. В залежності від тарифів на енергоносії (газ, електроенергію, воду) тариф може змінюватись у більшу чи меншу сторону без узгодження і споживачем.
Початок і тривалість опалювального періоду встановлюється рішенням Облдержадміністрації, міської влади. Нормативна тривалість опалювального періоду 186 днів. За сверхнормативну тривалість опалювального періоду сторони виконують розрахунки за фактичний термін споживання теплової енергії (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно договору на опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гаряче водопостачання - протягом року.
Пунктом 4.2.3 договору передбачено,що енергопостачальна організація зобов'язана повідомити споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифу.
Згідно п. 10.1 договору, цей договір набуває чинності з дня фактичного надання послуг, який підтверджується актом між представниками теплопостачальної організацій та балансоутримувачем будівлі, в якому розташований споживач та діє до 15.10.2008.
Відповідно до п. 10.2 договору, договір автоматично вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Строк дії договору неодноразово продовжувався сторонами.
На виконання умов договору, позивачем у період з жовтня 2011 по квітень 2012 подано теплову енергію до об'єкту відповідача, що підтверджується актом на включення опалення від 15.10.2011, копія якого є в матеріалах справи.
На виконання умов договору, позивачем виставлені рахунки за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року на оплату наданих послуг на загальну суму 106238,60грн., які отримані відповідачем, докази чого наявні в матеріалах справи.
В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором.
З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що свої зобов'язання з подачі об'єктам споживача теплової енергії позивач виконав належним чином.
Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що основними обов'язками споживача є, у тому числі, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Згідно з п. 6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться згідно пред'явлених рахунків, відповідно до встановлених тарифів, надісланих рекомендованим листом або врученим під особистий підпис представниками споживача.
Пунктом 6.2. договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до п. 6.3 договору споживач за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації 100% вартості зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку:
- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця;
- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку (п. 6.4. договору).
Споживачі, що не мають приладів обліку, відповідно до п. 6.5. договору, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді.
Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.5 договору).
Згідно до п. 6.6. договору, споживач виконує звірку розрахунків за спожиту теплову енергію з підписанням акту звірки щомісяця.
Як вбачається з матеріалів справи, листом № 09/4337 від 10.10.2011 позивач повідомив відповідача про зміну тарифів на послуги теплопостачання з 01.10.2011, а саме, для інших споживачів та бюджетних організацій встановлено тарифи за 1 Гкал - 905,70, без ПДВ, що підтверджується підписом відповідача про отримання даного листа.
Твердження відповідача стосовно того, що на момент укладання договору не було зазначено про наявність приладу обліку, спростовується матеріалами справи, а саме, у довідці до договору №135 від 15.10.2007 зазначено, що у зв'язку з установкою лічильника теплової на вул. Свободи, 16, розрахунок і нарахування за спожиту теплову енергію даного приміщення буде здійснюватись згідно фактичних показань приладу обліку.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі відомостей розподілу показань лічильника здійснювались нарахування позивачем відповідачу за спожите теплову енергію.
На виконання умов договору, позивачем відповідачу були вручені повідомлення та рахунок на оплату поставленої теплової енергії, які додані до матеріалів справи з належними доказами їх вручення споживачу, а саме: №135 за листопад 2011 на суму 16715,60грн., №135 за грудень 2011 на суму 15563,54грн., №135 за жовтень 2011 на суму 6912,30грн., №135 за січень 2012 на суму 22160,66грн., №135 за лютий 2012 на суму 24073,51грн., №135 за березень 2012 на суму 15846,13грн., №135 за квітень 2012 на суму 4966,86грн., всього на суму 106238,60грн.
Відповідач умови договору не виконав, вартість отриманих послуг з теплопостачання у період з жовтня 2011 по квітень 2012 не оплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 99238,60грн.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
У ході розгляду справи відповідачем позивачу було сплачено 50500,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3 від 05.02.2013 на суму 500,00грн., №29 від 28.12.2012 на суму 9200,00грн., №37 від 24.10.2012 на суму 40800,00грн., визнається позивачем та відповідачем, а також актом звірки станом на 01.05.2013. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 48738,60грн.
Відповідач доказів оплати заборгованості не надав, розмір заборгованості на суму 48738,60 грн. підтвердив.
За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог на суму 48738,60грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2579,43грн. за період з 16.11.2011 по 20.04.2012 на підставі п. 7.2.3. договору.
Пунктом 7.2.3 договору визначено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а для суб'єкта підприємницької діяльності 1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% суми заборгованості та санкції, передбачені діючим законодавством.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок пені позивача, суд приходить до висновку про невірне застосування позивачем розміру ставки НБУ за період нарахування.
За розрахунком суду, розмір пені за період з 16.11.2011 по 20.04.2012 становить 2626,74 грн.
Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 2579,43грн.
Враховуючи несплату відповідачем отриманих послуг, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 16.11.2011 по 30.11.2011 у розмірі 189,72грн. та інфляційних втрат за період з 16.11.2011 по 30.11.2011 у розмірі 175,01грн.
Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.
Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
Перевіривши розрахунок позивача суми інфляційних втрат, суд визнає його не вірним, у зв'язку з арифметичними помилками.
За розрахунком суду здійсненим з урахуванням того, що інфляційні втрати на поставку тепла після 16.11.2011 нараховуються у грудні 2011 з урахуванням здійснених відповідачем оплат після 16.11.2011 та з урахуванням періодів визначених позивачем розмір інфляційних втрат за період з грудня 2011 по березень 2012 становить 170,10грн., який і підлягає задоволенню.
Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд визнає його не вірним, у зв'язку з арифметичними помилками.
За розрахунком суду, розмір 3% річних за період з 16.11.2011 по 31.03.2012 становить 189,32грн., який і підлягає задоволенню.
Також, відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості одержаної теплової енергії по договору №35, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості.
Відповідно до матеріалів справи, за результатами розгляду позовної заяви позивача про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла по договору №35, господарським судом Донецької області прийнято рішення від 28.09.2011 по справі №35/156.
Рішенням господарського суду Донецької області по справі №35/156 від 28.09.2011 з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в інтересах виробничої одиниці "Слов'янськтеполомережа" стягнуто основний борг у розмірі 56760,20грн., пеню у розмірі 2303,15грн., інфляційні витрати у розмірі 602,75грн., 3% річних у розмірі 142,39грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 669,68грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 201,23грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2013 по справі №35/156 вирішено рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2011 у справі №35/156 скасувати в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 6000,00грн., в частині відмови у стягненні пені у розмірі 98,74грн., 3% річних у розмірі 322,50грн. та інфляційних витрат у розмірі 897,35грн. В решті рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2011 у справі №35/156 залишено без змін. Абзац четвертий резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції "Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в інтересах виробничої одиниці "Слов'янськтеполомережа" основний борг у розмірі 56760,20грн., пеню у розмірі 2401,89грн., інфляційні витрати у розмірі 1500,10грн., 3% річних у розмірі 464,89грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 682,27грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 205,20грн."
Означене судове рішення набрало законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та є чинним.
Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу факти, встановленні рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За таких обставин, факт порушення відповідачем зобов'язання по договору №135 та факт наявності основного боргу на загальну суму 56760,20грн грн., не доводиться позивачем знову при розгляді справи №5006/20/45/2012.
На теперішній час рішення господарського суду Донецької області по справі №35/156 від 28.09.2011 не виконані відповідачем ані в добровільному порядку ані в примусовому порядку, що підтверджується представниками сторін.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Оскільки відповідач суму основного боргу у розмірі 56760,20грн., яку судом присуджено до стягнення протягом тривалого часу не погашає, то позивач додатково донарахував згідно рішення господарського суду по справі №35/156 від 28.09.2011 інфляційних витрат у сумі 509,58грн. за період з жовтня 2011 по березень 2012, 3% річних за період з 01.10.2011 по 31.03.2012 у сумі 763,47грн.
Судом перевірені періоди нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, правильність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних.
Розрахунок суми інфляційних витрат, наданий позивачем, є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, тому господарський суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних втрат за рішенням №35/156 від 28.09.2011на суму 509,58грн.
Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, наданий позивачем, за рішенням №35/156 від 28.09.2011, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем невірно визначено кількість календарних днів у 2012 році.
За розрахунком суду, розмір 3% річних за рішенням №35/156 від 28.09.2011 становить 762,45грн., який і підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача у розмірі 2068,99грн., оскільки відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 50500,00грн. після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі. Судовий збір у розмірі 235,80грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України у зв'язку зі зменшенням позовних вимог на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (вул. Донецька, 38, м. Донецьк, 83086, код 03337119) в інтересах виробничої одиниці "Слов'янськтеполомережа" (вул. Іскри, буд. 5, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, ЄДРПОУ 05540965) суму основного боргу у розмірі 48738 (сорок вісім тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 60 коп., пеню у розмірі 2579 (дві тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 43 коп., 3% річних в розмірі 951 (дев'ятсот п'ятдесят одна) грн. 77 коп., інфляційні втрати у розмірі 679 (шістсот сімдесят дев'ять) грн. 68 коп., судовий збір у розмірі 2068 (дві тисячі шістдесят вісім) грн. 99 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4 Повернути з Державного бюджету України на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (вул. Донецька, 38, м. Донецьк, 83086, код 03337119) в інтересах виробничої одиниці "Слов'янськтеполомережа" (вул. Іскри, буд. 5, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, ЄДРПОУ 05540965) судовий збір у розмірі 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 80 коп.
5 Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя Д.М. Огороднік
Суддя О.В. Говорун
Суддя М.В. Сажнева
Дата складення повного рішення 01.06.2013