83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
27.05.2013 Справа № 5006/20/57/2012
Господарський суд Донецької області, у складі колегії суддів: головуючий суддя Огороднік Д.М., судді Колесник Р.М., Сажнева М.В. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1
доФізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про представники сторін: від позивача: від відповідача:стягнення заборгованості у розмірі 19750,27грн. не з'явився; ОСОБА_3 - представник за довіреністю;
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 19544,11грн., у тому числі основного боргу у розмірі 16185,14грн., 35% річних за використання чужих грошових коштів у розмірі 2328,00грн., пені у розмірі 1030,97грн.
24.07.2012 до прийняття рішення по справі позивач подав заяву про зміну позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить суд, в частині стягнення пені збільшити суму заявлених позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, остаточно вимагаючи стягнути з відповідача за договором поставки №16 від 04.03.2011 суму основного боргу у розмірі 16185,14грн., 35% річних за використання чужих грошових коштів у розмірі 2328,00грн., пеню у розмірі 1237,13грн.
За своєю правовою природою дана заява є заявою про збільшення розміру позовних вимог.
Заява позивача про зміну позовних вимог прийнята судом. Спір вирішується в межах вимог заявлених у такій заяві. Новою ціною позову вважати: основний борг у розмірі 16185,14грн., 35% річних за використання чужих грошових коштів у розмірі 2328,00грн., пеню у розмірі 1237,13грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №16 від 04.03.2011 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару згідно видаткових накладних №2 від 06.04.2011, №5 від 21.04.2011, №4 від 21.04.2011, №4 від 03.05.2011, №3 від 03.05.2011, №1 від 04.06.2011, №2 від 23.04.2011, №2 від 26.07.2011, №1 від 26.07.2011, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 16185,14грн. За неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача пеню передбачено п. 5.3 договору №16 від 04.03.2011 та 35% річних передбачених п. 5.4 договору №16 від 04.03.2011.
В подальшому позивач подав письмові пояснення б/н від 23.07.2012, в яких стверджує, що підписи відповідача на договорі поставки №16 від 04.03.2011 ідентичні підписам, що містяться у копії паспорта відповідача. Крім того, позивач зазначає, що позивачем поставлявся товар, а відповідачем отримувався цей товар на підставі договору поставки №16 від 04.03.2011.
За твердженням позивача, договір поставки №16 від 04.03.2011 підписано особисто відповідачем та укладався також особисто з ним. При укладенні договору відповідач не мав печатки, про що у договорі зроблено запис "б/п". Крім того, при укладенні договору відповідачем позивачу було надано копії наступних документів: паспорту, ідентифікаційного коду, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, довідки про взяття на облік платника податків ф.№4-ОПП, торгового патенту НОМЕР_2. Як зазначає позивач, вищезазначені документи мають підписи відповідача ідентичні підписам у договорі поставки №16 від 04.03.2011.
Також позивач надав пояснення щодо поставки товару до магазину відповідача. Замовлення на поставку товару від відповідача позивач приймав за телефоном, потім товар поставлявся до магазину відповідача. Прийом товару здійснювали продавці, які працюють у магазині відповідача, в накладних про отримання товару вони ставили свої підписи та печатку або штамп відповідача.
На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №16 від 04.03.2011; накладних; претензії вих. №4 від 14.01.2012 та оригінал фіскального чеку поштової установи №2696 від 16.01.2012.
Відповідач подав заперечення на позовну заяву б/н від 05.06.2012, в яких стверджує, що товар, на підставі видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи, не отримував та ніякими повноваженнями на отримання товару нікого не наділяв. Відповідач стверджує, що в момент укладання договору він знаходився за межами України, тому укласти та підписати договір поставки №16 від 04.03.2011 не мав можливості. Крім того, на договорі №16 від 04.03.2011 не міститься відбитку печатки відповідача.
Позивачем до матеріалів справи надано оригінали договору №16 від 04.03.2011 та накладних, доданих до позовної заяви.
Під час розгляду справи в судовому засіданні 07.08.2012 був присутній особисто відповідач, який підтримав заперечення надані його представником та підтвердив, що договір з позивачем №16 не підписував та не укладав.
У зв'язку з суперечливими поясненнями представників сторін та необхідністю встановлення дійсних обставин щодо підписання відповідачем та укладення договору №16 від 04.03.2011, судом ухвалою від 07.08.2012 по справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз (83001, м.Донецьк, вул. Лівенка, 4), обов'язок щодо оплати експертизи покладено на позивача, провадження у справі зупинено. На вирішення експерту були поставлені наступні питання:
1. Чи виконаний підпис у договорі №16 від 04.03.2011 (в графі "покупець" та на 4 аркушах договору зліва знизу) Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 чи іншою особою?
2. Чи виконаний підпис у договорі №16 від 04.03.2011 (в графі "покупець" та на 4 аркушах договору зліва знизу), а також на експериментальному зразку підпису відібраному в судовому засіданні 07.08.2012, наданих для експертного дослідження, однією і тією ж особою?
3. Чи не виконано підпис Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 у договорі №16 від 04.03.2011(в графі "покупець" та на 4 аркушах договору зліва знизу) чи на експеремантальному зразку підпису Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 відібраному у судовому засіданні 07.08.2012 навмисно зміненим почерком?
4. В якій проміжок часу виконаний досліджуваний підпис від імені Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 у договорі №16 від 04.03.2011(в графі "покупець" та на 4 аркушах договору зліва знизу)?.
28.11.2012 на адресу господарського суду Донецької області надійшло повідомлення від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість проведення надання висновку по справі у зв'язку з відсутністю попередньої оплати та недостатністю вільних зразків підпису і почерку ОСОБА_2.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 30.11.2012 справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Огороднік Д.М., судді Колесник Р.М., Сажнева М.В.
Ухвалою суду від 30.11.2012 провадження по справі №5006/20/57/2012 поновлено, призначено розгляд справи та зобов'язано відповідача надати вільні зразки підпису (не менш 20-25 підписів) та почерку (не менш 10-15 аркушів) ОСОБА_2, які можуть бути в різнохарактерних документах: формі №1, договорах, актах, накладних, довіреностях, заявах, анкетах, автобіографіях, записниках, скаргах, листах, характеристиках, квитанціях на сплату за комунальні послуги та інші послуги, різного роду посвідченнях та інших записах службового та особистого характеру, вилучені за місцем роботи або проживання. Бажано, щоб надані зразки були виконані ОСОБА_2 до 2011 року.
Після поновлення провадження у справі, представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав заявлених у позові.
У судове засідання з'явився представник відповідача та пояснив, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 на даний час знаходиться за межами України та не може з'явитись на виклик суду. Також представник відповідача пояснив, що надати документи витребувані експертом не має можливості та погодився на проведення експертизи та здійснення оплати її вартості відповідачем.
Ухвалою суду від 04.02.2013 по справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз (83001, м.Донецьк, вул. Лівенка, 4), обов'язок щодо оплати експертизи покладено на відповідача, провадження у справі зупинено. На вирішення експерту були поставлені тіж питання, що й в ухвалі від 07.08.2012.
24.04.2013 на адресу господарського суду Донецької області від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення №501/02, №502/03 про неможливість надання висновку по справі №5006/20/57/2012 у зв'язку з ненаданням додаткових матеріалів, заявлених в клопотанні експерта від 18.02.2013, та повернуто матеріали справи №5006/20/57/2012 без виконання.
Ухвалою суду 16.05.2013 провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 27.05.2013.
У судове засідання 27.05.2013 позивач не з'явився, причин неявки не повідомив.
Відповідач у судове засідання з'явився, проти позову заперечував з підстав викладених у письмових поясненнях б/н від 23.07.2012 та б/н від 15.01.2013.
Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
Позивачем до матеріалів справи надано договір №16 від 04.03.2011, згідно умов якого позивач, як постачальник зобов'язується поставити замовлені відповідачем, як покупцем безалкогольні напої, продукти харчування та інші товари, які останній зобов'язується прийняти та оплатити на умовах цього договору.
Згідно договору №16, покупцем є Фізична особі -підприємець ОСОБА_5, свідоцтво НОМЕР_3 від 15.09.1995.
Наданий позивачем до матеріалів справи договір від 04.03.2011 №16 підписаний з боку позивача та скріплений його печаткою. З боку реквізитів "покупець" зазначено ОСОБА_2, юридична адреса, код НОМЕР_1, паспортні дані: серія НОМЕР_4, виданий Будьоновським РУГУ МВС України від 15.12.2000.
На третій сторінці договору стоїть підпис ОСОБА_2 та зазначено, що без печатки вірно.
ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що договір поставки він не підписував, оскільки у той час знаходився за межами України. Підписи на договорі, видаткових накладних йому не належать.
Для ідентифікації виконавця підпису на договорі поставки №16 судом була призначена судова почеркознавча експертиза.
Однак, вирішити питання в межах наявного порівняльного матеріалу Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз виявилося неможливим, оскільки для правильної оцінки виявлених збіжних та розбіжних ознак потрібний більш повний порівняльний матеріал.
Відповідачем до матеріалів справи надано копії: листа Головного управління в донецькій області Державної міграційної служби України №3655/2 від 12.03.2012, в якому повідомляється, що ОСОБА_2, має паспорт для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 від 09.12.2002; адвокатського запиту до Державної прикордонної служби України та листа Державної прикордонної служби України №0254-4914/0/15-13 від 22.04.2013, в якому викладено витяг з наявною у базі даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України" інформацією, відповідно до якого громадянин України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія НОМЕР_5, виїхав за межі кордону України 23.11.2010 та в'їхав в Україну 26.07.2011.
Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що згідно відомостей викладених в листі Державної прикордонної служби України №0254-4914/0/15-13 від 22.04.2013 Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 протягом періоду з 23.11.2010 по 26.07.2011 перебував за межами України.
За таких обставин, договір №16 від 04.03.2011 року укладений як зазначено на першому аркуші в м. Донецьку, не міг бути підписаний особисто Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2.
Позивачем не повідомлено суд про іншу дату укладення договору поставки №16 та не повідомлено про іншу дату підписання відповідачем цього договору.
Таким чином, доводи позивача про те, що договір №16 був підписаний 04.03.2011 особисто Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, не знаходять свого підтвердження матеріалами справи.
Також позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні, які за переконанням позивача, підтверджують отримання відповідачем від позивача товару.
Дослідивши надані позивачем видаткові накладні судом встановлено наступне:
- у видатковій накладній №2 від 15.03.2011 зазначено, що товар отримано Сасико, підпис особи отримавшої товар відсутній, на накладній стоїть відтиск печатки, що ніби то належить відповідачу, проте відповідач заперечує проти наявності такої печатки у нього та надав зразок іншої печатки;
- у видаткових накладних №2 від 06.04.2011, №3 від 03.05.2011, №2 від 26.07.2011, №1 від 26.07.2011 зазначено, що товар отримано Сапуновою та стоїть відтиск тієї ж печатки, що й на вищевказаній накладній;
-у видаткових накладних №4 від 21.04.2011, №4 від 03.05.2011, №5 від 21.04.2011 міститься лише підпис особи, яка отримала товар без зазначення прізвища та стоїть відтиск тієї ж печатки, що й на вищевказаних накладних;
- у видатковій накладній №1 від 04.06.2011 зазначено, що товар отримано Саєнко та скріплено штампом відповідача, проти дійсності якого відповідач також заперечує та надає зразок відтиску дійсного штампу;
-у видатковій накладній №2 від 23.07.2011 зазначено, що товар отримано Зіньковою та стоїть відтиск тієї ж печатки, що й на вищевказаних накладних.
Відповідачем у запереченнях на позовну заяву наведені зразки печатки та штампу, які мають наступні реквізити: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, але у видаткових накладних міститься печатка Приватного підприємця ОСОБА_2 та штамп Приватного підприємця ОСОБА_2 із зазначенням свідоцтва НОМЕР_6.
Позивачем до матеріалів справи не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності повноважень осіб, підпис та прізвища яких зазначені на вищезазначеним накладним, отримувати товар від позивача для відповідача, діяти від імені відповідача. Також позивачем не надано доказів замовлення відповідачем у позивача товару, який був предметом вказаних вище накладних. Судом відмічається, що у період протягом якого здійснювалась поставка товару, відповідач перебував за межами території України.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в редакції на дату оформлення поданих позивачем первинних документів, яка станом на день винесення рішення не змінилась, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми):
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення,
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, обов'язковою умовою, що може бути доказом здійснення господарської операції саме з конкретним контрагентом є наявність у первинному документі даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку саме цього контрагента та дані, що дають змогу визначити повноваження такої особи на вчинення вказаних дій.
З поданих видаткових накладних неможливо встановити хто саме отримував товар, на якій підставі та визначити його правовий зв'язок з відповідачем.
Також судом відмічається, що у вищевказаних видаткових накладних відсутнє посилання на договір №16.
За таких обставин, матеріалами справи не доведено отримання саме відповідачем товару від позивача по вищевказаним накладним.
Згідно із ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимоги однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому випадку погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).
Згідно з ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 218 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджується укладення між позивачем та відповідачем правочину щодо поставки позивачем відповідачу товарів на загальну суму 16185,14 грн., оскільки в матеріалах справи відсутні докази підписання договору у формі єдиного документу, укладення договору шляхом обміну документами, досягнення згоди щодо предмету, ціни та строку договору, отримання саме відповідачем товару по накладним, зазначених у позові.
Зважаючи на викладене, за переконанням суду, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивача, що вказує на відсутність правових підстав для їх задоволення, оскільки договір та видаткові накладні, на які посилається позивач як на підставу отримання товару відповідачем, підписані невідомою особою та не підтверджують факту переходу товару у власність відповідача.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин господарський суд, дійшов висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог, а тому відмовляє в задоволенні позову у повному обсязі.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя Д.М. Огороднік
Суддя Р.М. Колесник
Суддя М.В. Сажнева
Дата складення повного рішення 01.06.2013.