ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" червня 2013 р. Справа № 809/1624/13-a
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Главача І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Драгомирецького І.М.,
розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Снятинському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 1 000,78 грн.,-
22.05.2013 Державна податкова інспекція у Снятинському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі - позивач, ДПІ у м. Снятинському районі) звернулася з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу у сумі 1 000,78 грн. Позовні вимоги мотивувала тим, що за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою єдиного податку у сумі 828,50 грн., штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих за неподання податкової декларації платника єдиного податку за ІІІ квартал 2012 року, у сумі 170,00 грн. та нарахованої пені у сумі 2,28 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю (а.с.24).
Відповідач у судове засідання не з'явився. Кореспонденція, направлена фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 за адресою місця проживання, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, повернулася на адресу суду з відміткою працівника поштового зв'язку "за зазначеною адресою не проживає" (а.с.19).
Відповідно до частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Згідно частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
З урахуванням наведеного, суд приходить висновку, що відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи суду не подав.
Статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (частина 4).
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина 6).
За таких обставин, оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але не прибули всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, то відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 20.02.2012 року зареєстрований державним реєстратором Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області як фізична особа - підприємець (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) (а.с.6) та 21.02.2012 року взятий на податковий облік як платник податків ДПІ в Снятинському районі (а.с.7).
З 01.01.2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1.). До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3.).
Підпунктом 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 встановлено, що до місцевих податків належить єдиний податок.
З 1 січня 2012 року правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку врегульовано главою І розділу ХІV Податкового кодексу України.
Згідно підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, а саме, фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень (друга група).
Пунктом 293.1 статті 293 цього Кодексу встановлено, що ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Згідно підпункту 2 пункту 293.2 статті 293 цього Кодексу фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Частиною 1 статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", який вступив в дію з 01.01.2012 року, встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня складає 1 073,00 гривні.
Судом встановлено, що 16.03.2012 року відповідачем подано до ДПІ в Снятинському районі заяву про застосування спрощеної системи оподаткування (а.с.8-9).
З матеріалів справи вбачається, що ДПІ в Снятинському районі фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, на підставі поданої ним заяви від 16.03.2012 року, переведено на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2012 року.
Виходячи із обраних відповідачем видів господарської діяльності, а саме роздрібна торгівля продуктами, фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 віднесено до другої групи платників єдиного податку та відповідно встановлено ставку єдиного податку у розмірі 172,05 грн.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами України з питань митної справи.
Відповідно до пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Згідно пункту 295.4 статті 295 цього Кодексу сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси.
Однак, судом встановлено, що відповідачем не сплачувалась до бюджету встановлена ставка єдиного податку у повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 17.05.2013 року виникла заборгованість по сплаті вказаних платежів у розмірі 828,50 грн.
Крім того, судом встановлено, що позивачем на виконання вимог підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України за несплату відповідачем узгоджених грошових зобов'язань з єдиного податку нараховано останньому пеню у сумі 2,28 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що 05.02.2013 року старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ у Снятинському районі Порайко О.І. проведено перевірку своєчасності подання податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за ІІІ квартал 2012 року, за результатом якої складено акт за № 431/17-3300606458 від 05.02.2013 року. У даному акті зафіксовано факт неподання відповідачем до ДПІ у Снятинському районі податкової декларації платника єдиного податку за ІІІ квартал 2012 року, чим порушено вимоги підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 296.3 статті 296 Податкового кодексу України.
Згідно пункту 120.1 статті 120 цього Кодексу неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Судом встановлено, що позивачем, на підставі вищевказаного акту перевірки від 05.02.2013 року, винесено податкове повідомлення-рішення за № 0004491700 від 11.02.2013 року, згідно якого фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн. (а.с.11).
У відповідності до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення за № 0004491700 від 11.02.2013 року відповідачем отримано 15.02.2013 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.11), ним не оскаржено, а отже нарахована згідно даного податкового повідомлення-рішення сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 170,00 грн. є узгодженою та підлягала сплаті фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у строк, встановлений пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України.
Однак, у зв'язку із не виконанням відповідачем визначеного Законом обов'язку, станом на 15.05.2013 року за останніам залишається непогашеними 170,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих за неподання податкової декларації платника єдиного податку за ІІІ квартал 2012 року.
У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.5 статті 59 цього Кодексу встановлено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем вручено відповідачу податкову вимогу № 5 від 21.01.2013 року (а.с.12).
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що узгоджені грошові зобов'язання зі сплати єдиного податку єдиного податку у сумі 828,50 грн., штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих за неподання податкової декларації платника єдиного податку за ІІІ квартал 2012 року, у сумі 170,00 грн. та нарахована пеня у сумі 2,28 грн. у загальній сумі 1 000,78 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено. Наявність податкового боргу підтверджується довідкою ДПІ у Снятинському районі від 17.05.2013 року за № 1238/10/20-030/339 (а.с.13) та іншими матеріалами справи.
Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості судом не встановлено.
Наявність податкового боргу та його розмір відповідач не спростував, доказів сплати заборгованості суду не представив, чим фактично не заперечив суму заборгованості, яка є предметом спору у даній справі.
Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Враховуючи наведене, а також те, що відповідачем податковий борг у сумі 1 000,78 грн. на час розгляду справи не погашено, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.ч.4,6 ст.128, ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) в дохід держави податковий борг у сумі 1 000 (одна тисяча) грн. 78 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Главач І.А.