Головуючий 1 інстанції: Мавроді Р.Ф. Доповідач: Мальований Ю.М.
Категорія 30
08 травня 2013 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Біляєвої О.М., суддів: Папоян В.В., Мальованого Ю.М.,
при секретарі: Федоровій А.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 05 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди, -
ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» подало апеляційну скаргу на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 05 квітня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди, яким з відповідача на користь позивача стягнуто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Посилається на те, що рішення ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права. Позивачем не надано документів чи інших доказів, які підтверджують наявність факту заподіяння моральної шкоди, протиправність діяння відповідача, його вину. Крім того, судом не з'ясовано чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, в якій грошовій чи матеріальній формі визначається розмір такої шкоди та інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з'явилися, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач до 05 серпня 2012 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи у якості машиніста підземних установок другого розряду з повним робочим днем в шахті «Білицька» в підземних умовах праці, у шкідливих і небезпечних умовах.
17 лютого 2012 року, під час виконання трудових обов'язків, з ним стався нещасний випадок, у результаті якого він одержав травму, що підтверджується актом форми Н- 1 № 6 про нещасний випадок на виробництві від 21 лютого 2012 року та Актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку Н-5 від 21 лютого 2012 року.
Згідно з довідками МСЕК № 258590 та № 120767 від 03 липня 2012 року, йому первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності за наслідками нещасного випадку та встановлено 3 групу інвалідності.
Відповідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Пленум Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Згідно з вимог ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування працівникові моральної шкоди покладено на власника або уповноважений ним орган. Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Встановлюючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», суд першої інстанції врахував фактори вини самого позивача, ступень втрати професійної працездатності, порушення нормального укладу життя, характер та ступень моральних страждань і обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позову про стягнення моральної шкоди.
Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є довідки МСЕК від 03 липня 2012 року, акти про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 21 лютого 2012 року.
Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про заподіяння позивачу моральної шкоди в зв'язку із ушкодженням його здоров'я та наявності у позивача права на відшкодування моральної шкоди внаслідок отриманого професійного захворювання відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду.
Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не встановлено.
З урахуванням наведеного апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін.
Керуючись статтею 303, 308, 315 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» - відхилити.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 05 квітня 2013 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді