Справа № 2703/8993/2012
Проевадження2/2703/3581/2012
Категорія 40
21 травня 2013 року Ленінський районний суд м. Севастополя в складі:
головуючого судді - Кукурекін К.В.
при секретарі - Яцук Є.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Житлосервіс-15 про спонукання до вчинення певних дій,
Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача в якому, уточнивши вимоги, просять визнати дії директора КП «Житлосервіс-15» Гадзюка В.П. щодо нарахування додаткових сум за проживання позивачів у кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2, по кількості койко-місць за період з вересня 2007 року по листопад 2008 року незаконними; зобов'язати провести перерахунок розміру квартплати за період з вересня 2007 року до моменту набуття чинності рішення суду по справі з урахуванням фактичного метражу кімнати НОМЕР_1 (без врахування койко-місць) та за відрахуванням оплати за місця загального користування; визнати незаконними дії відповідача щодо надання права ОСОБА_8, ОСОБА_9 у період с листопада 2007 року по березень 2008 року встановлювати мешканцям гуртожитку обсягів споживання житлово-комунальних послуг; зобов'язати відповідача провести перерахунок обсягів споживання послуги електропостачання у кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку за період з листопада 2007 року по березень 2008 року згідно вимог діючого законодавства у сфері житлово - комунальних послуг; зобов'язати відповідача провести перерахунок наданої послуги електропостачання у кімнаті НОМЕР_1 з урахуванням показника електролічильника у кімнаті з квітня 2008 року на набрання рішенням по справі чинності; оформити належним чином з зазначенням первісних та кінцевих показників приладів обліку, кількості мешканців та обсягу наданих послуг, діючих тарифів, рахунки по квартплаті та оплаті послуги електропостачання починаючи з вересня 2007 року до моменту набуття чинності рішення суду; визнати припис директора КП «Житлосервіс - 15» від 08.07.2010 року з вимогою про виселення позивачів з займаного житлового приміщення незаконним; визнати незаконної та скасувати реєстрацію міста проживання ОСОБА_6 по кімнаті НОМЕР_1 зазначеного гуртожитку, здійснену 22.06.2010 року ВГІРФЛ Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі; визнати дії відповідача щодо видачі ОСОБА_6 ордера на вселення у кімнату НОМЕР_1 незаконними; зобов'язати відповідача підготувати на подати документі, необхідні для здійснення реєстрації постійного місця проживання ОСОБА_2 по кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку; зобов'язати відповідача надати проект договору найму вищевказаної кімнати.
Вимоги позову мотивовані тим, що позивачі по справі разом з сином ОСОБА_7 з 2003 року проживають у зазначеній кімнаті гуртожитку, якій з 2007 року перебуває на балансі КП «Житлосервіс-15», яка була надана ОСОБА_2 для проживання разом з членами родини, як співробітнику ТОВ «Севастопольський рибоконсервний завод», що потребує полишення житлових умов, тоді як по місцю реєстрації позивачів - АДРЕСА_1, можливості мешкати родина ОСОБА_2 не мала у зв'язку з малим метражем квартири. Таким чином, кімната НОМЕР_1 гуртожитку за адресою, АДРЕСА_2, тривалий час є постійним місцем проживання ОСОБА_2 у зв'язку з чим позивач вимагає відповідача здійснити дії щодо перереєстрації місця її проживання за адресою фактичного проживання. До того, відповідач відмовляє у наданні для ознайомлення для подальшого укладення договору найму зазначеної кімнати водночас надав припис про виселення з неї, якій позивачі просять визнати незаконним та скасувати. Вимоги позову щодо перерахунку розміру оплати квартплати та послуги електропостачання за спірні періоди мотивовані тим, що відповідачем застосовуються завищені показники споживання та тарифам електропостачання, що не відповідають вимогам законодавства у сфері житлово-комунального господарства та розрахунок проведений без врахування показників електролічильника у кімнаті позивачів, щодо розміру квартплати вважає, що вона необґрунтовано розрахована виходячи з кількості койко-місць, а не площі у кімнаті. Незважаючи на неодноразові скарги позивачів відповідач продовжує свої неправомірні дії, у зв'язку з чим вони вимушені звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
У судовому засіданні позивачі уточнені вимоги позову підтримали, наполягали на їх задоволенні з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти вимог позову у повному обсязі, вважав їх необґрунтованими, тому як відповідач діяв у рамках наданих повноважень на та підставі вимог діючого законодавства, а тому просив у задоволенні позову відмовити.
Зазначав, що підстави вселення, проживання позивачів у кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку неможливо вважати законними, тому як комісією з реєстрації та поселення у гуртожиток КП «Житлосервіс-15» рішення про надання позивачам для проживання зазначеної кімнати не приймалося, спеціальний ордер з цього приводу не видавався, в той час як відповідно до вимог ст. 129 Житлового Кодексу України, ордер, виданий на підставі рішення про надання жилої площі, є єдиною підставою на вселення. ОСОБА_2 пропонувалося укласти договір найму, але він до даного часу не укладений з причин, що не залежать від відповідача. А тому припис КП «Житлосервіс-15», як балансоутримувача, про виселення позивачів з займаної квартири є обґрунтованим та таким, що направлений на захист права власності. Водночас зауважував, що вимоги позову стосовну розміру оплати квартплати та послуги електропостачання є надуманими та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню судом.
Суд, вислухавши пояснення позивачів та представника відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, знаходить, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_2, має статус гуртожитку, належить на праві комунальної власності Севастопольської міської Раді, відповідно до розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 643-р від 19.07.2007 року, КП «Житлосервіс-15» є балансоутримувачем вказаного будинку.
Також встановлено, що позивачі мешкають у кімнаті НОМЕР_1 вищезазначеного гуртожитку, водночас зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_1.
Під час розгляду справи судом встановлено, що кімнаті НОМЕР_1, був привласнений новий номер НОМЕР_1.
Порядок надання житлових приміщень гуртожитку для проживання і користування особам регулюється ст. 128,129 ЖК України та Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим, постановою Ради міністрів України РСР від 03.06.1986 р. № 280 ( далі - Примірне положення).
Згідно із ч. 2 ст. 128, ст. 129 ЖК Української РСР, ч. 1 п. 10 Примірного положення на підставі спільного рішення адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Судом встановлено та підтверджено позивачами по справі, що адміністрацією КП «Житлосервіс-15» рішення про надання ОСОБА_2, ОСОБА_1 жилої площі в гуртожитку за адресою АДРЕСА_2, а саме: кімнати НОМЕР_1 не приймалося, ордер на вселення не видавався. Водночас договір найму щодо користування зазначеною кімнатою між сторонами по справі також не укладався.
У відповідності до ч. 3 ст. 137 Цивільного кодексу України право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, як директор КП «Житлосервіс-15», з огляду на те, що право проживання позивачів в спірній кімнаті не оформлено у відповідності до вимог чинного законодавства, видаючи ОСОБА_2 припис від 08.07.2010 року з вимогою про виселення позивачів з займаного житлового приміщення, діяв у рамках закону, тим самим здійснюючи дії направлені на захист права власності в досудовому порядку, а тому відмовляє у задоволенні вимог позову щодо визнання зазначеного припису незаконним.
Відповідно до ч.3 ст. 10 та ч.1,2,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на правову підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Щодо вимоги позову зобов'язати відповідача підготувати документи, необхідні для здійснення реєстрації постійного місця проживання ОСОБА_2 по кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку та вимоги про зобов'язання відповідача надати проект договору найму для можливості подальшого його укладення, суд відмовляючи у їх задоволенні виходив з того, що позивачами недоведена законність підстав для проживання у зазначеній кімнаті рівно як й факт ухилення КП «Житлосервіс-15» від представлення та укладення договору про користування житлової площею, навпаки обставини, на які посилаються позивачі в обґрунтування зазначених вимог, спростовуються матеріалами справи, а саме, змістом листа КП «Житлосервіс-15» на ім'я ОСОБА_2 від 13.10 2008 року (а.с. 57), наданим самими ж позивачами та результатами повірки Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі (а.с. 33).
До того, суд звертає увагу на те, що із змісту ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вбачається, що обов"язковим для здійснення реєстрації є надання документу на підтвердження права проживання особи у житлі, при цьому надання саме особою (або її законний представник) зацікавленою в проведенні реєстрації місця проживання, яка й займається підготовкою та поданням пакету документів, необхідного для здійснення реєстрації, а не як ні третьою особою, у даному випадку КП «Житлосервіс-15», у зв'язку з чим судом не вбачається законних підстав для зобов'язання відповідача до вчинення вказаних дій тим паче, як стверджували самі позивачі протягом розгляду справи, документи, що підтверджують їх право проживання у кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку відсутні.
Також протягом розгляду справи судом позивачами не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставини видачі відповідачем ОСОБА_6 ордеру на вселення в кімнату НОМЕР_1 гуртожитку, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні вимог позову щодо визнання дії відповідача щодо видачі ОСОБА_6 ордера на вселення у вказану кімнату незаконними.
Також не підлягає задоволенню вимога щодо визнання незаконної та скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_6 у зазначеній кімнаті, здійсненої 22.06.2010 року ВГІРФЛ Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі, тоді як позивачами не доведено в супереч вимог ст. 3, 60 ЦПК України яке саме право чи інтерес позивачів порушені саме діями відповідача. До того, твердження позивачів щодо порушення при проведенні реєстрації ОСОБА_6 вимог чинного законодавства, спростовуються змістом листа ВГІРФО УМВС України в м. Севастополі від 11.05.2001 року за вих. № 1433 на ім'я ОСОБА_2 (а.с. 35).
До того, судом прийнято до уваги, що директор КП «Житлосервіс-15» у розумінні Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є органом реєстрації, у зв'язку з чим приходить до висновку, що він є неналежним відповідачем по вимогам щодо визнання незаконної та скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_6
Відповідно до ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. N 572 власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний, зокрема, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.
Вимоги позову у частині визнання дій директора КП «Житлосервіс-15» щодо проведення нарахування додаткових сум за проживання позивачів у кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку за адресою, АДРЕСА_2, по кількості койко-міст у кімнаті за період з вересня 2007 року по листопад 2008 року незаконними; зобов'язання провести перерахунок розміру квартплати за період з вересня 2007 року до моменту набуття чинності рішення суду за урахуванням фактичного метражу кімнати НОМЕР_1 (без врахування койко-міст) та за відрахуванням оплати за місця загального користування; визнання незаконними дії відповідача щодо надання права ОСОБА_8, ОСОБА_9 у період с листопада 2007 року по березень 2008 року встановлювати мешканця гуртожитку обсягів споживання житлово-комунальних послуг; зобов'язання відповідача провести перерахунок обсягів споживання послуги з електропостачання у кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку за період з листопада 2007 року по березень 2008 року згідно вимог діючого законодавства у сфері житлово - комунальних послуг; зобов'язання відповідача провести перерахунок у кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку за адресою, АДРЕСА_2, в якій мешкають позивачі з урахуванням показника електролічильника у кімнаті НОМЕР_1 починаючі з квітня 2008 року на набрання рішенням по справі чинності; оформлення належним чином з зазначенням первісних та кінцевих показників приладів обліку, кількості мешканців та обсягу наданих послуг, діючих тарифів, рахунки по квартплаті та оплаті послуги електропостачання за період з вересня 2007 року по до моменту набуття чинності рішення суду, також не підлягають задоволенню судом як необґрунтовані через недоведеність доказами.
Водночас суд зазначає, що відповідно до ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Переліченими вище актами цивільного законодавства передбачено, що наймачі квартир багатоквартирних будинків зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території.
На підставі ст. 3, 11, 15 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», «Правил користування приміщеннями в жилих будинках та прибудинковими територіями», затверджених Постановою КМУ за № 572 від 08.10.1992р., керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 169, 209, 212 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Житлосервіс-15 про спонукання до вчинення певних дій - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя - підпис
З оригіналом згідно.
Суддя Ленінського районного
суда міста Севастополя К.В.Кукурекін