Справа № 107/986/13-ц.
Провадження № 2/107/774/13р.
Іменем України
30 травня 2013 року
Керченський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Захарової К.П.
при секретарі - Асєєвої Є.В., Дружиніної К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів
ОСОБА_1 звернулася до Керченського міського суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів. Позовні вимоги мотивовані тим, що вони з відповідачем є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору міни від 19.01.2000 року. Позивач зазначає, що вона, як багатодітна мати, користується пільгами зі сплати комунальних послуг. Втім у будинку АДРЕСА_1 окрім її та трьох дітей також зареєстрований відповідач, який не несе витрат на утримання будинку.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, навівши обґрунтування, аналогічне викладеному у ньому.
Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, зазначаючи, що позивач, не дивлячись на наявність рішення Керченського міського суду, перешкоджає йому у вселенні до будинку, співвласником якого він є, тому він фізично позбавлений можливості споживати комунальні послуги у ньому. З наведеного просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Так матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1.(а.с. 39).
Вирішуючи спір між сторонами, суд спирається на вимоги ст.. 322 ЦК України, яка передбачає, що «Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом».
Разом з тим, з матеріалів долучених позивачем до позову вбачається, що вона всяко перешкоджає примусовому виконанню рішення суду про вселення відповідача до спірного будинку, про що свідчать: акт державного виконавця 06.03.2013 року (а.с. 37), ухвала Керченського міського суду від 05.03.2013 року про відмову у роз'ясненні рішення суду (а.с. 38).
Наведені факти, на думку суду, доводять той факт, що відповідач позбавлений фізичної можливості споживати комунальні послуги за адресою: м. Керч вул.. Толстого, ?.
Також ст.. 60 ЦПК України передбачено, що « 1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. 2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. 3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. 4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.».
Втім представником позивача у судовому засіданні був наданий лише розрахунок суми позову, до якого не було надано доказів, на підтвердження того факту, що позивачем були фактично понесені витрати щодо сплати комунальних послуг, яки вона просить стягнути з відповідача у справі.
Також з боку представника позивача не було надано жодного доказу на підтвердження доводів позивача про те, що відповідач споживає комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 під час побудови гаражу чи під час миття автомобілів.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі через його необґрунтованість.
Суд не приймає до уваги усі інші документи, долучені сторонами до матеріалів справи, оскільки вони не містять у собі відомостей щодо предмету доказування у справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується вимогами ч. 4. ст.. 88 ЦПК України, якою встановлено, що: «У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.»
Ураховуючи, що відповідачем не надано документів про понесені судові витрати, суд вважає, що вони компенсації за рахунок держави не підлягають.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 57, 212-218 ЦПК України, суд
У задоволенні позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд АР Крим через Керченський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складений 05 червня 2013 року
Суддя Захарова К.П.