Справа № 2-23/11
23.05.2013
(заочне)
23 травня 2013 року.
Кіровський міський суд Луганської області у складі:
Головуючого судді - Нестеренко Н.В.,
при секретарі - Бик С.М.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні Кіровського міського суду Луганської області матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, суд, -
Позивач звернулась до суду із позовом до відповідача про визнання заповіту недійсним. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її рідний брат ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Після його смерті залишилось спадкове майно, а саме квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належала померлому на праві приватної власності. У встановлений законом строк дочка позивачки звернулась до нотаріальної контори, де дізналась, що 20 серпня 2010 року ОСОБА_3 залишив заповіт на ім'я ОСОБА_4, який було посвідчено приватним нотаріусом Стахановського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5 Проте із 2007 року брат проживав сам, ОСОБА_2, на ім»я якої складено заповіт родичкою його не являється, вона нікому не відома, її ніколи ніхто не бачив, на його похороні ні ОСОБА_2 ні члени її родини присутні не були. Крім того, позивачка зазначає, що протягом тривалого часу брат хворів на психічну хворобу, зловживав спиртними напоями, у його квартирі постійно були незнайомі люди, які випивали, вчиняли сварки, порушували громадський спокій, він був неадекватний та підозрілий, і на момент складення заповіту не міг керувати своїми діями. Тому позивач просить визнати заповіт, складений 20 серпня 2009 року ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Стахановського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5- недійсним.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідачка та її представники у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що заповіт складено правомірно, із повного волевиявлення ОСОБА_3, який був повністю дієздатним, усвідомлював значення своїх дій, психічною хворобою та слабоумством не страждав. Проте потім, після призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, відповідачка та її представники у судове засідання не з»явились повторно з невідомих суду причин, про день та час слухання справи були повідомлені належним чином.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані до суду письмові докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав:
У судовому засіданні встановлено, що помер брат позивачки - ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3, його батьки: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.5, 10), що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 26 січня 2010 року (а.с.6).
Позивачка, дівоче прізвище якої ОСОБА_7, 21.07.1962 року вийшла заміж та змінила прізвище на ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 21.07.1962 року (а.с.11). Вона є пенсіонеркою та інвалідом 1 групи з 11.06.2007 року, безстроково, за загальним захворюванням та потребує постійного стороннього догляду (а.с.12,13), що підтверджується копією пенсійного посвідчення та копією виписки із акту огляду МСЕК №027650 від 12.07.2007 року.
Після його смерті залишилось спадкове майно, яке складається із квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-8).
Спадкоємцем на майно померлого за законом є його сестра - позивач у справі ОСОБА_1, але згідно копії заповіту від 20 серпня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Стахановського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5 (а.с.48), ОСОБА_3 все своє майно заповів ОСОБА_2.
Також судом встановлено, що 17.07.1996 року та 30.12.1995 року ОСОБА_3 складав заповіти на користь своєї племінниці ОСОБА_8 (дочки позивачки) на належне йому на праві власності майно (а.с.50-51, 52-53), які потім були анульовані його заповітом від 20.08.2010 року.
ОСОБА_3 із січня 2009 року хворів на «Атеросклероз судин головного мозку, атеросклеротичне слабоумство, судинний параноідний синдром», що підтверджується дослідженою у судовому засіданні довідкою Кіровського ТМО від 19 січня 2011 року (а.с.66 а), медичною карткою амбулаторного хворого № 2105 (а.с.73).
Відповідно до листа заступника Кіровського міського голови Карцева Г.О. №2531 від 13.08.2010 року та листа начальника Кіровського МВ УМВС №48/13/97 від 05.08.2010 року, сусіди ОСОБА_3, 1930 р.н. - мешканці буд.АДРЕСА_1 неодноразово звертались у скаргах на аморальну поведінку та порушення громадського порядку ОСОБА_3 (а.с.39,40). Даний факт також підтверджується листом мешканців буд.АДРЕСА_1 (а.с.54).
Також судом встановлено, що ОСОБА_3 22.10.2007 року звертався до Кіровського МВ УМВС із заявою про незаконне заволодіння його пенсією співробітниками поштового відділення №1 м.Кіровська та з цього приводу було відмовлено у порушенні кримінальної справи на підставі ст.6 п.1 КПК України (а.с.82,83,84-85).
У судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 пояснили, що ОСОБА_15 перед смертю був неадекватний. Ще з 2007 року він був буде підозрілим, нікому не довіряв, в останні роки перед смертю він часто забував виключити газ у квартирі, внаслідок чого він був опломбований працівниками ЖЕКу та міліції, він спілкувався з людьми, які зловживали алкоголем, сам зловживав алкоголем, проживав із співмешканкою ОСОБА_16, яка спостерігалась лікарем - психіатром та наркологом з приводу хронічного алкоголізму. В останній час у нього були розлади пам»яті, він забував, що отримував пенсію, з приводу чого викликав міліцію, висловлював побажання залишити свою квартиру своїм родичам з Харкова - сестрі та племінниці, які її і купили йому. За характером він був зловредною людиною, всі гроші, які отримував, на протязі 2-3 днів пропивав з компанією людей, які зловживали спиртними напоями.
Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснив, що він працює лікарем-онкологом Кіровського ТМО. 30.12.2009 року він особисто оглядав ОСОБА_3 за проханням сусідів. У його квартирі був страшний безлад, вона була в антисанітарних умовах, ОСОБА_3 був напівголий, він в»яло реагував на його зауваження. ОСОБА_3 було поставлено діагноз: «Слубоумство?». Він вважає, до ОСОБА_3 не міг правильно інтерпретувати події, некритично відносився до стану свого здоров»я. Це захворювання розвинулось на протязі декількох років, проте точну дату встановити неможливо. За своїм психічним станом на момент складання заповіту ОСОБА_18 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 у судовому засіданні пояснили, що вони родичами відповідачки. ОСОБА_3 був при своєму глузді коли підписував заповіт на користь ОСОБА_2 Його родичі, що проживають у м.Харкові, погано до нього ставились, тому він й захотів заповісти квартиру «бабі ОСОБА_4». Ніхто на нього тиску не оказував та не примушував.
Свідки ОСОБА_21 і ОСОБА_22 у судовому засіданні пояснили, що із ОСОБА_3 вони були давно знайомі, інколи вони його провідували. Він жив із ОСОБА_23, яка зловживала спиртними напоями, забирала у нього пенсію. Він погано ходив та чув, був брудний та недоглянутий. Останнім часом він скаржився, що його хтось душить, тому вони думали, що це саме його співмешканка, проте нікого цього не бачили. Душевною хворобою він начебто не хворів, просто був старий. Вони хотіли його помістити до відповідачки, з якою був знайомий останні 2 роки перед смертю, щоб він нормально пожив, та він начебто не заперечував.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що вона працює приватним нотаріусом. Коли вона 20 серпня 2010 року посвідчувала заповіт на користь ОСОБА_2, заповідач ОСОБА_3 був нормальним, вона не засумнівалась у його дієздатності, до її кабінету він зайшов сам на костилях. Він їй казав, що родичі йому допомагають і він сподівається, що вони будуть й надалі йому допомагати. У нього більш нікого немає, усі його б»ють та ображають.
Свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні пояснила, що вона працює лікарем-психіатром Кіровського ТМО. ОСОБА_3 звернувся до лікаря у січні 2009 року разом із своєю співмешканкою ОСОБА_16, яка перебуває на обліку як психічно хвора. Вони прийшли із спільними скаргами, так як його поведінка була неадекватна, він замовлявся, не впізнавав, приводив у квартиру неповнолітніх з якими розпивав спиртні напої. Його стан погіршувався увечері, він становився слабоумним, сказав, що «люди намагаються мене вбити», постійно вчиняв сварки. Йому було поставлено діагноз: «Атеросклероз судин головного мозку, слабоумство.». Потім вони ще звертались за медичною допомогою до лікаря. У зв»язку із чим вона вважає, що на час складення заповіту - 20.08.2010 року він страждав психічним захворюванням та не міг достатньо розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Відповідно до ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ст.1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Відповідно до ст.1257 ЦК України: «Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.»
Відповідно до акту №15 посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи від 07 грудня 2011 року ОСОБА_3 за останній період життя та на момент складання заповіту 20 серпня 2010 року страждав психічним захворюванням: «Органічна дисфункція головного мозку важкого ґенезу із вираженими когнітивними порушеннями та значними порушеннями поведінки і емоцій», що позбавляло його можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (л.с.118-134).
Згідно акту №166 повторної посмертної судово-психіатричної експертизи від 26 лютого 2013 року, ОСОБА_3, 1930 р.н. на момент складання заповіту 20 серпня 2010 року страждав стійким хронічним психічним захворюванням: «Судинна деменція з параноїдним синдромом». За своїм психічним станом на момент складання заповіту 20.08.2010 року не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (л.с.176-181).
Таким чином суд дійшов висновку, що на момент складення заповіту 20 серпня 2009 року ОСОБА_3 не мав цивільної дієздатності для вчинення заповіту, що підтверджується насамперед актом №166 посмертної судово-психіатричної експертизи від 26.02.2013 року, та іншими письмовими матеріалами справи, а також поясненнями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14І, проте суд критично оцінює пояснення свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20, так вони є близькими родичами відповідачки та особами, які зацікавлені у вирішенні справи на її користь, тому позов є обґрунтованим та підлягає повному задоволенню.
Враховуючи те, що у забороні відчуження квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, накладеної ухвалою Кіровського міського суду Луганської області від 20 липня 2010 року, з метою забезпечення позову, відпала необхідність, керуючись ст.154 ЦПК України, суд вважає зняти заборону на відчуження із вищезазначеної квартири.
Відповідно до ст.ст.1233, 1234, 1257 ЦК України, керуючись ст.154, ст.ст.10,11,60,81,88,224-226 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним - задовольнити.
Визнати заповіт, складений 20 серпня 2009 року ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Стахановського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5- недійсним.
Скасувати заборону на відчуження нерухомого майна, накладену ухвалою Кіровського міського суду Луганської області від 20 липня 2010 року з метою забезпечення позову, з квартири, яка розташована за адресою:АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2.
Копію заочного рішення направити відповідачу рекомендованим листом із повідомленням не пізніше 3-х днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення може бути оскаржене у апеляційному суді Луганської області, через Кіровський міський суд Луганської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається позивачем до суду апеляційної інстанції.
Суддя: