83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
11.03.09 р. Справа № 17/35
Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену
за позовом: Державного підприємства “Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сантар», м. Макіївка
про стягнення штрафу у розмірі 15'935,00 грн.
В засіданні суду брали участь представники:
від позивача: Коваленко Ю.М. - за довіреність
від відповідача: Сьомка О.А. - за довіреність
Державне підприємство “Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сантар», м. Макіївка про стягнення штрафу у розмірі 15'935,00 грн. за невірне зазначення маси вантажу у залізничної накладної №45147902.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на накладну №45147902, комерційний акт БН№755800/544 від 21.07.2008р., претензію.
В якості правової підстави позову посилається на ст.ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, надав заяву з проханням застосувати до спірних правовідношень позовну давність на підставі ст.ст.. 315 ГК України та ст. 267 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,
У липні 2008р. зі станції Балівка Придніпровської залізниці вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю “Сантар» по залізничній накладній №45147902 на станцію призначення - Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці на адресу вантажоодержувача - Відкритого акціонерного товариства “»Запоріжсталь» у вагоні №65792905 надійшов вантаж - лом чорних металів (вид 510).
Під час контрольного переважування на станції призначення було встановлено, що маса вантажу, вказана вантажовідправником у залізничній накладній не відповідає даним встановленим при переважуванні маса вантажу, а саме: менш на 1250кг (маса нетто по накладній - 52000кг, маса нетто при перевірці - 50200кг).
На підставі наведеного, станцією Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці був складений комерційний акт БН№755800/544 від 21.07.2008р.
Згідно ст. 122 Статуту, позивачем був нарахований штраф, відповідно до ст. 118 Статуту (п'ятикратний розмір провізної плати), у сумі 15'935,00 грн., який відповідач не сплатив.
Господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення штрафу за неправильно вказану у накладній масу вантажу не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею 24 Статуту передбачена відповідальність відправника за неправильність даних, зазначених у накладній. Згідно ст. 122 Статуту за неправильне зазначення у накладній маси вантажу з відправника стягується штраф у розмірі, передбаченому ст. 118 Статуту.
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про транспорт» відповідальність підприємств транспорту за невиконання або неналежне виконання зобов'язань щодо перевезення пасажирів, багажу, а також відповідальність перед пасажиром за несвоєчасне подання транспорту визначається кодексами (статутами) окремих видів транспорту та іншими законодавчими актами України. На підставі ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
Згідно ст. 137 Статуту для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Зазначений шестимісячний термін обчислюється з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Право на пред'явлення позову у позивача виникло 22.07.08р. - з дня, наступного за складанням комерційного акту. До господарського суду позовна заява була надана лише 11.02.09р., тобто поза межами строку позовної давності.
Виходячи з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За таких обставин, на підставі п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі - є підставою для відмови у позові.
Враховуючи відсутність поважних причин пропущення цього строку - у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено
Судові витрати відносяться на позивача.
Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 43 , 32 - 34, 43, 47, 49, 82 - 84 ГПК України, господарський суд,-
У задоволенні позову відмовити.
Суддя