Справа №822/1108/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
23 травня 2013 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Гонтарука В. М.
суддів: Драчук Т. О. Боровицького О. А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій, -
Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року відмовлено в задоволенні даного адміністративного позову.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи.
Сторони в судове засідання не з'явились. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов"язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Згідно з частиною 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.
Відповідно до фактичних обставин справи, 04 лютого 2013 року державними інспекторами управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої встановлено порушення законодавства про автомобільний транспорт ОСОБА_3 - водієм транспортного засобу марки Mercedes-Benz 311, номерник знак НОМЕР_1, власником якого являється позивач, а саме - здійснення регулярних пасажирських перевезень без оформлення витяга з паспорта маршруту, який виготовляється у вигляді фотокопії паспорта маршруту, завіреної організатором перевезень, - про що складено акт від 04 лютого 2013 року, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-III (далі-Закон), а саме: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.
За результатами розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт винесено постанову №020062 від 13 лютого 2013 року про застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн.
Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернулась до суду із зазначеними позовними вимогами.
Відмовляючи в задоволенні даного адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було забезпечено водія усіма необхідними та належними документами для здійснення перевезень.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає таку позицію суду першої інстанції хибною, з огляду на таке.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ від 05 квітня 2001 року врегульовано відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Частина 11 статті 6 зазначеного вище Закону встановлює, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі -Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. N 1567, визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.
Пунктом 4 Порядку регламентовано, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.
Згідно з пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті під час проведення рейдової перевірки перевіряється, у тому числі, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до пункту 21 Порядку у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за відповідною формою.
За правилами частини 1 та частини 2 статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника -ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Отже, вказаною нормою права визначено, що паспорт маршруту є необхідним документом для автомобільного перевізника, який здійснює регулярні пасажирські перевезення.
При цьому, стаття 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено поняття як автомобільного перевізника так і водія. "Автомобільний перевізник"- фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. "Водій"- особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Таким чином, саме автомобільний перевізник, який здійснює регулярні пасажирські перевезення, зобов'язаний оформити та мати паспорт маршруту.
Вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедура розроблення, погодження та затвердження таких паспортів передбачені Порядком розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 травня 2010 року N 278 (далі - Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту).
Відповідно до підпункту 1.3 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, автомобільний перевізник повинен забезпечити: водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - витягом з паспорта маршруту, який виготовляється як фотокопія паспорта, засвідчена печаткою організатора перевезень.
Згідно підпункту 2.1 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, паспорт маршруту включає: схему автобусного маршруту; умови здійснення перевезень на маршруті; характеристику маршруту; розклад руху автобусів; графік режиму праці та відпочинку водіїв; таблицю вартості проїзду для регулярних приміських та міжміських маршрутів або відомості про вартість проїзду для міських маршрутів; список пасажирів (для регулярних спеціальних перевезень), перевезення яких передбачено договором про регулярні спеціальні перевезення та які застраховані в установленому законодавством порядку (крім маршрутів регулярних спеціальних перевезень в межах населеного пункту та маршрутів, що виходять за межі території населеного пункту, протяжність яких не більше ніж 50 кілометрів, а також туристично-екскурсійних перевезень); відомості про зміни на маршруті; акт відповідності паспорта маршруту умовам перевезень; договір про надання послуг (для регулярних спеціальних перевезень); відомості про виявлені порушення умов здійснення перевезень пасажирів на маршруті регулярних спеціальних перевезень, що розміщуються на зворотному боці титульного аркуша паспорта (далі - відомості про порушення).
За правилами підпункту 1.4 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту фотокопія з паспорта маршруту регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред'являється водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів, а відповідні примірники паспортів - автомобільним перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Головавтотрансінспекції під час здійснення ними державного контролю та представникам Державтоінспекції МВС України (далі - Державтоінспекція).
Підпунктом 2.11 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту передбачено, що паспорт маршруту регулярних перевезень виготовляється у кількості, необхідній для забезпечення організації перевезень, у тому числі організатора перевезень, який зберігає його як контрольний примірник, та перевізника. Водії, які здійснюють перевезення пасажирів за даним маршрутом, забезпечуються витягом з паспорта маршруту, який виготовляється як фотокопія паспорта, засвідчена печаткою організатора перевезень.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", який зазначено правовою підставою для прийняття спірних постанов відповідача, до автомобільного перевізника застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.
Отже, визначальними ознаками такої відповідальності є те, що автомобільним перевізником не оформлені визначені Законом документи.
Відсутність оформленого паспорту маршруту у позивача, відповідач пов'язує з відсутністю його копій у водіїв, що здійснюють перевезення пасажирів. Натомість, відсутність копій паспорту маршруту у водіїв не свідчить про відсутність такого паспорту у автомобільного перевізника, в той час, як лише не оформлення цього документу, є підставою для застосування санкцій у відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Таким чином посилання суду першої інстанції на положення підпункту 1.3 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого, яким визначено обов'язок автомобільного перевізника забезпечити водія витягом з паспорту маршруту, не може свідчити про правомірність застосування штрафних санкцій, оскільки абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" не передбачено відповідальності за порушення вказаного Порядку.
Стосовно висновку суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів про те, що ним укладались договори про організацію перевезення пасажирів на зазначених автобусних маршрутах загального користування з місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до положень статтей 35, 42 Закону України "Про автомобільний транспорт", регулярні пасажирські перевезення автобусами здійснюють автомобільні перевізники на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.
Згідно рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 13 грудня 2012 року № 1009 "Про введення в дію рішення конкурсного комітету по організації та проведенню конкурсів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом" від 14 березня 2012 року та рішення конкурсного комітету по організації та проведенню конкурсів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 14 листопада 2012 року, переможцем конкурсу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом міського маршруту № 34 "Завод "Катіон"-Лезневе" є не позивач, а товариство з обмеженою відповідальністю "Рембуд-транс".
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі відсутності в перевізників-претендентів автобусів, що відповідають умовам конкурсу, вони мають право подавати до конкурсного комітету заяву на участь у конкурсі та документи, що містять характеристику наявних автобусів, які перевізник-претендент пропонує використовувати на даному маршруті, а також інвестиційний проект-зобов'язання щодо оновлення парку автобусів на цьому маршруті на визначений період до п'яти років.
На підставі наведеної норми, з урахуванням листа Управління транспорту та зв'язку Хмельницької міської ради №241 від 25 березня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Рембуд-транс" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про спільну діяльність між перевізником та власником транспортного засобу.
Варто зазначити, що законодавство України про автомобільний транспорт не містить заборони на укладення договору про спільну діяльність між перевізником та власником транспортного засобу.
Встановлені обставини свідчать про те, що позивач надає послуги з перевезення пасажирів на підставі договору про спільну діяльність між перевізником та власником транспортного засобу, при цьому, регулярні пасажирські перевезення здійснювалися на підставі, у тому числі, оформленого автомобільним перевізником паспорту маршруту.
Таким чином, з огляду на вимоги абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій згідно спірних постанов.
За вказаних обставин, суд першої інстанції допустив помилкове тлумачення застосованого закону, а тому ухвалене ним судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем оскаржені постанови прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про автомобільний транспорт", тобто не відповідають критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які визначено частиною 3 статті 2 КАС України.
Зазначені обставини, враховуючи порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування цього рішення з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог з наведених вище мотивів.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій - задовольнити.
Скасувати постанову управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області про застосування фінансових санкцій №020062 від 13 лютого 2013 року
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Драчук Т. О.
Боровицький О. А.