Справа №2-«а»-84
2009 рік
10 березня 2009 року Теплицький районний суд Вінницької області
в складі : головуючої - судді Задорожної Л.І.,
при секретарі - Сторожук О.М.,
за участю представника відповідача Поник Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Теплицької районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги інваліду війни за 2004-2007 роки,
установив :
У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Теплицької райдержадміністрації про стягнення 10 689 грн. 50 коп. недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги інваліду війни за 2004-2007 роки, посилаючись на те, що відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому, як інваліду війни першої групи, щорічно до п'ятого травня повинна надаватись грошова допомога в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, а виплату було здійснено відповідно до законів України «Про державний бюджет України» в 2004 році - в розмірі 195 грн., в 2005 році - 400 грн., в 2006 році - 400 грн., в 2007 році - 450 грн..
09 лютого 2009 року до Теплицького районного суду від Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , провадження в якій відкрито не було.
Ухвалою судді від 10 лютого 2009 року відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 .
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, направив на адресу суду заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутність, заявлені вимоги підтримує.
Представник відповідача - управління праці та соціального захисту населення у Теплицькому районі - Поник Л.М, яка діє на підставі довіреності, позов не визнала і в задоволенні вимог позивача просить відмовити, оскільки щорічна грошова допомога позивачеві була виплачена 21 квітня 2004 року в розмірі 195 грн., 22 квітня 2005 року - в розмірі 400 грн., 20 квітня 2006 року - в розмірі 400 грн., 19 квітня 2007 року в розмірі 450 грн. відповідно до законів України «Про державний бюджет України». В обґрунтування своїх заперечень посилається на ч.2 ст. 95 Конституції України, п. 20 ст. 2 Бюджетного кодексу України, Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007. Вважає, що позивач отримав щорічну разову грошову допомогу у розмірах, визначених чинним законодавством на дату виплати допомоги. Що стосується позовних вимог за 2004-2006 року, то просить в цій частині позову відмовити за пропуском строку звернення до суду.
Судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в позові слід відмовити , виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом першої групи(інвалідом війни), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданим 01 липня 2005 року управлінням праці та соціального захисту населення Теплицької райдержадміністрації.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.
Із наданої управлінням праці та соціального захисту населення Теплицької райдержадміністрації довідки за № 70 від 10 березня 2009 року вбачається, що позивачеві ОСОБА_1 21 квітня 2004 року була виплачена разова допомога в розмірі 195 грн., 22 квітня 2005 року - в розмірі 400 грн., 20 квітня 2006 року - в розмірі 400 грн., 19 квітня 2007 року була виплачена щорічна разова допомога в сумі 450 грн. відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Частиною 2 ст. 95 Конституції України, встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до ч.2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
- 2 -
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих
відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до ст. 29 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам війни здійснюється у розмірі 450 гривень. Пунктом 13 ст.71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено на 2007 рік дію частини 5 ст. ст. 12,13,14,15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни.
Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення ст.29, п.13 ст.71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Однак, відповідно до п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного суду України № 6/рп-2007 від 09 липня 2007 року, положення статті 29, п.13 ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік», що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 09 липня 2007 року. Отже, дане рішення не має зворотної дії в часі і діє з 09 липня 2007 року.
Таким чином, на момент виплати позивачу 19 квітня 2007 року разової грошової допомоги в 2007 році, яка становила 450 грн., норма Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік», який діяв на час призначення і виплати вищезазначеної разової допомоги, була чинною і підстав для її не виконання відповідачем не було.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки грошова допомога до 5 травня була виплачена позивачу в розмірах, визначених Законом України про державний бюджет, бюджетних асигнувань на виплату такої допомоги в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком законодавчим органом передбачено не було, а повноваження щодо визначення розміру грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни чи самостійного розпорядження коштами державного бюджету на цілі, не передбачені в ньому, у відповідача відсутні, то суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Що стосується позовних вимог в частині виплати допомоги за 2004 - 2006 роки, то позивачем порушено вимоги ст. 99 КАС України, яка передбачає річний строк звернення до суду. Згідно з вимогами ст. 100 КАС України - пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
На підставі Конституції України, Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік», керуючись ст.ст. 3,7,8,9,12,71,160,162,163 КАС України, суд -
постановив :
В позові ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Теплицької районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги інваліду війни за 2004-2007 роки - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. В повному обсязі постанову суду буде виготовлено 12 березня 2009 року. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.