Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313
Іменем України
10.03.2009
Справа №2-24/685-2009
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Балаклава», (99042 АР Крим, м. Севастополь, вул.. Новикова,3; ідентифікаційний код 35483470)
До відповідача Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», (96400 АР Крим, смт. Чорноморське, вул.. Паркова, 5; ідентифікаційний код 32173773)
Про стягнення 405488,70 грн.
Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова
представники:
Від позивача - Наумова Г.В., директор
Від відповідача - Козлова Т.Ю., довіреність № 42/923 від 18.09.2008 р. у справі
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Балаклава» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» про стягнення 405488,70 грн.
Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно до договору поставки № 133/07 від 15.10.2007 р. поставив на адресу відповідача товар, однак відповідач обов'язки за договором щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар виконував неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості, та стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.
Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов визнає суму заборгованості у розмірі 385488,70 грн., також посилається на те, що 30.12.2008 р. ним була частково сплачена сума заборгованості у розмірі 20000,00 грн., яка не врахована позивачем при визначенні суми позову.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
15.10.2007 року між Дочірнім підприємством «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (Покупець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Балаклава» (Постачальник) укладено|ув'язнений| договір поставки № 133/07 (а.с.26-27).
Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснювати його сплату на умовах дійсного договору.
Найменування, асортимент та кількість товару, що поставляється, передбачається у специфікаціях, які складаються по дійсному договору, та є невід'ємними його частинами (п. 1.2 Договору).
На виконання вказаного пункту договору, сторони погодили найменування, асортимент та кількість товару у специфікації, яка оформлена додатком № 1 до договору № 133/07 від 15.10.2007 р. (а.с.134).
Розрахунок проводиться Покупцем у 20-денний строк після поставки товару, на підставі рахунку Постачальника (п. 5.4 Договору).
Приймання - передача товару по кількості та якості виконується у присутності уповноважених представників Сторін, у відповідності з вимогами Інструкції П-6 та П-7 (п. 6.2 Договору).
На виконання умов договору позивачем у період з січня 2008 р. по листопад 2008 р. був поставлений товар у відповідності з узгодженою специфікацією, про що свідчать додані до матеріалів справи видаткові накладні та рахунки про сплату поставленого товару (а.с. 29-41,76-82,111-121,122-132).
Отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача у накладних, а також довіреністю від 14.01.2008 р. на отримання товаро - матеріальних цінностей від ТОВ «Балаклава» (а.с.139).
Проте, відповідачем була сплачена вартість поставленого товару лише частково, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 405488,70 грн., що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Балаклава» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.
Позивачем також на адресу відповідача була надіслана вимога про сплату заборгованості за отриманий товар, проте відповідачем сума заборгованості у повному обсязі сплачена не була (а.с.28).
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Як вбачається з позовної заяви, позивач посилається на аналогічні норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 р.
У судовому засіданні встановлено, що позивач просить застосувати до спірних правовідносин норми Цивільного кодексу України 2003 р.
Позивачем у судовому засіданні були надані докази оплати відповідачем заборгованості за отриманий товар у розмірі 20000,00 грн., а саме виписка з банківського рахунку позивача (а.с.110).
Судом встановлено, що вказана сума у розмірі 20000,00 грн. була сплачена відповідачем 30.12.2008 р., тобто до звернення позивача з відповідним позовом до суду (04.02.2008 р. - згідно штампу поштового відділення на конверті, доданому до позовної заяви).
Отже на момент звернення з позовом до суду у позивача було відсутнє право вимоги на суму у розмірі 20000,00 грн. Таким чином в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.
Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобов'язання за договором по оплаті за отриманий товар не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 385488,70 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, визнана відповідачем, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Судом встановлено, що вказані дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, позивачем при поданні позовної заяви не було доплачено державного мита у розмірі 199,99 грн.
Відповідно до підпункту »а» пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» в новій редакції із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн.).
Позивачем була заявлена позовна вимога про стягнення 405488,70 грн.
Так 1 відсоток від вказаної суми становить 4054,88 грн., тоді як з платіжного доручення № 52 від 20.01.2009 р., доданого до позовної заяви, вбачається, що держмито сплачено у розмірі 3854,89 грн.
Отже, вказана сума державного мита у розмірі 199,99 грн. підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Балаклава» в доход Державного бюджету України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В|розв'язав|:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», (96400 АР Крим, смт. Чорноморське, вул.. Паркова, 5; ідентифікаційний код 32173773) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Балаклава», (99042 АР Крим, м. Севастополь, вул.. Новикова,3; ідентифікаційний код 35483470; р/р 26006055051501 у ВАТ «Сведбанк» м. Київ, МФО 300164) 385488,70 грн. заборгованості, 3854,89 грн. державного мита та 112,18 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 20000,00 грн. заборгованості у задоволенні позову відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Балаклава», (99042 АР Крим, м. Севастополь, вул.. Новикова,3; ідентифікаційний код 35483470) в доход Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) державне мито в розмірі 199,99 грн.
Накази видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.