"11" березня 2009 р. Справа № 09/483
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Курченко Н.М., при секретарі судового засідання Мирошниченко Б.В., за участю представників сторін: позивача -Сороколєт П.І. - директор, відповідача -Сакун Д.І. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом приватного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Черкасиліфт", м. Черкаси до редакції обласного щотижневика "Нова молодь Черкащини", м. Черкаси, третя особа - Лимаренко Володимир про захист ділової репутації, спростування відомостей та відшкодування моральної шкоди, -
Подано позов, у якому позивач просить:
«Зобов'язати відповідача спростувати недостовірні, негативні відомості, викладені на сторінці 6 газети щотижневик «Нова Молодь Черкащини»№ 8 від 19.11.2008 року щодо позивача ПП СРБП «Черкасиліфт», в тій же газеті на стор.6.
Стягти з редакції щотижневої газети «Нова Молодь Черкащини»на користь ПП СРБП «Черкасиліфт»на відшкодування моральної шкоди 30000,00 грн.
Стягти з відповідача на користь позивача судові витрати на оплату державного мита 85,00 грн., витрат на інформаційне -технічне забезпечення судового процесу 118,00 грн., а всього 203 грн.»(примітка: в лапках дослівно з прохальної частини позовної заяви».
Позовні вимоги мотивовані наступним:
- 19.11.2008 року у номері 8 щотижневика «Нова Молодь Черкащини»відповідач опублікував замітку: «Черкасиліфт»намагається не допустити на ринок більш вигідного для споживачів конкурента», у якій поширені відомості про позивача, як суб'єкта господарської діяльності, та виконання ним договорів по обслуговуванню ліфтів РЕУ №1, №2, №3 м. Умань, які є неправдивими і направленими на приниження ділової репутації позивача та виправдання неправомірних дій ремонтно-експлуатаційних управлінь міста Умань і ТОВ «Укрбудспецмонтаж»міста Київ;
- на два запити про надання інформації про автора статті Володимира Лимаренка відповідач відреагував поверненням першого запиту через пошту під видом відсутності газети за вказаною адресою у місті Черкаси -вул. Леніна, 3, другий запит, який був вручений відповідачу під розписку, залишений без відповіді, тому позивач не пред'являє позов до особи, яка приховується за підписом «Володимир Лимаренко», оскільки в таких випадках відповідальність за публікацію у газеті має нести редакція;
- неправдивою інформацією про позивача відповідач принизив ділову репутацію позивача, при цьому відповідач повністю схвалює публікацію в резюме на цій же сторінці про те, що єдиним, кому можна довіряти на ринку ремонту ліфтів, є ТОВ «Укрбудспецмонтаж», а позивачу не можна вірити і приймати слова директора Сороколєта Петра «за чисту монету»;
- поширена інформація є недостовірною, оскільки позивач виконує роботи по ремонту ліфтів тільки на підставі укладених письмових двосторонніх господарських договорів з власниками ліфтів, у яких узгоджені ціни виконання робіт, порядок їх оплати, строк дії договорів і чинне законодавство не передбачає розірвання договорів в односторонньому порядку;
- обласна державна адміністрація не має права встановлювати тарифи на обслуговування ліфтів і тим більше «поставити підприємство «Черкасиліфт» на місце»;
- відповідно до ст.277 ЦК України відповідач має довести в суді достовірність інформації, викладеної стосовно позивача у спірній публікації;
- відповідач ухилився від спілкування з позивачем щодо спростування недостовірної інформації;
- зазначеною публікацією в газеті відповідач, разом з приниженням ділової репутації, сприяв переходу спеціалістів від позивача до ТОВ «Укрбудспемонтаж», яке у місті Умань не має жодного власного спеціаліста;
- відповідно до п.4 ст.23 ЦК України позивач обирає спосіб захисту прав про приниження ділової репутації також шляхом відшкодування матеріальної (немайнової) шкоди стягненням з відповідача 30000,00 грн., яка відповідає характеру його неправомірних дій, ступеня вини відповідача, погіршенням відносин позивача з замовниками виконання робіт на ринку по обслуговуванню ліфтів, погіршення стабільності роботи трудового колективу працівників.
Сторони не виконали вимоги ухвали суду від 10 лютого 2009 року.
У підготовчій частині судового засідання:
- представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає відомості, викладені у статті, повністю недостовірними, на підтвердження чого може надати відповідні документи; просив відкласти розгляд справи для виконання вимог ухвали суду від 10 лютого 2009 року та надання нових доказів;
- представник відповідача заперечила проти позову; причиною невиконання відповідачем вимог ухвали суду від 10 лютого 2009 року пояснила тим, що за адресою, на яку направлялись процесуальні документи знаходиться не лише редакція обласного щотижневика "Нова Молодь Черкащини", а й редакція газети «Молодь Черкащини», яка отримала надіслані судом документи, про що повідомила відповідача лише 06 березня 2009 року; також пояснила, що редакція щотижневика «Нова Молодь Черкащини»не являється юридичною особою, її засновником є Приватне підприємство «Прес-Експрес 2000», надала дані про автора спірної статті -журналіста Лимаренка Володимира та заявила усне клопотання про припинення провадження у справі, посилаючись на непідвідомчість даного спору господарському суду.
Згідно ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 10 по 11 березня 2009 року для підготовки ухвали суду за результатами розгляду клопотання представника відповідача про припинення провадження у справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, суд виходить з наступного.
Згідно статті 21 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) сторонами в судовому процесі -позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Згідно частини 1 статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом приписів ст.91 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст.277 ЦК України, належить не лише фізичним а й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації.
Відповідно до ч.3 ст.277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
Підстави та порядок спростування інформації регламентують ст.37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»та ст.277 ЦК України.
Відповідно до ст.ст.23, 201 ЦК України, а також ст.8 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»право на повагу до ділової репутації за своєю правовою природою може належати будь-якому господарюючому суб'єкту (підприємцю).
Стаття 23 ЦК України встановлює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ст.94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
За загальними правилами цивільно-правової відповідальності за поширення недостовірної інформації зобов'язаними суб'єктами названих правовідносин є особи, які (незалежно від наявності їхньої вини) поширили відомості, що не відповідають дійсності, або викладені неправдиво, і це порочить честь, чи ділову репутацію або завдає шкоди інтересам громадян чи організацій.
В абзаці другому пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.90 року №7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій»(зі змінами) зазначено, що якщо позов пред'явлено про спростування відомостей, опублікованих в пресі або поширених іншими засобами масової інформації (по радіо, телебаченню), як відповідачі притягаються автор та відповідний орган масової інформації (редакція, агентство, інший орган, що здійснив випуск інформації).
Таку ж правову позицію щодо необхідності притягнення автора як відповідача викладено і в постанові Верховного Суду України від 27.03.2007 зі справи № 52/175-06.
Отже, разом з редакцією відповідачем у даному судовому спорі має бути також автор статті, зміст якої оспорюється позивачем.
Автором статті, зміст якої оспорює позивач, є Володимир Лимаренко, про що свідчить підпис в газеті. Даний факт також не заперечується редакцією газети, представником якої у судовому засіданні надана повна інформація про автора спірної публікації.
Згідно з приписами статей 1, 21 ГПК України господарський суд не має повноважень, необхідних для залучення фізичної особи, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, до участі у справі, як відповідача.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими доводи представника відповідача про непідвідомчість даного спору господарському суду. Отже, відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, провадження у справі підлягає припиненню.
У зв'язку з припиненням провадження у справі з вказаних правових підстав, відповідно до ст. 47 ГПК України та ч.1 п.3 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» позивачеві підлягають поверненню, сплачені ним платіжним дорученням від 03 лютого 2009 року № 132 державне мито в сумі 85 грн., та платіжним дорученням від 03 лютого 2009 року №133 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 47, п.1 ч.1 ст.80, ст. 86 ГПК України, суд, -
Клопотання представника відповідача задовольнити.
Припинити провадження у справі.
Повернути приватному підприємству «Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство «Черкасиліфт», м. Черкаси, вул. Ватутіна, 12/1 з Державного бюджету України, сплачені платіжним дорученням від 03 лютого 2009 року № 132 державне мито в сумі 85 грн. та платіжним дорученням від 03 лютого 2009 року №133 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
СУДДЯ Н.М.Курченко