05 березня 2009 р.
№ 3/506-А-36/330
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Остапенка М.І.
суддів :
Борденюк Є.М.
Харченко В.М.
розглянувши касаційну скаргу
ТОВ "Форест Груп"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 року
у справі за позовом
ТОВ "Форест Груп"
до
треті особи
за участю
Київської міської ради
1) Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації);
2) ВАТ "Фірма "Лісова";
3) ТОВ "Жен Сан"
Прокуратури м. Києва
про
визнання рішення недійсним
у серпні 2005 року, TOB "ФорестГруп" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, у якому просило визнати недійсним рішення №826/2236 від 18 листопада 2004 року "Про передачу TOB "ЖенСан" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торговельного центру з багатоповерховим паркінгом та реконструкції площі біля станції метро "Лісова" між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі міста Києва", за яким TOB "ЖенСан" передано у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 4,01га, треті особи: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), відкрите акціонерне товариство "Фірма "Лісова", TOB "ЖенСан".
В обґрунтування заявленого позову позивач посилався, порушення спірним рішенням вимог ст. 5 Земельного кодексу України, ст. 116 Земельного кодексу України, та зазначав, що при прийнятті рішення були допущені порушення, щодо порядку його прийняття, зокрема: не проводилась експертиза проекту відведення земельної ділянки Держкомземом; відсутній висновок екологічної експертизи по зеленим насадженням, що потрапили в межі зони відведення; не було надано висновок Державного екологічного управління; відсутній висновок управління транспорту міста Києва, надання якого є необхідним, оскільки в межах спірної ділянки розташована транспортна розв'язка та зона відстою автобусів; відсутня згода власника та користувачів диспетчерського пункту на його знесення; на спірній ділянці існують землеволодіння ділянок інших підприємств, які не давали згоди на припинення договорів оренди; в межі зони відведення потрапили землі загального користування; згідно з висновком Київголовархітектури, земельна ділянка не відповідає проекту відведення, відсутні підстави на відведення лісів першої категорії понад 2 га.
Господарський суд міста Києва, розглянувши справу в порядку адміністративного судочинства, постановою від 28 липня 2006 року в позові відмовив.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 0З жовтня 2007 року постанову господарського суду першої інстанції у справі №3/506-А скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову.
Постановою Вищого господарського суду України від 20 грудня 2007 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2007 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 25.03.2008 року постанови Вищого господарського суду України від 20 грудня 2007 року, Київського апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2007 року та господарського суду м. Києва від 28 липня 2006 року скасовано, а справу передано до господарського суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
За наслідками повторного розгляду справи, рішенням господарського суду м. Києва від 18.11.2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 10.02.2009 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, порушення процесуальних норм, безпідставність відмови у задоволенні його позову і просить рішення господарського суду м. Києва від 18.11.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду віл 16.12.2008 року скасувати, постановивши нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, третіх осіб, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в касаційній скарзі доводи, зокрема, і після оголошеної у судовому засіданні перерви до 05.03.2009 року, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи про відмову у задоволенні позову, господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд виходили з правомірності прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання спірної земельної ділянки в оренду відповідачу за відсутності права на неї у позивача.
Проте, з наведеними мотивами відмови у позові не можна.
При розгляді справи судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів від 23 квітня 1983 року № 221 "Про будівництво колгоспного ринку на станції метро "Піонерськая" Дніпровському об'єднанню колгоспних ринків було дозволено використати ділянку площею 0,3 га біля станції метро "Піонерська" для будівництва літнього ринку та організації торгівлі.
За рішенням Ватутінської районної у місті Києві ради від 28 грудня 2000 року № 25, майно ринку, що знаходилось в оренді у ЗАТ "Ринок Лісовий", було приватизовано. У грудні 2001 року ВАТ Фірма "Лісова" - правонаступник ЗАТ "Ринок Лісовий" стало власником нежитлової споруди площею 49, 60 кв.м., що підтверджується свідоцтвом на право власності від 6 грудня 2001 року, зареєстрованим у комунальному підприємстві "Київське міське бюро технічної інвентаризації" за № 5006-П від 13 грудня 2001 року.
При переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01.01.2002 року згідно з положеннями чинної до цієї дати ст.30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження.
Оскільки, за чинним з 01.01.2002 року Земельним кодексом України, земельні ділянки перебувають у постійному користуванні лише у підприємств, установ, організацій, що належать до комунальної та державної власності, громадяни та юридичні особи, які набули до зазначеної дати право постійного користування земельними ділянками, мають переоформити до 01.01.2005 року право власності на них або їх оренди у встановленому п.6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, порядку.
При цьому, необхідно враховувати, що порядок такого переоформлення "відповідно до закону" не визначено і, як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 року у справі №1-17/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.92, п.6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, приписи п.6 Перехідних положень Кодексу є нормами процесуального права і тому не повинні обмежувати норм матеріального права щодо права на землю, яке виникає і реалізується на підставах та в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Підстава для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Кодекс серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельну ділянку.
З огляду на наведені вище висновки Конституційного Суду України, який своїм рішенням визнав такими, що не відповідають Конституції України положення п.6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, чинність цього пункту на час виникнення спірних правовідносин, відкрите акціонерне товариство "Фірма "Лісова" та позивач у справі, який на підставі договору купівлі-продажу від 30.04.2005 року придбав у власність нежитлову будову по вул. Кіото, 10-а і право власності якого на цю будівлю зареєстроване за позивачем в передбаченому діючим законодавством порядку, без яких-небудь обмежень мали право на частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею та на частину земельної ділянки для її обслуговування, що, не зважаючи на звернення ВАТ "Фірма "Лісова" за переоформленням земельної ділянки, і даних земельного кадастру про погодження проекту відведення земельної ділянки за кодом 62:035:016п, не було враховано Київською міською радою при прийнятті рішення №826/2236 від 18.11.2004 року про затвердження проекту відведення і передачі в оренду ТОВ "Жен Сан" земельної ділянки площею 4,01 га та укладання договору оренди земельної ділянки за кадастровим №8000000000:62:035:0030 з включенням до її складу і земельної ділянки з кодом №62:035:016п, на якій розміщено об'єкт права власності позивача, а тому, при такому положенні, передачу землі приватним власникам для забудови без урахування прав іншого суб'єкта земельних відносин не можна визнати правомірною, а судові рішення про відмову у позові - законними.
Скасовуючи судові рішення, судова колегія, враховуючи, що обставини справи встановлені з достатньою повнотою і не потребують додаткового дослідження, судами допущена лише їх неправильна правова оцінка, вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд, а, відповідно до наданих їй повноважень, постановити нове рішення про задоволення позову.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду м. Києва від 18.11.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 року скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Рішення Київської міської ради від 18.11.2004 року за №826/2236 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Жен Сан" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торгового центру з багатоповерховим паркінгом та реконструкції площі біля станції метро "Лісова" між проспектом Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва" визнати недійсним.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Є.М. Борденюк
В.М. Харченко