73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
12.03.2009 Справа № 13/20-09
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Корабел" до Акціонерного комерційного банку "Національний кредит" в особі Острівської філії про стягнення 22566,12 грн, за участі представників: позивача -Мінакова К.С. (представника за дорученням); відповідача -Трощак Є.В. (юрисконсульта філії банку),
Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 22566,12 грн, з яких: 19448,68 грн безпідставно збережених коштів; 1607,58 грн пені; 528,89 грн процентів та 980,97 грн інфляційних. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на той факт, що відповідач не виконав умов договору на розрахунково-касове обслуговування № 308/21 від 01.10.1999 р. щодо перерахування грошових коштів за виставленими позивачем платіжними дорученнями, в результаті чого заволодів грошовими коштами в розмірі 19448,68 грн без достатньої на то правової підстави. На думку позивача, за приписами статті 1212 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути названу суму. Поряд з цим, оскільки відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, позивачем на підставі пункту 32.2. статті 31 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» нарахована пеня у вказаному розмірі. В якості підстави для нарахування процентів та інфляційних позивач зазначив положення статей 536, 1214 ЦК України.
Відповідачем позовні вимоги не визнаються з посиланням на встановлення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.12.2008 р. № 439, у зв'язку з чим відповідно до статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом його дії забороняється стягнення на підставі виконавчих документів, а також не нараховується неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Відповідач також зазначає, що грошові кошти, перерахування яких не проведено за платіжними дорученнями, виставленими до оплати позивачем, перебувають та обліковуються на розрахунковому рахунку позивача, та до власності відповідача не переходили.
У зв'язку з наявністю мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідачем під час судового розгляду справи заявлено клопотання про зупинення провадження у справі. Це клопотання судом відхилено, оскільки стаття 79 ГПК України передбачає виключні підстави для зупинення провадження, серед яких зазначена відповідачем -відсутня.
Розгляд справи розпочато в судовому засіданні 24 лютого з оголошенням перерв до 3 та 12 березня 2009 року.
Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що 1 жовтня 1999 року між акціонерним комерційним банком «Національний кредит» в особі Острівської філії та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Корабел» укладено договір № 38/21 на розрахунково-касове обслуговування, за умовами якого банк відкрив клієнту поточний рахунок № 26003301800038 та зобов'язався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування. У відповідності до розділу 4 договору банк повинен проводити операції за поданими безпосередньо та через електронні канали зв'язку до нього документами клієнта протягом операційного дня у межах залишків на розрахунковому рахунку на початок операційного дня з 9-00 до 13-00 год.
В період дії договору позивач надіслав відповідачу для виконання електронними засобами зв'язку платіжні доручення: № 295 від 13.10.2008 р. на суму 215,70 грн; № 288 від 13.10.2008 р. на суму 444,45 грн; № 290 від 13.10.2008 р. на суму 576,75 грн; № 289 від 13.10.2008 р. на суму 616,66 грн; № 286 від 13.10.2008 р. на суму 740,40 грн; № 293 від 13.10.2008 р. на суму 1292,07 грн; № 302 від 21.10.2008 р. на суму 2366 грн; № 301 від 21.10.2008 р. на суму 7424 грн; № 305 від 22.10.2008 р. на суму 235,20 грн; № 306 від 22.10.2008 р. на суму 290 грн; № 304 від 22.10.2008 р. на суму 392,51 грн; № 307 від 22.10.2008 р. на суму 2348,54 грн; № 292 від 27.10.2008 р. на суму 400 грн; № 293 від 27.10.2008 р. на суму 2106,40 грн; про перерахування грошових коштів власним контрагентам.
Не дивлячись на взяті на себе зобов'язання по веденню розрахунково-касового обслуговування відповідач платіжні документи на суму 19448,68 грн не виконав, наявну на рахунку позивача суму не перерахував, мотивуючи такі дії розпорядженням «Центрального офісу банку», що стало підставою для заявлення позивачем даного позову. При цьому позивач вважає, що не виконавши зобов'язання по перерахуванню банк, тим самим, набув ці кошти та використовує їх у власних інтересах.
Статтею 1212 ЦК України визначено правові положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Зокрема, за цією статтею особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
З викладеної правової норми слідує, що основною характерною особливістю відповідальності щодо повернення майна, є безпідставне його набуття особою (або підставне набуття, але коли в подальшому підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала).
В даному випадку відповідач не набув права на грошові кошти та таке набуття не доведено позивачем, виходячи з того, що за статтею 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, котрі йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Суд також зазначає, що невиконання договірних зобов'язань за договором про розрахунково-касове обслуговування повинно розглядатись в контексті положень ЦК України -як порушення договірних зобов'язань, а не як позадоговірне зобов'язання, котре виникає на підставі статті 1212 того ж Кодексу, оскільки ця стаття міститься в підрозділі 2 «Не договірні зобов'язання». Іншими словами: можливість застосування договірного позову виключає можливість заявлення кондикційного позову, тобто позову із безпідставного збагачення.
За таких обставин, підстави для застосування положень статті 1212 ЦК України у спірних правовідносинах відсутні, а тому позовні вимоги в частині стягнення 19448,68 грн, як майно, яке безпідставно набуте відповідачем, задоволенню не підлягають.
З цих же підстав не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення 528,89 грн, які позивачем обґрунтовані приписами статті 1214 ЦК України, оскільки нею передбачено відшкодування доходів від безпідставно набутого майна.
Щодо стягнення інфляційних суд зазначає, що статтею 625 ЦК України встановлена певна відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Зокрема, за статтею боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. Норми цієї статті визначають нарахування інфляційних лише у випадку невиконання грошового зобов'язання, яке у даному спорі з боку відповідача відсутнє, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.
Відносно нарахування позивачем пені в розмірі 1607,58 грн суд констатує, що за пунктом 32.2. статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Проте нарахування такої пені унеможливлене приписами статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», за змістом якої з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, котрий поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації, а в період його дії, серед іншого, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Судом встановлено, що Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 19.12.2008 р. № 439, за якою в АКБ «Національний кредит» з 19.12.2008 р. призначена тимчасова адміністрація строком на один рік та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку уведений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 19.12.2008 по 18.06.2009. Про прийняття цієї постанови Національний банк поінформував листом від 19.12.2008 р. № 47-412/3946, а також відповідне оголошення надруковане в газеті «Урядовий кур'єр» від 23.12.2008 р. № 241.
На підставі викладеного нарахування пені є неправомірним, а тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають судові витрати покладаються на позивача.
На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя М.К. Закурін