05.03.2009 Справа№ 28/425-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)
суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.
при секретарі судового засідання: Геворгян Е.М.
представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів», Дніпропетровська область, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2008р. у справі № 28/425-08
за позовом відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод
феросплавів», Дніпропетровська область
до відповідача-1 державного підприємства “Придніпровська залізниця»,
м.Дніпропетровськ
відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю “ІСТЕК»,
м.Донецьк
про стягнення 7 137,72 грн.
Відкрите акціонерне товариство “Нікопольський завод феросплавів», м. Нікополь звернулося з позовом до державного підприємства “Придніпровська залізниця». м. Дніпропетровськ, товариства з обмеженою відповідальністю “ІСТЕК», м. Донецьк про стягнення 7137,72 грн. вартості недостачі коксового горішку.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2008 року по справі № 28/425-08 (суддя Манько Г.В.) позовні вимоги задоволені частково з урахуванням 1% граничного розходження визначення маси вантажу та природної втрати вантажу під час перевезення.
Не погодившись із рішенням, позивач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що сума позову 7137,72 грн. є дійсною вартістю недостачі, з урахуванням 1% грошового розходження визначення маси вантажу та природної втрати.
У судове засідання 05.03.2009р представники сторін не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ІСТЕК», м. Донецьк по залізничній накладній № 50715025 відвантажило на адресу відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів» коксовий горішок.
Видача вантажу вантажоодержувачу здійснювалась залізницею на підставі статті 52 Статуту залізниці України з перевіркою маси вантажу.
Про цьому виявлена недостача, що підтверджено комерційним актом від 28.05.2008 року БН № 756024/70.
Позивач надав докази оплати продукції.
Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Частинами 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частинами 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося не з його вини.
Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 Статут залізниць України (далі Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.
Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Відповідно до статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Відповідно до комерційного акту від 28.05.2008 року БН № 756024/70 ватаж прибув у несправному вагоні (Акт про технічний стан від 27.05.2008 року, а.с. 24), навантаження у вагоні нерівномірне, маються заглиблення, між 2, 3 люками частково відсутній арміровочний лист, мається зазор довжиною 30 см, шириною 5 см. До прибуття зазор закладений ганчір»ям, течі ватажу немає. Двері і люки закриті.
Доказів, що зазор було усунуто саме залізницею при перевезенні, суду не надано.
Оскільки, як вбачається з комерційного акту, перевезення було несправним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про покладання відповідальності на залізницю.
Згідно статті 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме, за недостачу -у розмірі дійсної вартості недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Оскільки позивач при розрахунку вартості недостачі (а.с. 11) застосував норму природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто, який встановлений пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 862/5083, та складає 1% до даної категорії вантажу, то позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2008 року по справі № 28/425-08 зміні.
Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на відповідача-1.
На підставі викладеного та, керуючись статтями 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2008 року по справі № 28/425-08 змінити.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
“Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з державного підприємства “Придніпровська залізниця», м.Дніпропетровськ на користь відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів», Дніпропетровська область 7137,72 грн. основного боргу, 102,0 грн. державного мита, 118,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.
В задоволенні позовних вимог до відповідача-2 відмовити.»
Стягнути з державного підприємства “Придніпровська залізниця», м.Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ІСТЕК », м.Донецьк 25,50 грн. державного мита за перегляд справи по апеляційній скарзі, видати наказ.
Видачу наказу відповідно до ст. 117 ГПК України доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя О.М.Лисенко
Суддя О.М.Виноградник
Суддя О.В.Джихур