21 березня 2013 р.Справа № 2-а-11119/10/1570
Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Романішина В.Л.
за участю секретаря судового засідання- Тулба О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномор'є Плюс» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномор'є Плюс» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії -
У листопаді 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорномор'є Плюс» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про визнання неправомірними дій відповідача щодо виключення ТОВ «Чорномор'є Плюс» з податкового кредиту за грудень 2009 року 188.657,00 грн.; зобов'язання відповідача включити до податкового кредиту за грудень 2009 року податковий кредит в сумі 188.657,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в період з 03 лютого 2010 року по 23 лютого 2010 року, Державною податковою інспекцією у Біляївському районі Одеської області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Чорномор'є Плюс» з питання перевищення суми податкового кредиту над сумою податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму більше 100.000, грн. по декларації за грудень 2009 року.
За наслідками перевірки було складено акт № 352/23/32478489 від 26 лютого 2010 року, яким встановлено порушення ТОВ «Чорномор'є Плюс» пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2; пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.12.2009 року по 31.12.2009 року на уму 188.657,00 грн.
За твердженням позивача, ТОВ «Чорномор'є Плюс» сформувало податковий кредит на підставі податкової накладної № 167/01 від 31 січня 2007 року, отриманої від Управління капітального будівництва Одеської міської ради, із запізненням, тобто у грудні 2009 року, у зв'язку з тим, що у лютому 2007 року вони не мали в наявності зазначеної податкової накладної, тому не включили до складу податкового кредиту суму ПДВ у період виписки цієї накладної, а включили у грудні 2009 року - звітному періоді в якому податкова накладна була отримана.
На думку позивача, такі дії відповідають вимогам пп. 7.5.1. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», згідно з якою, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідач позовні вимоги не визнав, наполягав на порушенні позивачем вимог пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2; 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Чорномор'є Плюс» відмовлено повністю.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ТОВ «Чорномор'є Плюс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні з наступних підстав.
Судом встановлено, що в період з 03 лютого 2010 року по 23 лютого 2010 року, Державною податковою інспекцією у Біляївському районі Одеської області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Чорномор'є Плюс» з питання перевищення суми податкового кредиту над сумою податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму більше 100.000, грн. по декларації за грудень 2009 року.
За наслідками перевірки було складено акт № 352/23/32478489 від 26 лютого 2010 року, яким встановлено порушення ТОВ «Чорномор'є Плюс» пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2; пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.12.2009 року по 31.12.2009 року на уму 188.657,00 грн.
До складу податкового кредиту з ПДВ за грудень 2009 року, ТОВ «Чорномор'є Плюс» віднесло податкову накладну попереднього періоду (грудень 2006 року), виписану Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради на загальну суму 1.131.939,31 грн., в тому числі ПДВ на суму 188.656,55 грн.
Обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача про порушення позивачем п. 5.8 Наказу ДПА України № 166 від 30.05.2007 року «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення та подання, та п. 5.1 ст. 5 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. На думку суду першої інстанції податкова накладна повинна бути виписана у грудні 2006 року, оскільки документ, який засвідчує факт виконання робіт складено у грудні 2006 року.
Крім того, позивач не мав можливість провести перевірку з питання щодо включення податкової накладної № 167/01 від 31.01.2007 року до податкового кредиту за грудень 2009 року, періоду, який охоплено попередніми документальними перевірками: акт перевірки № 859/23/32478489 від 14.11.2007 року за період з 01.04.2006 року по 30.06.2007 року та акт перевірки № 115/23-10/32478489 від 03.07.2009 року за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року.
Разом з тим, судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що виходячи зі змісту позовних вимог викладених в позовній заяві, позивач фактично оскаржує акт перевірки щодо встановлення заниження податку на додану вартість за період з 01.12.2009 року по 31.12.2009 року. Податкове повідомлення-рішення за фактом встановленого порушення податковим органом не приймалось.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Цю норму слід розуміти в системному зв'язку із частиною 1 тієї самої статті, з якої випливає, що захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно п.1 ч.1 ст.17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Нормативно-правовий акт - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування.
Правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.
Обов'язковою ознакою як нормативно-правового так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання якої забезпечується правовими механізмами.
Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, який би породжував певні правові наслідки, був спрямований на регулювання тих чи інших відносин і мав обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, та, відповідно, міг бути предметом розгляду судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, однак прийняв рішення з помилковим застосуванням норм процесуального права.
Згідно з ст. 201 КАС України, підставою для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є, зокрема, правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 201, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномор'є Плюс» залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномор'є Плюс» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії змінити з підстав визначених в мотивувальній частині.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.
суддя /підпис/ Димерлій О.О.
суддя /підпис/ Романішин В.Л.