14 березня 2013 р.Справа № 2-а-5948/10/1570
Категорія: 8.2.13 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Романішина В.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області, Ананьївського виробничого управління житлово-комунального господарства на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області до Ананьївського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення 14.141,59 грн., -
У червні 2010 року Любашівська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ананьївського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення з відповідача на користь державного бюджету податковий борг в сумі 16.211,27 грн., який виник по податку з власників транспортних засобів.
15 грудня 2010 року, позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог та остаточно просив стягнути з Ананьївського виробничого управління житлово-комунального господарства податковий борг у сумі 14.141,59 грн. по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механизмів.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку з несплатою податку з власників транспортних засобів утворилась недоїмка по даному податку в сумі 14.141,59 грн., яка складається з основного боргу в сум і 10.786,54 грн. та пені в сумі 3.355,05 грн. Вказана сума боргу складається з сум, які були самостійно визначені платником податку відповідно до розрахунків, а також з податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями.
Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення де зазначив, що Ананьївське виробниче управління житлово-комунального господарства належним чином перераховувало до бюджету платежі з цього податку, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, в яких зазначено призначення платежу та період за який вноситься плата. Однак податковий орган зараховував сплачені суми в рахунок погашення податкового боргу в порядку черговості його виникнення.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду, від 21 лютого 2011 року, адміністративний позов Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області задоволено частково. Стягнуто з Ананьївського виробничого управління житлово-комунального господарства заборгованість по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів у сумі 9.572,72 грн. В інший частині позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції Любашівська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції Ананьївське виробниче управління житлово-комунального господарства подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Згідно ст.6 зазначеного Закону податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону. Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.
Згідно п.п. 4.1.1 п.4.1 ст.4 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Відповідно п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків оскарження його у адміністративному порядку. Згідно п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 вказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Судом першої інстанції дійшов висновку, що формування податкового боргу з цього податку мало місце в період 2007-2010 роки: за четвертій квартал 2007 року - 491,13грн.; за другий та третій квартал 2008 року у сумі 982.26 грн. Крім того, податковими повідомленнями-рішеннями Любашівської МДПІ № 0002861701/0 від 01.10.2007 року, № 000287/1701/0 від 15.10.2007 року, № 0000031701/0 від 05.02.2008 року, № 0001551701/0 від 31.03.2009 року, № 0002211701/0 від 19.06.2009 року до відповідача застосовано штрафні санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів у сумі 1.012,60 грн., 557,08 грн., 2.879,34 грн., 395,09 грн., 197,84 грн. відповідно.
Зазначені податкові повідомлення рішення не оскаржені, не скасовані, а тому є узгодженими та сума визначена ними підлягає стягненню у зв'язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку.
Не може бути прийнятий до уваги довід апеляційної скарги Любашівської МДПІ щодо зарахування поточних платежів в рахунок погашення податкового боргу в порядку черговості його виникнення.
В силу п.п. 3.1.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.
Наявність податкового боргу за інші податкові періоди не може бути підставою для позбавлення права платника податків виконати належним чином обов'язок зі сплати поточних податкових зобов'язань. Державний контролюючий орган, а саме Любашівська МДПІ не має повноважень змінювати цільове призначення коштів, у тому числі зі сплати податкових зобов'язань по податку з власників транспортних засобів, перерахованих підприємством до бюджету за 1 та 4 квартал 2008 року і за 2009-2010 роки.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно визначив, що пеня за несвоєчасну сплату податку з власників транспортних засобів нарахована позивачем з урахуванням зазначених періодів неправомірно.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 200, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -
Апеляційні скарги Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області, Ананьївського виробничого управління житлово-комунального господарства на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області до Ананьївського виробничого управління житлово-комунального господарства залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій сторонам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя /підпис/ Єщенка О.В.
суддя /підпис/ Димерлія О.О.
суддя /підпис/ Романішина В.Л.