Справа №22-ц-1588 2006 р. Головуючий у 1 інстанції - Конєва Л.К.
Категорія 34 Суддя-доповідач - Шевченко В.А.
іменем України
22 листопада 2006 року м. Суми
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Шевченка В.А.,
суддів - Батюка А.В., Лузан Л.В.,
при секретарі - Назаровій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 02 жовтня 2006 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами,
встановила:
Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 02 жовтня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, за пред'явленим до виконання у 1997 році виконавчим листом станом на 1 серпня 2006 року заборгованість позивача за аліментами, стягнутими з нього постановою судді Білопільського районного суду від 1 серпня 1997 року, за період з 9 січня 2001 року становила 4143 грн. 03 коп. (а. с. 11, 38, 40, 49).
Розмір цієї заборгованості позивачем в даній справі не оспорювався, тому дане питання не було предметом судового розгляду.
Вимоги ж позивача щодо звільнення його від сплати зазначеної заборгованості суд обгрунтовано відхилив, оскільки посилання його на те, що в період, про який іде мова, він проживав разом з відповідачкою і займався утриманням дитини, в розумінні положень ч. 2 ст. 197 СК України до уваги братися не можуть.
У позивача була реальна можливість сплачувати аліменти у визначеному законом порядку, оскільки він сам визнає, що працював і мав певні доходи.
Допустимих засобів доказування на підтвердження того, що конкретні грошові суми в чітко визначений термін ним сплачувалися відповідачці добровільно під час спільного проживання він не надав. Сама ж по собі ця обставина не являється такою, що має істотне значення для звільнення платника аліментів від сплати заборгованості.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Обов'язковість судових рішень є одним з основних конституційних принципів.
З урахуванням наведеного рішення суду про відмову ОСОБА_1 в позові слід визнати таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст.303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Білопільського районного суду Сумської області від 02 жовтня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.