04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"29" травня 2013 р. Справа№ 5011-64/6415-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Гончарова С.А.
Смірнової Л.Г.
при секретарі Громак В.О.
за участю представників сторін: від позивача - Мартиненко А.В. (представник за довіреністю);
від відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Петромихайлівське»
на рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2012 року
по справі № 5011-64/6415-2012 (суддя - Зеленіна Н.І.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Петромихайлівське»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Флагман»
про визнання договору недійсним
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2012 року у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Петромихайлівське» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2012 року у справі № 5011-64/6415-2012 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір доручення на продаж цінних паперів Б-14-05 від 07.05.2005 року з моменту його укладення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2012 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Петромихайлівське» прийнято до провадження.
За клопотанням Відкритого акціонерного товариства «Петромихайлівське» ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 року апеляційне провадження у справі № 5011-64/6415-2012 зупинити до вирішення справи № 2ц2-208/12 апеляційним судом Запорізької області.
Листом Публічне акціонерне товариство «Петромихайлівське» повідомило, що Апеляційним судом Запорізької області справа №22-208/12 розглянута, за результатами розгляду апеляційну скаргу Толчинського Олександра Вадимовича відхилено, рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 25.10.2011 року залишено без змін.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 року змінено склад колегії.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 року апеляційне провадження у справі № 5011-64/6415-2012 поновити.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Флагман» своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлене.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
07.05.2005 року між Відкритим акціонерним товариством «Петромихайлівське» - Довіритель та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Флагман» - Повірений було укладено договір доручення на продаж цінних паперів № Б-14-05, копія в матеріалах справи, за умовами якого Повірений зобов'язався за дорученням, від імені та за рахунок Довірителя укласти договір про продаж обумовлених в п. 1.3. цього Договору цінних паперів (надалі - ЦП) по ціні, визначеній в Договорі, а Довіритель зобов'язався виплатити Повіреному винагороду в порядку і на умовах, передбачених договором. /а.с. 16-17, т. 1/.
Пунктом 1.3. Договору визначені індивідуальні ознаки цінних паперів, які є предметом продажу за Договором: вид та категорія ЦП: акція проста іменна, назва емітента ЦП: ПАТ «Петромихайлівське», код емітента за ЄДРПОУ: 00488800, номінальна вартість ЦП: 0,25 грн.
Відповідно до п. 8.1. термін дії Договору встановлений з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і до повного виконання ними обов'язків, обумовлених цією угодою.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 26.05.2011 року у справі № 22-2939/2011 рік, яким встановлено відсутність реєстрації договору купівлі-продажу цінних паперів № 14/ПР-26 від 07.05.2012 року в ДКЦПФР.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 26.05.2011 року у справі № 22-2939/2011 рік встановлена відсутність реєстрації договору купівлі-продажу цінних паперів № 14/ПР-26 від 07.05.2012 року в ДКЦПФР. також встановлено, що директор ВАТ «Петромихайлівське» Чаусов А.В. 07 травня 2005 року знаходився на своєму робочому місці у смт. Петромихайлівка, у той час, коли у спірному договорі зазначено, що він укладений у м. Києві, не встановлена судом і справжність печатки відповідача, яка міститься у договорі купівлі-продажу цінних паперів № 14/ПР-26 від 07.05.2012 року.
За частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Предметом розгляду по даній справі є визнання недійсним договір доручення на продаж цінних паперів Б-14-05 від 07.05.2005 року з моменту його укладення, натомість предметом розгляду у справі, яка розглядалась Апеляційним судом Запорізької області є стягнення штрафу та пені на загальну суму 7 435 739,84 грн. за договором купівлі-продажу цінних паперів від 07.05.2005 року № Б-14/ПР-26.
За статтею 1000 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Відповідно до статті 1003 ЦК у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9 зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Позивач, з посиланням на рішення Апеляційного суду Запорізької області, зазначає про відсутність інформації про укладення спірного Договору в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, однак зазначене не є реєстрацією правочину в порядку статті 210 Цивільного кодексу України, і не може бути підставою для визнання договору не дійсними.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції не знайшов підстав для визнання договору недійсним відповідно до вимог чинного законодавства.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність заявлених позовних вимог та зазначає наступне.
Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно статті 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 ГПК передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до частини 2 статті 16 ЦК одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.
В силу статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За статтею 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (п. 1 ст. 627 ЦК України).
В обґрунтування недійсності спірного договору ВАТ «Петромихайлівське» посилається на те, що про договір йому стало відомо лише у липні 2010 року після звернення Толчинського О.В. до суду. За умовами спірного договору передача цінних паперів здійснюється шляхом списання з депозитарного рахунку Продавця, який за розпорядженням ВАТ «Петромихайлівське» відкритий 10.05.2005 року, тобто після укладення спірного договору. Позивач наголошує на тому, що спірний договір не укладався та не виконувався.
Також позивач зазначає про те, що на спірному договорі стоїть печатка, яка виготовлена у квітні 2006 року. У спірному договорі вказано місце його укладення - міста Київ, а директор ВАТ «Петромихайлівське» у той час перебував у с. Петро-Михайлівка, Запорізька область.
ВАТ «Петромихайлівське» стверджує, що на момент укладення спірного договору у його власності не було необхідної кількості акцій, тому надавати доручення про їх продаж він не міг, і це, на думку апелянта, є також підставою для визнання договору доручення на продаж цінних паперів Б-14-05 від 07.05.2005 року недійсним.
Позивач наполягає, що спірний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема суперечить вимогам Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні».
У відповідності до положень постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК).
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Статтею 33 ГПК тягар доказування покладено на позивача.
Позивач, належними та допустимим доказами, в порушення вимог статті 33 ГПК, не навів та не довів не відповідність договору доручення на продаж цінних паперів Б-14-05 від 07.05.2005 року нормам чинного законодавства України.
В той же час, позивач посилається на не укладення спірного договору, що, як вже зазначалось, не може бути підставою для визнання договору недійсним.
Щодо використання нової печатки, то матеріали справи не містять належних доказів стосовно печатки, яка була на момент підписання спірного договору та відсутній висновок експерта про те, якою саме печаткою скріплений договір.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2012 року у справі № 5011-64/6415-2012.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2012 року у справі № 5011-64/6415-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи № 5011-64/6415-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Головуючий суддя Чорна Л.В.
Судді Гончаров С.А.
Смірнова Л.Г.