Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" травня 2013 р.Справа № 922/1209/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Светлічного Ю.В.
при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" м. Київ
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Тавріка ЛТД", м. Харків 2) Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової асоціації "Агросвіт" , м. Харків
про стягнення 3423687,75грн.
за участю представників сторін:
позивача - Волинського А.В. довіреність №1-11-14177 від 16.10.2012 р.;
1-го відповідача - не з'явився;
2-го відповідача - Барішевського О.В. довіреність б/н від 22.06.2012 р.;
Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра", м. Київ звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Тавріка ЛТД", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової асоціації "Агросвіт" у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №05/09/2008/980-К/17 від 26 вересня 2008 року станом на 15 лютого 2013 року у сумі 3 423 687,75 грн., з них: сума заборгованості за кредитом - 1 650 000,00 грн.; сума заборгованості за відсотками - 1 203 922,21 грн.; сума пені по відсоткам 9 172,57 грн.; сума пені по кредиту - 125 012,50 грн.; інфляційні збитки - 434 780,47 грн. та судовий збір у розмірі 68 473,76 грн.
Присутній представник позивача у судовому засіданні надав письмові пояснення на відзив ТОВ АА "Агросвіт" за вх.№17994, які долучені судом до матеріалів справи.
Присутній представник 2-го відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених ним у відзиві на позов, який ним наданий через канцелярію господарського суду 17.04.13 р. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що в договорі поруки не встановлено строку його дії, а отже вірним пред'явленням вимоги до поручителя від дня настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором від 26.09.2008 р. №05/09/2008/980-К/17 - 26.09.2010 р. Вказаний 6-ти місячний строк для пред'явлення вимоги поручителю сплив відповідно 26.03.2011 р. та оскільки вимоги з боку позивача пред'явлено не було протягом цього строку, порука є припиненою, тому відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
Представник 1-го відповідача у судове засідання не з'явився. До господарського суду Харківської області 07 травня 2013 року повернулась ухвала від 25 березня 2013 року про порушення у справі, яка була направлена на адресу 1-го відповідача: м. Харків, пр. Московський, 199-А, з відміткою пошти: зі спливом терміну зберігання.
Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення та заперечення представника позивача та 1-го відповідача господарським судом встановлено наступне.
26 вересня 2008 року між позивачем (Банк) та 1-им відповідачем (позичальник) було укладено кредитний договір про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №05/09/2008/980-К/17 (додаткова угода № 1 від 03.10.2008 р., додаткова угода № 2 від 07.10.2008 р., додаткова угода № 2-а від 08.10.2008 р.) (далі по тексту - Кредитний договір).
Відповідно до змін до установчих документів, здійснених на виконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 р. за № 514 -VI, ВАТ КБ "Надра" надалі іменоване Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра", скорочено - ПАТ "КБ "Надра".
Згідно з п.п. 1.1. Кредитного договору, Банк встановлює ліміт заборгованості за кредитною лінією в сумі, яка не може перевищувати 3 000 000,00 гривень, строк користування кредитною лінією встановлюється з 26 вересня 2008 року по 26 вересня 2010 року, відсоткова ставка за користування кредитною лінією складає 23 % річних.
Відповідно до п.п.3.2.8., 3.2.9. Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний здійснювати повернення траншів у строки, передбачені у додаткових угодах до цього Договору, здійснювати щомісячну сплату нарахованих відсотків за траншами кредитної лінії.
Згідно з п.п. 3.2.10. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний повністю повернути отримані транші в межах Кредитної лінії і відсотки за користування ними в строк до 26 вересня 2010 року, а також сплату можливої неустойки. Нараховані відсотки за останній місяць користування кредитною лінією сплатити одночасно з погашенням заборгованості за Кредитною лінією.
Відповідно до п. 6.4. Кредитного договору цей Договір вступає в силу з моменту підписання, і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим Договором.
Ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Ч.2 ст. 1054 Цивільного кодексу України (Кредитний договір), передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71(ст.ст.1046-1053) ЦК України.
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема заставою, порукою.
Відповідно до п. 2.1.2. Кредитного договору в забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань перед Кредитором за цим Договором щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), 26 вересня 2010 року Банк уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова асоціація "Агросвіт" (далі по тексту 2-ий відповідач) договір поруки N05/09/2008-П/491 (далі по тексту - Договір поруки).
Відповідно до пункту 1.1. Договору поруки Поручитель поручається перед Кредитором за виконання/належне виконання Позичальником, взятих на себе зобов'язань, що витікають з Кредитного договору.
Пунктом 1.2. Договору поруки передбачено, що Поручитель відповідає перед Кредитором у повному обсязі. Поручитель повинен виконати зобов'язання в тому ж порядку, який встановлено для Позичальника Кредитним договором. Позичальник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язання, вказаного у п. 1.1. цього Договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від Позичальника та Поручителя разом, так і від кожного окремо.
Пунктом 3.4., 3.5. Договору поруки цей Договір вступає у силу з моменту його укладення Сторонами, дія цього Договору закінчується належним виконанням Позичальником взятого на себе зобов'язання по Кредитному договору та/або виконанням Поручителем своїх зобов'язань, згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 1.5. Договорів поруки Поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з умовами Кредитного договору.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, та у зв'язку із невиконанням зобов'язань згідно кредитного договору просить солідарно стягнути суму заборгованості з позичальника та поручителя. У разі, якщо строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Позивач стверджує, що пунктами 3.5., 3.6. договору поруки № 05/09/2008- П/491 від 26.09.2010 р. передбачений строк його дії, а саме цей договір вступає в силу з моменту його укладення сторонами та дія цього договору закінчується належним виконанням Позичальником взятого на себе зобов'язання по кредитному договору та/або виконання Поручителем своїх зобов'язань, згідно з умовами цього Договору.
Отже, оскільки на думку позивача договором поруки встановлений строк його дії, який ще не минув, то відповідно не можна застосовувати до вказаних правовідносин норми ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.
Відповідно ч. 1-2 ст. 251 Цивільного кодексу України, згідно до якої строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно вказаних вище норм права строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Судом встановлено, що в договорі поруки № 05/09/2008-П/491 від 26.09.2010 р. не встановлено строку його дії, а отже в цьому разі позивач повинен був пред'явити вимогу до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором від 26.09.2008 р. № 05/09/2008/980- К/17, а саме 26.09.2010 р., шестимісячний строк для пред'явлення вимоги поручителю сплив 26.03.2011 р.
У матеріалах справи відсутні докази пред'явлення позивачем вимоги відповідачу протягом цього строку, тому порука є припиненою та позовні вимоги ПАТ "Комерційний банк" Надра" до поручителя 2-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової асоціації "Агросвіт" є безпідставними та необґрунтованими, відповідно до цього суд вважає за необхідне у в частині позовних до 2-го відповідача в задоволенні позову відмовити.
Такої ж правової позиції дотримується і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка викладена у п. 2 Листа від 27.09.2012р. № 10-1393/0/4-12 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин". Вищий господарський суд України свою правову позицію висловив у постанові від 21.05.2012 р. по справі № 3/43/2011/5003.
Верховний суд України також визначив свою позицію у питанні застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України, про що викладено зокрема в Ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах від 07.10.2009 р., Постановах Верховного суду України від 21.05.2012р., від 23.05.2012 р.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач (Банк) взяті на себе зобов'язання виконав та позичальнику кредит у встановленому договорі розмірі, а позичальник взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором не виконав, грошові кошти в рахунок погашення заборгованості по кредиту та відсоткам не сплатив в строк до 26 вересня 2010 року, чим грубо порушив умови Кредитного договору.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений кредитним договором строк з відповідною сплатою за його користування.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вказані обставини та те, що 1-ий відповідач (позичальник) не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з позичальника - 1-го відповідача заборгованості за кредитним договором про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №05/09/2008/980-К/17 від 26 вересня 2008 року станом на 15 лютого 2013 року у сумі 3 423 687,75 грн., з них: сума заборгованості за кредитом - 1 650 000,00 грн.; сума заборгованості за відсотками - 1 203 922,21 грн.; сума пені по відсоткам 9 172,57 грн.; сума пені по кредиту - 125 012,50 грн.; інфляційні збитки - 434 780,47 грн. правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані 1-им відповідачем, тому підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на 1-го відповідача, з вини якого спір доведено до суду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 549, 610, 625, 1050,1054 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Тавріка ЛТД" (61037, м. Харків, проспект Московський, 199 А, Фрунзенський район, ідентифікаційний код 35898840) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456, МФО 321024) заборгованість за кредитним договором про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №05/09/2008/980-К/17 від 26 вересня 2008 року станом на 15 лютого 2013 року у сумі 3 423 687,75 грн., з них: сума заборгованості за кредитом - 1 650 000,00 грн.; сума заборгованості за відсотками - 1 203 922,21 грн.; сума пені по відсоткам 9 172,57 грн.; сума пені по кредиту - 125 012,50 грн.; інфляційні збитки - 434 780,47 грн. та судовий збір у розмірі 68 473,76 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В частині позовних вимог до 2-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової асоціації "Агросвіт" - в задоволенні позову відмовити.
Суддя Светлічний Ю.В.
Повне рішення складено 31 травня 2013 року.