Справа № 185/3589/13-к
22 травня 2013 року . м. Павлоград
Дніпропетровської області
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді - Щербини О.О.,
при секретарі - Булдаковій К.Є.,
за участю прокурора - Дробот Ю.В.,
захисника - адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження від 01 лютого 2013 року за № 12013040370000411 за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Синельникове Дніпропетровської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, мешкає в АДРЕСА_1 раніше судимого:
- 01 березня 2010 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до двох років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням терміном строком два роки;
- 10 травня 2011 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до двох років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням терміном строком два роки;
- 16 липня 2012 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням терміном строком два роки,
за звинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
Неповнолітній ОСОБА_2, 01 лютого 2013 року приблизно о 20 годині 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння знаходився на подвір'ї будинку АДРЕСА_1, де на стежці, розташованій на подвір'ї вищевказаного будинку побачив раніше незнайому йому ОСОБА_3, яка йшла в сторону будинку № 8 по вулиці Балашовській в місті Павлограді, у якої на правому плечі знаходилась жіноча сумка. В цей час у неповнолітнього ОСОБА_2 раптово виник злочинний намір, направлений на відкрите заволодіння вищевказаною жіночою сумкою. Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на відкрите заволодіння чужим майном та звернення його на свою користь, неповнолітній ОСОБА_2 з правого боку підбіг до потерпілої ОСОБА_3, при цьому порівнявшись з останньою, схватився двома руками за жіночу сумку, яка перебувала у неї на правому плечі, після чого став зривати її з плеча ОСОБА_3 В свою чергу, ОСОБА_3, з метою збереження належного їй майна стала чинити неповнолітньому ОСОБА_2 активний опір, при цьому двома руками схватилася за належну їй жіночу сумку та намагалася утримати її в руках. В цей час, неповнолітній ОСОБА_2, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, утримуючи руками сумку потерпілої ОСОБА_3, яка також двома руками продовжувала тримати сумку, повалив останню на землю. Далі, неповнолітній ОСОБА_2 нахилився до лежачої на землі в положенні на спині потерпілої ОСОБА_3, після чого умисно, з метою завдання фізичного болю, пригнічуючи тим самим волю потерпілої ОСОБА_3 та можливість надання нею фізичного опору, схватився долонями обох рук за праву сторону обличчя останньої та надавив її лівою стороною обличчя до землі, чим спричинив останній фізичного болю, після чого потерпіла ОСОБА_3 перестала чинити неповнолітньому ОСОБА_2 опір та перестала утримувати руками належну їй жіночу сумку. В свою чергу неповнолітній ОСОБА_2, скориставшись тим, що потерпіла ОСОБА_3 перестала чинити йому активний опір та утримувати належну їй жіночу сумку, відкрито, із корисливих спонукань викрав - зірвав з плеча потерпілої ОСОБА_3 належну останній жіночу сумку, вартістю 150 грн., в якій перебувало належне їй майно, а саме:
- мобільний телефон марки «Нокіа-5230», вартістю 1800 грн., в якому
перебувала флеш-карта пам'яті на 2 ГБ, вартістю 100 грн., а також
стартовий пакет оператора мобільного зв'язку «МТС», вартістю 25 грн. з грошима на рахунку в сумі 9 грн.;
- шкіряний гаманець, вартістю 250 грн.;
- грошові кошти в сумі 20 грн.;
- зв'язку ключів від замку вхідних дверей в квартиру в кількості 2 шт., вартістю 50 грн. за 1 ключ, на загальну суму 100 грн.;
- брилок у вигляді саксофону, вартістю 50 грн.;
- лак для нігтів марки «Саліхансенс», вартістю 30 грн.;
- банківський чіп на ім'я ОСОБА_3, вартістю 50
грн.;
- пластикова карта банку «Дельта-банк» № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_3, яка матеріальної цінності не представляє;
- пластикова карта банку «Дельта-банк» № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_3, яка матеріальної цінності не представляє;
- пластикова карта банку «Приватбанк» № НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_3, яка матеріальної цінності не представляє;
- пластикова карта банку «Укрсіббанк» № НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_3, яка матеріальної цінності не представляє;
- пластикова карта банку «Приватбанк» № НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_3, яка матеріальної цінності не представляє;
- телефонний довідник, який матеріальної цінності не представляє.;
- паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, серії НОМЕР_7, виданий 03 жовтня 2011 року Павлоградським MB ГУМВС України в Дніпропетровській області, який матеріальної цінності не представляє;
- ідентифікаційний код на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 № НОМЕР_1, виданий 19 жовтня 2011 року Західно- Донбаською Об'єднаною ДІБ, який матеріальної цінності не представляє.
Своїми навмисними злочинними діями неповнолітній ОСОБА_2 спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 2584 грн.
З місця вчинення кримінального правопорушення неповнолітній ОСОБА_2 зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України визнав повністю та дав покази про те, що 01 лютого 2013 року приблизно о 20 годині 00 хвилин, він перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння знаходився на подвір'ї будинку АДРЕСА_1, де на стежці, розташованій на подвір'ї вищевказаного будинку побачив потерпілу, яка йшла в сторону будинку № 8 по вулиці Балашовській в місті Павлограді, у якої на правому плечі знаходилась жіноча сумка. Тоді він і вирішив заволодіти жіночою сумкою. Для цього він з правого боку підбіг до потерпілої, при цьому порівнявшись з останньою, схватився двома руками за жіночу сумку, яка перебувала у неї на правому плечі, після чого став зривати її з плеча ОСОБА_3 В свою чергу, потерпіла двома руками схватилася за належну їй жіночу сумку та намагалася утримати її в руках. В цей час, він утримуючи руками сумку потерпілої, яка також двома руками продовжувала тримати сумку, повалив останню на землю. Далі, він нахилився до лежачої на землі в положенні на спині потерпілої, після чого схватився долонями обох рук за праву сторону обличчя останньої та надавив її лівою стороною обличчя до землі, після чого потерпіла перестала утримувати руками належну їй жіночу сумку. Тоді він зірвав з плеча потерпілої належну останній жіночу сумку, в якій перебувало інше належне їй майно, а саме: мобільний телефон марки «Нокіа-5230», з флеш-картою пам'яті на 2 ГБ, стартовий пакет оператора мобільного зв'язку «МТС», шкіряний гаманець, грошові кошти в сумі 20 грн., зв'язка ключів від замку вхідних дверей в квартиру в кількості 2 шт., брилок у вигляді саксофону, лак для нігтів, банківський чіп, та пластикові карти банку, телефонний довідник, паспорт, ідентифікаційний код.
Додав, що викрадене майно було повернуто власниці, а він щиро розкаюється у вчиненому.
Крім того, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 звернувся до суду з проханням допустити по справі застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки він повністю визнає свою провину в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та вважає зібрані в справі докази його вини достовірними, допустимими та достатніми, в зв'язку з чим досліджувати інші докази його провини, в тому числі й допитувати потерпілу, яка з поважних причин не з явилась в судове засідання, немає ніякої потреби.
З'ясувавши думку прокурора, його захисника, які не заперечували проти застосування у справі положень ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснивши обвинуваченому ОСОБА_2 в присутності його адвоката правові наслідки застосування вказаної норми закону, з якими останній погодився, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та застосував при розгляді даної справи положення ч. 3 ст. 349 КПК України, за винятком необхідності дослідити та з ясувати питання, зазначенні в ст.ст.485,487 КПК України.
Дослідивши, співставляючи та аналізуючи вивчені в справі докази суд приходить до висновку, що покази неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 мають характер логічних та послідовних, що дозволяє суду зробити обґрунтований висновок про те, що його винність у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України доведена повністю.
Дії ОСОБА_2 слід правильно кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України, як грабіж (відкрите викрадення чужого майна), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
При призначенні виду і розміру покарання суд враховує, що ОСОБА_2 підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення, яке є тяжким та корисливим, вчиненим в період іспитового строку, призначеного за останнім вироком суду.
Впродовж 2010-2013 р.р. ОСОБА_2 вчетверте притягається до кримінальної відповідальності, однак продовжує вчиняти злочини.
В якості пом'якшувальних обставин суд враховує що ОСОБА_2 є неповнолітнім, щиро розкаявся у вчиненому, потерпілій повернуто викрадене майно.
Обтяжливою обставиною суд враховує вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Поряд з цим, судом також враховується, що неповнолітній обвинувачений виховується в неповній сім ї, без достатньої уваги та контролю з боку батька, за наявності належних умов та зручностей ігнорує необхідність навчання, піддається негативному впливу дорослих, уникає впливу контролюючих органів, продовжує злочинну діяльність за умови не відбутого кримінального покарання.
Наведене свідчить, що виправити неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 та запобігти його злочинній діяльності не можливо без його ізоляції від суспільства, в зв'язку з чим ОСОБА_2 має бути засудженим за ч.2 ст.186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкції даної статті, з урахуванням положень ст.ст.98, 102, 103 КК України, яке йому належить відбувати.
16 липня 2012 року ОСОБА_2 був засуджений Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309, ст.ст.75, 104, 76 КК України до трьох років позбавлення волі з іспитовим строком два роки, впродовж не відбутого покарання вчинив вказане кримінальне правопорушення.
Відтак, остаточне покарання ОСОБА_2 має бути призначене за правилами ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, що призначається цим вироком, частки покарання - у вигляді одного місяця позбавлення волі, що не відбути ОСОБА_2 за попереднім вироком суду.
Доля речових доказів має бути вирішена у відповідності до ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, -
ОСОБА_2 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК України.
ОСОБА_2 призначити покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання у вигляді позбавлення волі на строк чотири роки, частки покарання - у вигляді одного місяця позбавлення волі, що не відбуте ОСОБА_2 за попереднім вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2012 року, остаточно призначити покарання ОСОБА_2 у вигляді позбавлення волі на строк чотири роки один місяць.
До набрання вироком чинності запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_2 у вигляді особистого зобов'язання залишити не змінним.
Строк покарання у вигляді позбавлення волі строком чотири роки один місяць обчислювати для ОСОБА_2 з часу виконання вироку.
Речові докази:
- ремінь чорного кольору від сумки, металеве кріплення до ременя сумки передані на зберігання ОСОБА_3 /а.к.п. 25, 26/ - залишити останній по належності;
- шкіряний гаманець, зв'яжу ключів від замку вхідних дверей в квартиру в кількості двох штук, брилок у вигляді саксофону, лак для нігтів марки «Саліхансенс», банківській чіп, пластикову карту банку «Дельта-банк» № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_3, пластикову карту банку «Дельта-банк» № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_3, пластикову карту банку «Приватбанк» № НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_3, пластикову карту банку «Укрсіббанк» № НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_3, пластикову карту банку «Приватбанк» № НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_3, телефонний довідник, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, серії НОМЕР_7, виданий 03 жовтня 2011 року Павлоградським МВ УМВС України в Дніпропетровській області, ідентифікаційний код на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 № НОМЕР_1, виданий 19 жовтня 2011 року Західно-Донбаської Об'єднаної ДПІ, передані на зберігання ОСОБА_3 /а.к.п. 41, 42/ - залишити останній по належності;
- мобільний телефон марки «Нокіа-5230», серійний номер НОМЕР_8 передані на зберігання ОСОБА_3 /а.к.п. 54, 55/ - залишити останній по належності.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в строк тридцять днів з дня його проголошення.
СУДДЯ О.О.ЩЕРБИНА.