донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.05.2013 р. справа №15/84
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівСтойка О.В. Діброви Г.І., Чернота Л.Ф.
за участю представників сторін від позивача від відповідача Бенда Р.Є. - за довіреністю; ОСОБА_5 - особисто;
розглянувши апеляційні скарги 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська компанія "Центренергокомплекс", м. Харків 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк
на рішення господарського судуДонецької області
від18.03.2013 р. (підписано 25.03.2013 р.)
у справі№ 15/84 (суддя Захарченко Г.В.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Харківська компанія "Центренергокомплекс", м. Харків
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк
простягнення 9 846,18 грн., 20% штрафу в сумі 1 969,23 грн., витрат на правову допомогу в сумі 650,00 грн.
У квітні 2011 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська компанія "Центренергокомплекс", м. Харків (позивач) із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк (відповідач) про стягнення 9 846,18 грн., 20% штрафу в сумі 1 969,23 грн. у зв'язку з поставкою неякісного товару, витрат на правову допомогу в сумі 650,00 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 06.07.11р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.11р. рішення господарського суду Донецької області від 06.07.11р. по справі №15/84 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.12р. рішення господарського суду Донецької області від 06.07.11р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.11р. скасовано, справу передано на новий розгляд.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.05.12р. по справі № 15/84 було призначено експертизу щодо визначення відповідності поставлених виробів вимогам ДСТУ та їх придатності для реалізації, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та провадження у справі було зупинено.
Листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10.07.12р. матеріали справи були повернуті на адресу господарського суду Донецької області оскільки проведення експертизи унеможливлювала відсутність спеціалістів в галузі проектування електричних виробів (електроустановок).
Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.07.12р. провадження у справі поновлено у зв'язку з поверненням матеріалів справи до господарського суду Донецької області та призначено судову електротехнічну експертизу, проведення якої доручено Київській незалежній судово-експертній установі. У зв'язку з цим, ухвалою від 25.07.12р. суд зупинив провадження у справі до отримання експертного висновку.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.12.12р. провадження у справі поновлено.
В процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивачем неодноразово збільшувалась сума витрат на правову допомогу до суми 8854,21 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.04.2009р. позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 9 846,18 грн., витрати на правову допомогу в сумі 7 378,51 грн.
Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в частині відмови про стягнення 20% штрафу за поставку неякісної продукції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на невірне застосування судом положень ст. 231 ГК України, оскільки свою вимогу про стягнення штрафу він обґрунтовує ч. 7 ст. 269 ГК України.
Відповідач, також, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення господарського суду скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог скаржник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права України та при неповному з'ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, заперечував проти апеляційної скарги відповідача, додатково просив стягнути витрати на правову допомогу.
Відповідач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, заперечував проти апеляційної скарги позивача.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2011 року сторонами шляхом обміну листами за допомогою засобів електронного зв'язку було досягнуто згоди щодо купівлі продажу кнопкових постів - ПКУ 15-21 (із комплектацією кнопковими вимикачами серії КЕ-081), що призначені для комутації електричних мереж з номінальною напругою до 440 В.
Посилання на відповідність технічним документам сторонами не зазначено.
Позивачем на підставі рахунку відповідача № 236 від 04.02.11р. було внесено стовідсоткову передоплату за замовлений товар на суму 9 846,18грн., що підтверджується платіжним дорученням № 46 від 07.02.11р.
Зазначений товар був отриманий позивачем 15.02.2011 року, але повернутий відповідачу 18.02.2011 року через невідповідність поставленого товару вимогам узгодженого найменування та комплектності товару, про що позивачем було повідомлено відповідача в листах від 18.02.2011р. № 12 та 01.03.2011р. із вимогою про повернення суми передоплати.
Вимоги позивача щодо повернення грошових коштів відповідачем залишені без виконання.
Листом від 23.02.2011 р. № 10/02 відповідач повідомив про приймання ним за транспортною накладною № 6543588 спірного товару та просив позивача повідомити щодо підстав зробленого висновку про невідповідність товару.
Предметом даного позову є вимога позивача про повернення сплаченої відповідачу суми за поставлений товар у розмірі 9 846,18грн. та стягнення штрафу в сумі 1969,23грн. Позивач вважає суттєвими порушення вимог до якості та комплектності товару, а саме: відсутність комплектації постів комутаційними апаратами КЕ-081; апарати мають пластиковий корпус замість металевого; при натисканні на кнопки апарату деякі з них не повертаються у вихідне положення; відсутність в кнопках зовнішнього протектора для ступеня захисту ір54; замість кнопок червоного і зеленого кольору апарати містять кнопки чорного і червоного кольору; відсутнє внутрішнє та зовнішнє заземлення; на постах відсутнє маркування виробника E.NEXT; відсутні документи, що підтверджують якість поставленої продукції.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на неузгодження сторонами посилань на стандарти та інші нормативні акти, яким повинен відповідати замовлений товар, а також на відсутність в товарі виробничих дефектів, що перешкоджають використанню товару за призначенням.
За змістом висновку судової електротехнічної експертизи Київської незалежної судово-експертної установи від 15.10.2012 року (а.с. 92-110 т.3) з урахуванням відповідей експерта на запитання сторін (а.с. 26-36 т. 4), надані кнопкові пости - ПКУ 15-21 відносяться до електротехнічного виду продукції, вони випускалися серійно в колишньому СРСР, а на даний момент - в Російській Федерації, при виробництві цих постів неможливе використання пластикового корпусу - це їх індивідуальна особливість. В Україні випускаються аналоги цих постів, але за іншими технічними умовами, в тому числі - в пластиковому корпусі.
Експертом підтверджено не відповідність спірного товару вимогам, зазначеним в заявці позивача, зокрема, в частині комплектації кнопковими вимикачами КЕ-081, а також заявленим технічним параметрам, зокрема, номінальній напрузі - 440 В, тоді як фактична складає -240 В. В даному випадку відповідач не надав ніяких нормативних документів, в яких підтверджено заявлені технічні параметри, конструктивні виконання та якість поставленої продукції.
Більш того, одночасно з моментом надання товару позивачу, відповідачем направлено на його електронну адресу копії технічних паспортів на пости управління кнопкові серії ПКУ 15-21 (а.с.13, 19-21 т.1), в яких мається посилання на ТУ16-526.333-83, які втратили силу ще за часів існування СРСР, але які і визначають вимоги саме до узгодженого сторонами найменування товару.
Отже, фактично поставлений відповідачем товар не відповідає найменуванню та комплектності товару, що був заявлений позивачем та підтверджений відповідачем в листі від 04.02.11 року (а.с.15т.1), оскільки надані позивачем кнопкові пости не є кнопковими постами саме серії ПКУ-15, які також не укомплектовані кнопками серії КЕ-081, а також не відповідають за узгодженим сторонами кольором кнопок.
Доказів неякісності поставленого відповідачем товару матеріали справи не містять, оскільки відповідач поставив позивачу не той за найменуванням та комплектністю товар, що був узгоджений сторонами, від прийняття якого позивач відмовився саме за цими мотивами (лист позивача від 18.02.11. а.с.22 т.1).
Відповідно до вимог ч.ч. 3, 4 ст.268 ГК України у разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості; постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляється, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.
Згідно ч. 1 ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.
За приписами ч.ч. 1, 2, 3 ЦК України, якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір:
1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару;
2) відмовитися від усього товару;
3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором;
4) прийняти весь товар.
У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Оскільки позивач відмовився від отриманого товару та вимагав повернення зробленої передоплати, а відповідач неправомірно відмовляється повернути сплачену за товар суму, право позивача підлягає захисту в судовому порядку, спірна сума в 9846,18 грн. підлягає стягненню з відвідача на користь позивача.
За зазначених підстав висновок суду першої інстанції є вірним, а рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін.
Доводи апеляційної скарги відповідача є необґрунтованими та не засновані на законі за вищенаведених підстав.
Щодо вимог позивача про стягнення штрафу в розмірі 1 969,23 грн. на підставі п.7 ст.269 ГК України за поставку неякісного товару, то оскільки встановлено, що позивачу поставлений не той товар, що був узгоджений між сторонами, сторонами не узгоджений вид та порядок штрафних санкцій, що мали застосовуватися в цьому випадку, висновок суду першої інстанції про відмову в позові в цій частині є законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги позивача висновку суду в цій частині також не спростовують.
Разом з тим, частково відшкодовуючи позивачу за рахунок відповідача витрати на правову допомогу, суд порушив вимоги ст. 44 ГПК України, за змістом якої судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно абз. 4 п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
В матеріалах справи відсутні докази того, що представник позивача є адвокатом у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
З огляду на наведене, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 7 378,51 грн., в цій частині рішення суду підлягає скасуванню.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2013 року у справі № 15/84 в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 7378,51грн. підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, через порушення судом норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі в цій частині.
В задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.
В іншій частині рішення господарського суду є законним та обґрунтованим.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у вигляді сплаченого сторонами судового збору за подання апеляційних скарг відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська компанія "Центренергокомплекс", м. Харків та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2013 року у справі № 15/84 скасувати в частині стягнення витрат на правову допомогу в сумі 7378,51грн.
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківська компанія "Центренергокомплекс", м. Харків у задоволенні вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк витрат на правову допомогу в сумі 7378,51грн.
В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2013 року по справі № 15/84 залишити без змін.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий О.В. Стойка
Судді Г.І. Діброва
Л.Ф. Чернота
Надр. 5 прим
1 позивачу
2 відповідачу
3 до справи
4 ДАГС
5 ГС