04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"10" квітня 2013 р. Справа№ 5028/3/32 (11/42)2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Чорної Л.В.
Гончарова С.А.
при секретарі Дмитрина Д.О.
за участю представників
від прокуратури: Белікова С.В. 015614 14.03.2013 року
від позивача : не з'явився
від відповідача 1: Миколаєнко Р.С. дов. № 3-24/999 від 06.08.2012 року
від відповідача 2: не з'явився
від третьої особи 1: не з'явився
від третьої особи 2: не з'явився
від третьої особи 3: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Прокурора прокуратури міста Чернігова
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2012 року у справі № 5028/3/32(11/42)/2012 (суддя Репех В.М.) за позовом Заступника прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі: Новобілоуської сільської ради до 1.) Чернігівської міської ради 2.) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 третя особа, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1.) Державна інспекція сільського господарства в Чернігівській області 2.) Управління Держкомзему у Чернігівському району третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради про визнання недійсним рішення та договору оренди земельної ділянки
На розгляд господарського суду Чернігівської області передані вимоги Заступника прокурора міста Чернігова в інтересах держави в особі Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області до Чернігівської міської ради та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним п. 106 рішення 32 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради від 14.11.2008 року про надання в оренду ФО-П ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0015 га по АДРЕСА_1 та про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 3492 від 31.12.2008 року, укладений між Чернігівською міською радою та ФО-П ОСОБА_4
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області з питань дотримання вимог земельного законодавства Чернігівською міською радою при наданні земельної ділянки Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 з виїздом на місце, а також згідно картографічних матеріалів встановлено, що земельна ділянка площею 0,0015 га по АДРЕСА_1, яка надана останньому в оренду, на підставі рішення міської ради від 14.11.2008 року, розташована на території Новобілоуської сільської ради Чернігівського району. Таким чином, заступник прокурора, вважає, що рішення Чернігівської міської ради від 14.11.2008 року, про передачу в оренду ФО-П ОСОБА_4 земельної ділянки прийняте в порушення вимог ст. 122 Земельного кодексу України. Також заступник прокурора звертає увагу, що на підставі цього рішення міськради між міською радою та ФО-П ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки № 3492 від 31.12.2008 року, цей правочин укладено без достатніх правових підстав, у зв'язку з чим він підлягає визнанню недійсним.
Ухвалою місцевого господарського суду від 30.08.2012 року до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено на стороні позивача - Управління Держкомзему у Чернігівському районі Чернігівської області; на стороні відповідача - Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2012 р. у справі № 5028/3/32(11/42)2012 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю законних підстав вважати прийняте Чернігівською міською радою рішення про передачу ФО-П ОСОБА_4 спірної земельної ділянки та укладеного на його підставі договору оренди землі недійсними, оскільки сторонами було дотримано усі умови передбачені земельним законодавством для отримання земельної ділянки у короткострокову оренду.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, Прокурор прокуратури міста Чернігова звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області по справі № 5028/3/32(11/42)2012 від 29.11.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Чернігівської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.
Розпорядженням В.о. голови Київського апеляційного господарського суду Верховця А.А. № 5028/3/32(11/42)/2012 від 15.02.2013 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 5028/3/32(11/42)/2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст. ст.4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5028/3/32(11/42)/2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2013 року апелянту було відновлено строк для подачі апеляційної скарги, прийнято її до провадження у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Смірнова Л.Г., Чорна Л.В. та призначено розгляд скарги на 20.03.2013 року.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. № 5028/3/32(11/42)2012 від 20.03.2013 року враховуючи перебування судді Чорної Л.В. у відпустці, керуючись ст. ст. 4 6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.2 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 р., розгляд апеляційної скарги по справі № 5028/3/32(11/42)2012 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Гончаров С.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 року у зв'язку з неявкою представників позивача, відповідачів 2 та третіх осіб 2,3 у порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 10.04.2013 року.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. № 5028/3/32(11/42)2012 від 10.04.2013 року враховуючи перебування судді Смірнової Л.Г. у відпустці, керуючись ст. ст. 4 6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.2 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 р., розгляд апеляційної скарги по справі № 5028/3/32(11/42)2012 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Чорна Л.В., Гончаров С.А.
Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2012 року у справі № 5028/3/32(11/42)2012 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2012 року у справі № 5028/3/32(11/42)2012.
10.04.2013 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява, в якій позивач просив розглянути апеляційну скаргу без участі їхнього представника.
10.04.2013 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника третьої особи-1 надійшло клопотання, в якому третя особа просила розглянути апеляційну скаргу без участі їхнього представника.
Представники позивача, відповідача-2 та третіх осіб в судове засідання 10.04.2013 року не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача, відповідача-2 та третіх осіб.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-1, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
Як було вірно встановлено судом першої інстанції, 16.07.2012 року, Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства Чернігівською міською радою при наданні земельної ділянки ФО-П ОСОБА_4, за результатами проведення якої встановлено, що: рішенням 17 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради від 31 травня 2007 року "Про надання вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах міста Чернігова та надання згоди на розроблення проекту відведення земельних ділянок"фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту відведення на земельній ділянці для розміщення павільйону для прийому склотари по АДРЕСА_1, на підставі якого Приватним підприємством "Десна -Експерт -М" розроблено проект землеустрою "щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,0015 га для розміщення павільйону для прийому склотари ФО-П ОСОБА_4 в АДРЕСА_1, за рахунок земель запасу Чернігівської міської ради", який отримав позитивні висновки погоджуючих служб.
Пунктом 106 рішення 32 сесії 5 кликання Чернігівської міської ради від 14.11.2008 року Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 затверджено проект відведення та передано земельну ділянку в короткострокову оренду строком на 5 років, для розміщення павільйону для прийому склотари площею 0,0015 га по АДРЕСА_1.
Відповідно до прийнятого рішення між ФО-П ОСОБА_4 та Чернігівською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки за № 3492 від 31.12.2008 року, зареєстрований в Чернігівському міському відділі Чернігівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК"про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.05.2009 року № 040983000210. Строк дії договору відповідно до п. 6 до 14.11.2013 року.
При проведенні перевірки з виїздом на місце було встановлено, що земельна ділянка за адресою вул. Елеваторна 2 -Г, яка надана в користування ФО-П ОСОБА_4 розташована на території Новобілоуської сільської ради.
Таким чином, вищевикладене рішення 32 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради від 14.11.2008 року прийняте з порушенням ст. 122 Земельного кодексу України.
Вважаючи, що в порушення ст. 12 Земельного кодексу України рішення Чернігівською міською радою про надання в короткострокову оренду відповідачу-2 прийнято поза межами компетенції органу місцевого самоврядування, Заступником прокурорам м. Чернігова в інтересах держави в особі Новобілоуської сільської ради було подано позов про визнання недійсним п. 106 рішення 32 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради від 14.11.2008 року про надання в оренду ФО-П ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0015 га по АДРЕСА_1 та визнання недійсним договору оренду, укладеного на його виконання.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Згідно ст. 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною державою. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.
За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).
Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.
Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) в Україні" визначено, що виключно на пленарних засіданнях сесії міські ради вирішують питання регулювання земельних відносин.
Відповідно пункту другого статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
За приписами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.
Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Як вбачається з матеріалів справи предметом розгляду даної справи є п. 106 рішення Чернігівської міської ради від 14 листопада 2008 року "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова", яким було надано відповідачу - 2 в короткострокову оренду строком на 5 років, для розміщення павільйонів для прийому склотари площею 0,0015 га по АДРЕСА_1 (землі житлової та громадської забудови, коефіцієнт функціонального використання = 2,5 - комерційне використання).
Частина 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 124 Земельного кодексу України у редакції, яка діяла на момент прийняття спірного рішення, передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.
Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.
До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.
Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент прийняття рішення Київської міської ради №1609/4442 від 27.12.2007 року) невід'ємною частиною договору оренди землі є проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі: рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок; укладених договорів між землевласниками і землекористувачами та розробником проекту відведення земельної ділянки; судового рішення.
Проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини (пункт 9 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок).
Як вбачається з матеріалів справи 31.05.2007 року відповідачем-2 було отримано згоду Чернігівського міського голови на розроблення проекту відведення на земельні ділянки для розміщення павільйонів для прийому склотари: по АДРЕСА_1, по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3.
В подальшому ПП «Десна-Експерт-М». було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФО-П ОСОБА_4 для розміщення павільйонів для прийому склотари за рахунок земель запису Чернігівської міської ради Чернігівської області.
Зазначений проект отримав необхідні погодження, що підтверджується висновками відповідних державних служб, а саме: висновком Чернігівської обласної інспекції по охороні пам'яток історії та культури № 1937 від 16.08.2007 року, висновком Управління архітектури та містобудування № 1831 від 01.10.2007 року, висновком Чернігівської міської санітарно-епідеміологічної станції № 02/29-357-188 від 23.08.2007 року, висновком Центрального відділу з охорони навколишнього природного середовища № 75 від 11.09.2007 року та висновком Управління земельних ресурсів у м. Чернігові № 23-10/з775 від 19.11.2007 року.
Відповідно до пункту 10 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою КМУ від 26.05.2004р. № 677, погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи. Основними завданнями державної експертизи є: організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об'єктів експертизи; перевірка відповідності об'єктів державної експертизи вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам; впровадження передових методів та підвищення якості розробки об'єктів державної експертизи; підготовка об'єктивних та обґрунтованих висновків державної експертизи (ст.ст.1, 4 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»).
Частиною 3 ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» передбачено, що якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. У разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» відділом державної землевпорядної експертизи Головного управління земельних ресурсів у Чернігівській області було проведено державну експертизу землевпорядної документації - проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою оренди ФО-П ОСОБА_4 для розміщення павільйонів для прийому склотари за рахунок земель запису Чернігівської міської ради Чернігівської області на підставі дозволу Чернігівської міської ради від 31.05.2007р., за результатами якої надано висновок № 419 від 30.11.2007 р., за підсумковою оцінкою якого, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, погоджується при умові доопрацювання відповідно даних зауважень та пропозицій (п. 10 Висновку). Контроль за доопрацюванням відповідно даних зауважень покладається на начальника управління земельних ресурсів у м. Чернігові.
Відповідно до пункту 3.5.8. Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 3 грудня 2004 року N 391 усунення зауважень та внесення виправлень, виявлених в результаті державної експертизи, здійснюють розробники землевпорядної документації та інші суб'єкти, що допустили порушення вимог чинного законодавства України, встановлених норм і правил при підготовці об'єкта державної експертизи або його окремих складових частин.
При цьому, пунктом 3.5.9. наведеного нормативного акту передбачено, що контроль за усуненням зауважень державної експертизи здійснюють виконавці експертизи (експерти) чи, за їх дорученням, керівники підпорядкованих територіальних органів земельних ресурсів. Факт внесення виправлень, врахування зазначених у висновку зауважень та пропозицій посвідчується відповідним записом на висновку експертизи керівника експертного підрозділу або керівника підпорядкованого територіального органу земельних ресурсів, на якого покладено контроль за усуненням зауважень державної експертизи.
Після доопрацювання відповідачем-2 виявлених експертизою недоліків проекту відведення земельної ділянки, начальником управління земельних ресурсів у м. Чернігові на вказаному висновку вчинено запис, за змістом якого: «зауваження виправлені».
Нормами статті 37 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» регулюється порядок спростування висновків державної експертизи, а відповідно до статті 38 передбачено можливість оскарження в судовому порядку рішень органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування, прийнятих на підставі висновків експертизи, які скасовані або визнані недійсними.
Виходячи з приписів законодавства, наявність чинного позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації № 419 від 30.11.2007 р. є належною та обов'язковою підставою для прийняття органом місцевого самоврядування - Чернігівською міською радою рішення про реалізацію передбачених такою документацією заходів, тобто затвердження проекту та надання в оренду земельної ділянки для розміщення оздоровчого закладу.
При цьому, при розгляді даної справи судом встановлено, що позивачем та прокурором не подано жодного доказу, який спростував би в установленому законом порядку позитивний вказаний висновок державної експертизи, а сам висновок державної експертизи спростовує доводи позивача та прокурора щодо наявності порушень законодавства при вирішенні питання про відведення земельної ділянки відповідачу.
На підставі даної документації, 14 листопада 2008 року, пунктом 106 рішення 32 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради, затверджено проекти відведення та передано декілька земельних ділянок в короткострокову оренду строком на 5 років, Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_4 для розміщення павільйону для прийому склотари, серед яких знаходиться спірна земельна ділянка площею 0,0015 га по АДРЕСА_1.
Посилання прокурора на те, що спірна земельна ділянка площею 0,0015 га по АДРЕСА_1, яка надана відповідачу-2 в оренду, на підставі рішення міської ради від 14.11.2008 року, розташована на території Новобілоуської сільської ради Чернігівського району не відповідає дійсності та спростовується наявними матеріалами справи.
Як вбачається з довідки Чернігівського міського управління земельних ресурсів за № 23-10к/2364, виданою 06.08.2007 року, за даними державної статистичної звітності форми 6-зем дана земельна ділянка відноситься до земель запасу Чернігівської міської ради (а. с. 75), що також підтверджується витягом із Генерального плану міста (а. с. 110).
Крім того на підтвердження вказаної обставину суду було надано лист № 3666 від 12.07.2012 року Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, в якому зазначено, що земельна ділянка, яка перебуває в короткостроковій оренді ФО-П ОСОБА_4 площею 0,0015 га по АДРЕСА_1, знаходиться на території Чернігівської міської ради. Крім того як доказ надає викопіювання з картографічного матеріалу М 1:2000 з нанесенням меж території м. Чернігів та Чернігівського району.
Відтак колегія суддів апеляційного суду вважає, що пункт 106 рішення 32 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради від 14.11.2008р. було прийнято відповідачем-1 у межах власної компетенції та у повній відповідності до вимог земельного законодавства України, чинного на момент його прийняття.
Що стосується позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки колегія суддів зазначає наступне.
Суб'єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки за умов дотримання вимог статті 124 Земельного кодексу України і статті 16 Закону України "Про оренду землі".
В пункті 2.26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17 травня 2011 року, № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що у вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам пункту 5 частини четвертої статті 15 Закону України "Про оренду землі" та пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року N 677.
Також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.
З огляду на положення ст. 124 Земельного кодексу України, відповідний договір оренди земельної ділянки державної власності може бути визнаний недійсним з підстав незаконності передання в оренду земельної ділянки, зокрема через недодержання конкурентних засад, лише за умови визнання недійсним рішення органу державної влади про надання в оренду цієї ділянки, що є підставою для укладення оспорюваного договору.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відповідність п. 106 рішення Чернігівської міської ради від 14 листопада 2008 року "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова" вимогам законодавства чинних на момент його прийняття, підстав для визнання, укладеного на його виконання, договору оренди землі № 3492 від 31 грудня 2008 року недійсним у відповідності до приписів ст. 124 Земельного кодексу України не вбачається.
У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203);
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203);
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203);
- правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203)
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ „Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-ІУ), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІУ „Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.
При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Враховуючи вище наведе колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для визнання договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,0015 га від 31.12.2008 року недійсним, а отже підстави для повернення земельної ділянка площею 0,0015 га у суду відсутні.
З огляду на вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність передбачених законодавством підстав для задоволення позовних вимог..
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Прокурора прокуратури м. Чернігова залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2012 року по справі № 5028/3/32(11/42)/2012 залишити без змін.
Матеріали справи 5028/3/32(11/42)/2012 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Тищенко О.В.
Судді Чорна Л.В.
Гончаров С.А.