донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
29.05.2013р. справа №5006/28/25пд/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Склярук О.І. Богатиря К.В., Дучал Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача-Жмуріна В.В., довіреність №84 від 18.09.2012р.
від відповідача 1-не з'явились
від відповідача 2-Сидорова О.М., довіреність №юр-305 від 10.07.2012р.
від третьої особи 1-не з'явились
від третьої особи-2не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від25.03.2013р. (повний текст рішення складено та підписано 01.04.2013р.)
по справі№5006/28/25пд/2012 (головуючий суддя: Уханьова О.О.; судді: Бокова Ю.В., Захарченко Г.В.)
за позовом:Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк
до відповідачів:1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Кристал", м. Костянтинівка Донецької області; 2.Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк", м. Київ в особі Донецької філії ПАТ "Акціонерний банк "Експрес-банк", м. Донецьк
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:1.Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, м. Київ; 2.Орендного підприємства "Костянтинівський завод скловиробників ім.13-ти розстріляних робітників", м. Костянтинівка Донецької області
провизнання недійним договору застави рухомого майна №04-09/39-05 від 28.10.2005р.
03.03.2012р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк (позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Кристал» м. Костянтинівка (перший відповідач по справі) та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк» м.Київ в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк» м. Донецьк про визнання недійсним договору застави рухомого майна №04-09/39-05 від 28.10.2005р.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.08.2012р. до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено: Державне агентство України з управління державними та корпоративними правами та майном.
20.11.2012р. ухвалою господарського суду Донецької області залучено до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Орендне підприємство «Констянтинівський завод скловиробів ім. 13-ти розстріляних робітників».
Господарським судом Донецької області 25.03.2013р. прийняте рішення по справі №50006/28/25пд/2012 (колегія суддів: Уханьова О.О., Бокової Ю.В., Захарченко Г.В.) яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір застави рухомого майна №04-09/39-05 від 28.10.2005р. в частині передачі у заставу ванни печі №2 інв.№1441, №з/п 3 (додаток №1 в новій редакції). В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Кристал" м. Костянтинівка на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк судовий збір в сумі 7,66грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк" м. Київ в особі Донецької філії ПАТ "Акціонерний банк "Експрес-банк" м. Донецьк на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк судовий збір в сумі 7,66грн.
Рішення обґрунтовано доведеністю, що ванни печі №2 інв.№1441 є державною власністю, і не доведеністю, що інше майно є державною власністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням Регіональне відділення Фонду державного майна України в Донецькій області звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення по справі змінити та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зокрема, посилається на ту обставину, що частина спірного майна, яке передано за договором застави, є невід'ємним поліпшенням, яке виконано без згоди орендодавця, а тому є державною власністю, а частина спірного майна була передана в оренду, що підтверджується інвентарними описами.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2013р. по справі №5006/28/25пд/2012 порушено апеляційне провадження.
18.05.2013р. від Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк», Донецька філії надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просять рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судових засіданнях (22.05.2013р. та 29.05.2013р.) представник заявника апеляційної скарги пояснив, що договір оренди №665 від 10.10.2000р., який було підписано між ним та ТОВ «Торгівельна компанія «Кристал» м. Костянтинівка припинив свою дію 30.04.2013р., об'єкт оренди на цей час не повернуто. Крім того, пояснив, що на час розгляду у місцевому господарському суді, спірними є лише 11 об'єктів, що увійшли до договору застави, і що під час розгляду справи ними було заявлено про зменшення позовних вимог у письмових поясненнях. Окремої заяви оформленої відповідно до ст.22 ГПК України про зменшення позовних вимог не подавалося.
Представники другого відповідача в судових засіданнях (22.05.2013р. та 29.05.2013р.) проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представники першого відповідача та третіх осіб в судове засідання апеляційної інстанції (22.05.2013р., 29.05.2013р.) не з'явилися, своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України не скористалися. Про час та місце проведення судового засідання сторони було повідомлено належним чином.
Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2013р., 22.05.2013р., явка сторін не була визнання обов'язковою.
Враховуючи, що апеляційна інстанція відповідно до приписів ст.101 ГПК України не зв'язана доводами апеляційної скарги та переглядає справу за наявними у ній доказами, судова колегія вважає за можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників першого відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, вислухав пояснення представників сторін, судова колегія зазначає наступне.
10.10.2000р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Донецькій області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кристал» (орендар) підписано договір оренди №665, згідно якого орендодавець передав в тимчасове платне користування державне майно - цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: 85114, м. Костянтинівка, Донецької області, вул. Шмідта б.3, який входить до балансу ОП «Костянтинівський завод скловиробів», склад і вартість якого визначається згідно акту оцінки та передаточному балансу вказаного підприємства, складеним станом на 01.09.2000р. Договір підписано до 10.10.2005року. Згідно з пояснень позивача в подальшому договір оренди було продовжено до 30.04.2013р.
Факт передачі в оренду об'єкту оренди підтверджено актом прийома-передачі (а.с.44 т.с.1)
05.10.2005р. між Акціонерним банком «Експрес-Банк» в особі Донецької філії, правонаступником якого є другий відповідач, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий дім «Кристал» підписаний кредитний договір про відкриття кредитної лінії №04-01/18-05 (а.с.57-59 т.с.1), відповідно до якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 8000000,00грн., строком на 3 роки з 05.10.2005р. по 04.10.2008р. зі сплатою 20% річних.
В забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором між Акціонерним банком «Експрес-Банк» в особі Донецької філії, правонаступником якого є другий відповідач, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Кристал», підписано договір застави рухомого майна №04-09/39-05 від 28.10.2005р. ( а.с.64-67 т.с.1)
20.04.2006року до вищезазначеного договору застави сторони підписують додаткову угоду №1, згідно якої, змінюють, зокрема склад рухомого майна, що передається у заставу. (а.с.68 -69 т.с.1)
03.03.2012р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору застави рухомого майна №04-09/39-05 від 28.10.2005р., підписаного відповідачами, у повному обсязі.
Рішенням по справі позовні вимоги було задоволено частково, тільки в частині визнання недійсним договору застави щодо передачі у заставу ванни печі №2 інв.№1441, №з/п 3 (додаток №1 в новій редакції). В решті позовних вимог відмовлено за недоведеністю.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом, предметом спору по даній справі є визнання недійсним договору застави рухомого майна №04-09/39-05 від 28.10.2005р.
Договір застави за своєю правовою суттю є правочином.
Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України ( ст. 215 ЦК України).
Відповідно до приписів ст. 4 Закону України «Про заставу» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладання договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки ( майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.
Згідно опису рухомого майна , в редакції додаткової угоди № 1 від 20.04.2006 р. до договору застави рухомого майна №04-09/39-05 від 28.10.2005р. в заставу було передане 104 одиниць рухомого майна ринкової вартістю 9 960 000 грн.
Як зазначалося вище, позивач просив суд визнати вцілому договір застави рухомого майна №04-09/39-05 від 28.10.2005р. недійсним.
Проте з матеріалів справи вбачається, зокрема з пояснень позивача, наданих до суду першої інстанції 24.10.2012р, що позивач вважає що у заставу було передано державне майно у кількості одинадцять одиниць (за даними інвентаризаційного опису від 01.09.2000р.): будівля компресорної №1, інв. №1, №з/п 2483, свердлувальний станок інв. №1367, №з/п 2326, скловарна піч №2 інв. №1441, №з/п 216, панель управління ПР-11-3071-21 інв. №2931, №з/п 2316, паровий котел інв. №3406, №з/п 2318, система опалення інв. №8822, №з/п 201, установка нанесення упроч.плівки інв. №8987, №з/п 246, лінія пакування інв. №9057, №з/п 1202, загружчик шихти інв. №9058, №з/п 1195, книжковий фонд інв. №11000, №з/п 2030, хоча за спірним договором було передано 104 одиниці майна.
Позивачем не було заявлено про зменшення позовних вимог, а тому господарський суд розглянув позов з врахуванням позовних вимог, викладених у позовній заяві.
Висновок щодо належності майна, що є предметом договору застави, до державного зроблений позивачем за наявності співпадіння номерів за порядком (відповідно до інвентаризаційній відомості основних засобів по заводу скловиробників, які передаються в оренду відповідачу 1 на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу) у наведеному переліку майна номерам, за якими державне майно визначено як предмет застави у додатковій угоді №1 від 20.04.2006р. до договору застави, а також ствердження, що інше майно є невід'мними поліпшеннями. Ця обставина, на думку позивача, підтверджена під час розгляду справи № 12/503в.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про оренду держаного та комунального майна в редакції, яка діяла на час підписання договору застави, передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. Орендареві належить право власності на виготовлену продукцію, в тому числі у незавершеному виробництві, та доход (прибуток), отриманий від орендованого майна, амортизаційні відрахування на майно, що є власністю орендаря, а також набуте орендарем відповідно до законодавства інше майно. Орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.
Відповідно до ст.778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблені за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, вніс не має права на відшкодування їх вартості.
Як зазначалося вище, предметом застави було індивідуально визначене майно у кількості 104 одиниці.
В рамках справи №12/503в розглядалося право власності на невід'ємні поліпшення орендованого майна: скловарених печей №1, 2, 3 на суму 5165502,01грн. та обладнання до них на суму 4645007грн. 64коп., які входять до цілісного майнового комплексу орендованого Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кристал» за договором оренди від 10.10.2000р. за № 665. Рішенням господарського суду Донецької області від 17.12.2010р. у задоволені позовних вимог відмовлено. Підставою для відмови стало відсутність доказів існування спору між позивачем та відповідачем. При цьому в тексті рішення не міститься перелік обладнання, право власності на яке, перший відповідач просив визнати саме за ним.
Стаття 33 ГПК України закріплює, що кожна із сторін повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, що в даній справі належними доказами приналежності майна до державної власності є відповідні (первинні) правоустановчі документи на кожну окремо спірну одиницю майна.
В той же час, твердження позивача про належність майна до державної власності відносно 10 одиниць ґрунтується лише на припущенні щодо співпадіння окремих одиниць за інвентарними (порядковими) номерами у спірному договорі та за даними інвентаризаційного опису від 01.09.2000р.
Як встановлено місцевим господарський судом, за одними й тими ж інвентарними номерами обліковуються різні предмети, а саме: за інв. №1 в інвентаризаційному описі - будівля компресорної №1, а за договором застави - склоформуюча секційна машина IS-10, за інв. №8987 в інвентаризаційному описі - установка нанесення упроч.плівки, а за договором застави - автонавантажувач 40814, за інв. №9058 в інвентаризаційному описі - загружчик шихти, а за договором застави - лінія пакування в/п, за інв. №11000 в інвентаризаційному описі - книжковий фонд, а за договором застави - комп'ютер ПТК Intel.
Що стосується свердлувального станку інв. №1367, №з/п 2326, панелі управління ПР-11-3071-21 інв. №2931, №з/п 2316, парового котлу інв. №3406, №з/п 2318, системи опалення інв. №8822, №з/п 201, лінії пакування інв. №9057, №з/п 1202, то навіть співпадіння інвентарних номерів у спірному договорі та інвентаризаційному описі не є підтвердженням належності цього майна до державної власності.
В той же час, скловарна піч №2 (ванна піч №2) інв. №1441, №з/п 216 є державною власністю, з врахуванням висновків, які було зроблено під час розгляду справи № 12/503в у рішенні господарського суду Донецької області від 17.12.2010р.
Враховуючи вищезазначене, господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність у відповідача права власності на скловарну піч №2 (ванна піч №2) інв. №1441, №з/п 216, а тому в даній частині позов підлягає задоволенню.
За таких підстав, позовні вимоги про визнання недійсним договору застави рухомого майна №04-09/39-05 від 28.10.2005р. підлягають частковому задоволенню, тільки відносно передачі у заставу ванни печі №2 інв. №1441, №з/п 3(додаток №1 в новій редакції).
Що стосується заяви другого відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності, то судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, що зазначений строк не пропущено, оскільки позивач не є стороною за оспорюваним договором.
З огляду на вищевикладене, доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, недоведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються матеріалами справи.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Донецької області.
Результати апеляційного провадження у справі оголошені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 25.03.2013р., повний текст якого підписаний 01.04.2013р. по справі №5006/28/25пд/2012- залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 25.03.2013р., повний текст якого підписаний 01.04.2013р. по справі №5006/28/25пд/2012- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя: О.І. Склярук
Судді: К.В. Богатир
Н.М. Дучал
Надруковано 9 примірників: 1- позивачу; 3- відповідачам; 2-третім особам; 1-до справи; 1- ГСДО; 1 - ДАГС