ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
28 травня 2013 року справа № 2а-4103/09/1370
м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2
12 год. 50 хв. зал судових засідань № 6
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,
за участю:
представника позивача Страхоцької О.Я.,
представника відповідача Бугайцьо М.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича будівельно-реставраційна фірма «Леополіс-Ампір» про стягнення боргу, -
управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова звернулось до суду з позовом до Науково-виробничої будівельно-реставраційної фірма «Леополіс-Ампір», в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 209 365 грн. 83 коп.
Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача боргу заборгованості зі сплати сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за січень 2005-лютий 2009 року у розмірі 209 365 грн. 83 коп. Позивач зазначає, що вказана заборгованість відповідачем добровільно не сплачена, а тому просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 209 365 грн. 83 коп.
Відповідач заяви про визнання позову чи заперечення на позовну заяву до суду не подав.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково зазначив, що відповідачем в судовому порядку оскаржувався акт відповідача № 49 від 23.03.2009 року та вимога про сплату боргу № Ю-1006 від 06.07.2009 року. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2010 р., залишеною без змін Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2013 р., вказаний акти та вимога визнано правомірними, у зв'язку з цим просив задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з тих підстав, що позивачем неправомірно обчислена сума заборгованості позивача зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за січень 2005-лютий 2009 року у розмірі 209 365 грн. 83 коп., сума боргу, визначена у вимозі про сплату боргу № Ю-1006 від 06.07.09 року, є необґрунтованою та не підлягає стягненню з відповідача. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини.
Управлінням Пенсійного фонду у Франківському районі м. Львова проведена позапланова перевірка з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ТзОВ «Науково-виробнича будівельно-реставраційна фірма «Леополіс-Ампір», підставою для проведення якої стала скарга товариства на акт перевірки № 215 від 10.12.2008 року.
Перевірка проводилась з 10 лютого 2009 року по 20 лютого 2009 року та у зв'язку з великим обсягом робіт під час її проведення, викликаним неналежним веденням бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності, продовжувалась до 23 березня 2009 року на підставі службової записки на ім'я начальника управління.
За наслідками проведеної позапланової перевірки складено акт № 49 від 23.03.2009 року. Згідно з висновками акту № 49 від 23.03.2009 року ТзОВ «Науково-виробнича будівельно-реставраційна фірма «Леополіс-Ампір» порушило вимоги ст.11, пп.6 п.2 ст.17, п.1 ст.19, п.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, ст.113 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V.
На підставі висновків акту № 49 від 23.03.2009 року УПФУ у Франківському районі м. Львова позивачу донараховано страхових внесків на загальну суму 43 318,63 грн.
За результатами перевірки до ТзОВ «Науково-виробнича будівельно-реставраційна фірма «Леополіс - Ампір» Управлінням ПФУ у Франківському районі м. Львова застосовано фінансові санкції на підставі пунктів 4 і 7 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV на загальну суму 15 509,98 грн. (рішення № 252 від 03.04.2009 року про застосування фінансових санкцій за донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків та рішення № 253 від 03.04.2009 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків).
Вказані рішення УПФУ у Франківському районі м. Львова про застосування фінансових санкцій відповідач не оскаржував.
Судом встановлено, що вимогу про сплату боргу № Ю-1006 від 06.07.2009 року відповідач сформував на підставі поданих позивачем щомісячних Розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за січень-грудень 2005 року, січень-грудень 2006 року, січень-грудень 2007 року, січень-грудень 2008 року та січень-лютий 2009 року, акту перевірки № 49 від 23.03.2009 року, рішень про застосування фінансових санкцій та даних картки особового рахунку ТзОВ «Науково-виробнича будівельно-реставраційна фірма «Леополіс - Ампір».
Таким чином, станом на 22.04.2009 р. розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 209 365 грн. 83 коп., а саме 110 166 грн. 61 коп. недоїмки по страхових внесках та 99 199 грн. 22 коп. недоїмки по фінансових санкціях і пені.
Суд при вирішенні спору виходив з такого.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач зареєстрований як юридична особа та відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є платником страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування до відповідача, а даний закон визначає позивача страхувальником.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Статтею 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV вказано, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а позивач згідно ст. 14 цього закону є страхувальником.
Відповідно до ч.2 п.6 ст.17 вказаного Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до розділу 4 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року №64/8663, у відповідача виникає обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно з ч.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески не пізніше, ніж через 20 календарних днів з дня закінчення базового звітного періоду, що дорівнює календарному місяцю для даного страхувальника.
Відповідно до ч.10 ст. 20 вказаного Закону, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Розмір фінансових санкцій, які застосовують виконавчі органі Пенсійного фонду, встановлений ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до пункту 4 якої за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми, а відповідно до пункту 7 за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом, - штраф у розмірі 50 відсотків сум несплачених або несвоєчасно сплачених авансових платежів.
При цьому складаються рішення відповідних форм, встановлених Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління ПФУ 19.12.2004 року №21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року № 64/8663, на підставі акту перевірки та даних картки особового рахунку платника.
Відповідно до абз.8 п.3 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом 10-ти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом із застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом 10-ти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.
Суд бере до уваги Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2010 р., залишену без змін Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2013 р., якими визнано правомірними акт відповідача № 49 від 23.03.2009 року та вимогу про сплату боргу № Ю-1006 від 06.07.2009 року, а в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича будівельно-реставраційна фірма «Леополіс - Ампір» до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу відмовлено. При цьому, підстави позову у вказаній справі, є аналогічними до заперечень відповідача у цій справі.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова підлягають задоволенню повністю, а саме з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича будівельно-реставраційна фірма «Леополіс-Ампір» на користь управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова слід стягнути заборгованість в розмірі 209 365 грн. 83 коп.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Адміністративний позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича будівельно-реставраційна фірма «Леополіс-Ампір» на користь управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова суму заборгованості в розмірі 209 365 грн. 83 коп. (двісті дев'ять тисяч триста шістдесят п'ять гривень вісімдесят три копійки).
3.Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений і підписаний 31.05.2013 р.
Суддя А.Г. Гулик