Справа № 2018/4776/2012
н/п 2/640/132/13
22 травня 2013 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Муратової С.О.
при секретарях - Сергєєвій В.С., Грицюк С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Банк "Золоті ворота" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки,-
встановив :
Позивач 22.08.2011 звернувся до суду з позовом, просив звернути стягнення на нерухоме майно відповідача ОСОБА_2, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 104,60 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на користь позивача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21.02.2005 № 13 в розмірі 390679, 20 гр., державне мито у розмірі 1700 гр., витрати з інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з розгляду справи у розмірі 120,00 гр.
На обґрунтування позову зазначав, що між АКБ "Золоті ворота" та відповідачем 21.02.2005 укладено кредитний договір № 167, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу споживчий кредит у формі відновлюваної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 525000,00 гр., позичальник зобов'язався повернути кредит у терміни, встановлені графіком платежів, але не пізніше 11.04.2011, сплатити проценти за користування кредитом в розмірах та на умовах, визначених договором. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 23.02.2005 укладено договір іпотеки № 05-058, предметом якого є трикімнатна квартира загальною площею 104,60 кв. м, розташована за адресою АДРЕСА_1. Обтяження вищезазначеного нерухомого майна іпотекою відповідно до ст. 4 Закону України "Про іпотеку" зареєстровано в порядку, встановленому законодавством. Кредитним договором передбачено надання позивачем відповідачу кредиту на певних умовах, а відповідач зобов'язаний виконувати всі умови кредитного договору у тому числі здійснювати погашення кредиту згідно з графіком погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору та сплачувати проценти за користування кредитом. Зазначав про порушення відповідачем умов кредитного договору, щодо повернення кредиту та сплати процентів, в строки та в розмірах, передбачених кредитним договором, у зв'язку з чим, станом на 03.08.2011 заборгованість відповідача становить 390679,20 гр., яка складалася із суми простроченого кредиту 309585,91 гр., суми прострочених відсотків 34878,75 гр., пені по простроченому кредиту 41967,69 гр., пені по простроченим відсоткам 4246,85 гр. (а.с. 4-7).
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24.11.2011 задоволено вказаний позов Банку (а.с. 98-100).
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19.03.2012 задоволена заява відповідача про перегляд заочного рішення, зазначене заочне рішення від 24.1.2011 скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку (а.с. 175-176).
В ході судового розгляду справи судом прийнято в провадження заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 182-183, 200-201, 209-210).
В остаточній редакції позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором від 21.02.2005 № 13 в розмірі 407118,54 гр., з яких: сума простроченого кредиту 309585,91 гр., сума прострочених відсотків 41630,69 гр., пеня по простроченому кредиту 50539,12 гр., пеня по простроченим відсоткам 5287,93 гр., шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 104,60 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2; визначити спосіб реалізації вказаного предмету іпотеки у межах процедури виконавчого провадження шляхом проведення публічних торгів з початковою ціною продажу для його подальшої реалізації, розмір якої буде не нижче розміру звичайних ринкових цін на подібне майно на моменту продажу, додатково визначеного шляхом залучення суб'єкта оціночної діяльності в рамках виконавчого провадження; стягнути судові витрати: державне мито 1700 гр., витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу 120, 00 гр., судовий збір за подачу заяв про збільшення розміру позовних вимог в сумі 1399,00 гр., а всього судових витрат 3219,00 гр. (а.с. 209-210).
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.05.2013 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України позовна заява ПАТ "Банк "Золоті ворота" залишена без розгляду в частині позовних вимог про розірвання Договору про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (відновлювальної) від 21.02.2005 № 167 разом з усіма змінами до нього (а.с. 268).
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги ПАТ «Банк «Золоті ворота» підтримала, просила позов задовольнити.
В ході судового розгляду справи представник відповідача ОСОБА_2 заперечував проти позову, зазначав, зокрема, що Позичальником виконувались умови кредитного договору належним чином, яка сплачувала відсотки та тіло кредиту. Враховуючі внесення постійних змін до кредитного договору, за підрахунками відповідача кредит практично повністю погашений. Однак, Банк у своєму листі та наданих розрахунках зазначає про те, що пеня була нарахована за період з 21.02.2005 по 21.10.2011 у розмірі 57845,80 гр. Вважає, що Банк в порушення норм чинного законодавства вводить платника та суд в оману щодо законного нарахування пені з 2005р. Стосовно нарахування відсотків, вказує, що згідно листа банка, відсоткова ставка складала 26,0% річних за строковою заборгованістю та 46,0% річних за простроченою, однак, 46 відсотків річних за простроченою заборгованістю сторонами не узгоджено. Як вбачається з останньої редакції кредитного Договору встановлені відсотки у розмірі 26 % річних. Вказує, що в останній редакції укладеного Договору вбачається про те, що банком був виданий кредит у розмірі 525000 під 26 відсотків річних на період з 21.02.2005 по 11.04.2011. Враховуючи сплату за кредитним договором Позичальником було здійснено погашення кредиту у повному обсязі у розмірі 1672080,84 гр. Однак, за умовами кредитного договору Позичальник повинен був сплатити Банку тіло кредиту у розмірі 525000,00 та відсотки за його користування у розмірі 426538,13 грн. Усього загальна сума що підлягає сплаті дорівнює 951538,13 гр. Таким чином, фактично Позичальником була здійсненна переплата за кредитним договором у розмірі 720 542,72 гр. Відповідач не визнає банківські розрахунки які надані суду та ставить під сумнів правильність цих розрахунків за наявністю повність погашеної заборгованості. За розрахунками відповідача, заборгованість за кредитом повністю погашена.
В подальшому, відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, причину неявки суду не повідомила, повідомлялася належним чином про час і місце судового розгляду справи за місцем реєстрації (згідно відповіді СГІРФО Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 31.08.2011 на запит суду, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4, з 24.01.1996), про що свідчать зворотні поштові повідомлення (а.с. 85, 86, 257-258, 264-265). Більш того, цю ж саму адресу відповідач чи її представник зазначали в заяві про перегляд заочного рішення та доповненні до неї, в нотаріально посвідченій довіреності представнику, в клопотанні про призначення експертизи (а.с. 106-107, 109, 121-122, 22-224), отримувала за цією адресою судові повідомлення (а.с. 118, 180, 217, 218, 235, 241). Заяв про зміну свого місяця проживання відповідач до суду не подавала.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надійшло, отже, враховуючи, що в справі є достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідно до них правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом достовірно встановлено, що 21.02.2005 між АКБ "Банк Золоті Ворота" та ОСОБА_2 укладений договір про надання споживчого кредиту № 167, відповідно до умов якого, банк надав позичальнику кредит в сумі 37 000 доларів США строком до 17.02.2006 зі сплатою відсотків за користування за ставкою 20 % річних (а.с. 8-9).
Судом також встановлено, що 17.02.2006 між АКБ "Банк Золоті Ворота" та ОСОБА_2 укладено договір про зміни № 1 до договору № 167 (а.с. 10); 10.05.2006 укладено договір про зміни № 2 (а.с. 11); 16.08.2006 укладено договір про зміни № 3 (а.с. 12); 11.12.2006 укладено договір про зміни № 4 (а.с. 13); 16.04.2007 укладено договір про зміни № 5 (а.с. 14); 31.05.2007 укладено договір про зміни № 6 (а.с. 15-17); 01.06.2007 укладено договір про зміни № 7 (а.с. 18); 02.08.2007 укладено договір про зміни № 8 (а.с. 19); 03.09.2007 укладено договір про зміни № 9 (а.с. 20); 21.12.2007 укладено договір про зміни № 10 (а.с.21); 07.03.2008 укладений договір про зміни № 11 (а.с. 22); 28.05.2008 укладено договір про зміни № 12 (а.с. 23); 20.11.2008 укладено договір про зміни № 13 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (відновлювальної) (а.с. 24-28); 29.05.2009 укладений договір про зміни № 14 (а.с. 29-30); 27.08.2009 укладено договір про зміни № 15 (а.с. 31-32); 01.09.2009 укладено договір про зміни № 16 (а.с. 33-34); 30.10.2009 укладено договір про зміни № 17 (а.с. 35-36); 06.11.2009 укладений договір про зміни № 18 (а.с. 37-38); 25.12.2009 укладено договір про зміни № 19 (а.с. 39-40); 26.03.2010 укладено договір про зміни № 20 (а.с. 41-42); 30.06.2010 укладено договір про зміни № 21 (а.с. 43-44); 30.07.2010 укладено договір про зміни № 22 (а.с. 45-46); 30.09.2010 укладено договір про зміни № 23 (а.с. 47-48); 11.01.2011 укладено договір про зміни № 24 (а.с. 49-50); 26.07.2011 укладений договір про зміни № 25 (а.с. 51).
Судом також достовірно встановлено, що 23.02.2005 між АКБ "Золоті ворота" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 05-058, відповідно до умов якого іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору, укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем, та всіма додатковими угодами до нього, відповідно до якого є трикімнатна квартира загальною площею 104,60 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.52-53), до якого укладені договори про зміни, а саме: від 17.02.2006 (а.с. 54); від 16.08.2006 (а.с. 55); від 11.12.2006 (а.с. 56); від 18.04.2007 (а.с. 57); від 01.06.2007 (а.с. 58); від 28.05.2008 (а.с. 59); від 02.08.2009 (а.с. 60); від 29.05.2009 (а.с. 61); від 28.10.2010 (а.с.62); від 09.08.2010 (а.с. 63); від 14.04.2010 (а.с. 64); від 13.01.2010 (а.с. 65); від 18.02.2011 (а.с. 66).
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з п. 4.2.1 кредитного договору, позичальник зобов'язаний здійснити погашення кредиту та сплату процентів, комісійної винагороди в повному обсязі та на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 5.1.1. кредитного договору, у випадку порушення строку повернення кредиту, передбаченого п. 1.1. договору, або строків сплати процентів, комісійної винагороди, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.
У порушення зазначених норм закону та умов вказаних договорів, відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 04.04.2012 виникла заборгованість за кредитним договором та додатковими угодами до нього.
Так, згідно з наданим розрахунком, станом на 04.04.2012 заборгованість відповідача за вказаними договірними зобов'язаннями становить 407118,54 гр., з яких: сума простроченого кредиту 309585,91 гр., сума прострочених відсотків 41630,69 гр., пеня по простроченому кредиту 50539,12 гр., пеня по простроченим відсоткам 5287,93 гр. (а.с. 184, 185-190).
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02.10.2012 за клопотанням представника відповідача у справі призначена судово-економічна експертиза, оскільки в ході судового розгляду справи представником позивача надавалися розрахунки в обґрунтування відповідно позовних вимог, які заперечувалися відповідачем в особі її представника; витрати по оплаті експертизи були покладені на відповідача ОСОБА_2 до вирішення справи по суті (а.с. 227-228), у зв'язку з чим ОСОБА_2 направлявся рахунок від 23.11.2012 на оплату вартості експертизи, який останньою був отриманий 11.12.2012 (а.с. 231-233, 235). Оскільки оплата за проведення експертизи не надійшла, матеріали цивільної справи повернуті 27.02.2013 до суду з ХНДІСЕ ім. Бокаріуса без виконання експертизи листом від 12.02.2013 (а.с. 245).
Доказів щодо неправильності складеного Банком станом на 04.04.2012 розрахунку заборгованості за кредитним договором та додатковими угодами до нього відповідачем, який достовірно обізнаний про знаходження справи в суді, до суду не надано. Інший розрахунок заборгованості, в тому числі за офіційним курсом долару США на іншу дату, за укладеним між сторонами по справі договором, суду не представлено.
При цьому, відповідно до п. 1 ч. 2 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
З наданих доказів судом встановлено та доведено представником позивача, що згідно п. 5.9. кредитного договору (п. 6.9. кредитного договору, викладеного у новій редакції згідно з договором про зміни № 13 від 20.11.2008), сторони домовились, що позовна давність про стягнення неустойки (пені, штрафу) встановлюється тривалістю в три роки (а.с. 24-27).
Нарахування пені Банк почав здійснювати відповідачу з 11.12.2008 (за прострочку сплати тіла кредиту) та з 28.09.2009 (за прострочку сплати відсотків), що підтверджено наданим розрахунком (а.с. 185-190), до суду з позовом звернувся 22.08.2011, тобто, з дотриманням трирічного строку.
Крім того, виходячи з умов кредитного договору до договорів про внесення до нього змін, перелічених вище, починаючи з 08.10.2010, відсоткова ставка складала 26% річних за строковою заборгованістю та 46 % річних за простроченою, а з 26.07.2011 відсоткова ставка за простроченою заборгованістю була залишена на рівні 26 % річних відповідно до договору про зміни № 25 від 26.07.2011, саме за такою ставкою розрахована прострочена заборгованість позичальника.
Отже, виходячи з таких встановлених принципів цивільного судочинства, як змагальність та диспозитивність, що передбачені ст. 10, 11 ЦПК України, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, суд, оцінюючи докази окремо кожний та в їх сукупності, приходить до висновку про належність та допустимість представленого Банком на обґрунтування вимог розрахунку заборгованості за вказаними договірними зобов'язаннями в загальній сумі 407118,54 гр.
Згідно п. 6.7 кредитного договору передбачено, що виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором забезпечується заставою нерухомого майна.
Згідно ст. 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення перешкод. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Судом встановлено, що письмове повідомлення від 01.06.2011 про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання та вимога про усунення порушення вручено банком ОСОБА_2 09.06.2011 (а.с. 67).
Згідно з пунктом 1.1 вказаного іпотечного договору, предметом іпотеки, що є забезпеченням викладеного у кредитному договорі зобов'язання іпотекодавця, є нерухоме майно, а саме: трикімнатна квартира, загальною площею 104,60 кв. м, розташована за адресою АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Згідно зі ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 2.1.2 договору іпотеки, іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем у встановлений строк зобов'язань за кредитним договором самостійно: звернути стягнення на майно та реалізувати його для погашення вказаних зобов'язань, залишити у своїй власності майно шляхом погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок власних коштів, реалізувати майно третім особам на підставі договору купівлі -продажу для погашення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення позову, а тому стягує з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором від 21.02.2005 № 167 в розмірі 407118,54 гр., з яких: сума простроченого кредиту 309585,91 гр., сума прострочених відсотків 41630,69 гр., пеня по простроченому кредиту 50539,12 гр., пеня по простроченим відсоткам 5287,93 гр., шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 104,60 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2; та визначає спосіб реалізації вказаного предмету іпотеки у межах процедури виконавчого провадження шляхом проведення публічних торгів з початковою ціною продажу для його подальшої реалізації, розмір якої буде не нижче розміру звичайних ринкових цін на подібне майно на моменту продажу, додатково визначеного шляхом залучення суб'єкта оціночної діяльності в рамках виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд стягує з винної сторони всі судові витрати, а тому з відповідача на користь позивача стягується судовий збір в сумі 1700 гр., в сумі 1399,00 гр., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 гр.. а всього в сумі 3219,00 гр. (а.с. 2-3, 199).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 533, 549, 572, 589, 590, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. 33 Закону України "Про іпотеку", суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає: АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" (61166, м. Харків, пр. Леніна 36, рахунок № 29091010006782 в АТ "Банк Золоті Ворота", код банку 351931, код ЄДРПОУ 20015529) суму заборгованості за кредитним договором від 21.02.2005 № 167 в розмірі 407118,54 гр. (чотириста сім тисяч сто вісімнадцять гривень 54 копійок), з яких: сума простроченого кредиту 309585,91 гр., сума прострочених відсотків 41630,69 гр., пеня по простроченому кредиту 50539,12 гр., пеня по простроченим відсоткам 5287,93 гр., шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 104,60 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21.02.2005, посвідченого ОСОБА_5, нотаріусом ХМНО, р. № 1, зареєстрованого КП ХМБТІ 21.02.2005; та договору купівлі-продажу від 21.02.2005, посвідченого ОСОБА_5, нотаріусом ХМНО, р. № 1228, зареєстрованого КП ХМБТІ 22.02.2005.
Визначити спосіб реалізації вказаного предмету іпотеки - трикімнатної квартири загальною площею 104,60 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 - у межах процедури виконавчого провадження шляхом проведення публічних торгів з початковою ціною продажу для його подальшої реалізації, розмір якої буде не нижче розміру звичайних ринкових цін на подібне майно на моменту продажу, додатково визначеного шляхом залучення суб'єкта оціночної діяльності в рамках виконавчого провадження.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає: АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" (61166, м. Харків, пр. Леніна 36, рахунок № 29091010006782 в АТ "Банк Золоті Ворота", код банку 351931, код ЄДРПОУ 20015529) судовий збір в сумі 1700 гр. (одна тисяча сімсот гривень), в сумі 1399 гр. (одна тисяча триста дев'яносто дев'ять гривень), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 гр. (сто двадцять гривень), сплачені позивачем при подачі позовної заяви, а всього стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" 3219 гр. (три тисячі двісті дев'ятнадцять гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення виготовлене в нарадчій кімнаті, є оригіналом.
Суддя -