15.12.06р.
Справа № 10/368-06
За позовом Приватного підприємства "Іноваційна фірма Мінімакс Мульті-С" ,м. Дніпропетровськ
до Дніпропетровської митниці , м. Дніпропетровськ
про стягнення 40 000 грн.
Суддя Кощеєв І.М.
Представники:
Від позивача: Зарубіна О.О.( дов.№ Д-05-07/04 від 29.05.06р.) - адвокат
Від відповідача: не з"явився
Позивач звернувся з позовом до Відповідача про стягнення : матеріальної шкоди у вигляді витрат на правову допомогу в адміністративному процесі у розмірі 7000 гривень; матеріальної шкоди у вигляді втраченого прибутку у розмірі 20 000 грн.; моральної шкоди заподіяної Відповідачем у відношенні Позивача у розмірі 10 000 гривень.
В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач вказує на наступне : Приватне підприємство інноваційна фірма «Мінімакс Мульті-С» отримало від Дніпропетровської митниці податкові повідомлення №21/10 від 16.09.05р. та 22/10 від 16.09.05р. згідно яких Позивач повинен сплатити антидемпінгове мито в термін 30 діб з моменту отримання повідомлень.
За захистом законних прав Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою у порядку адміністративного судочинства про визнання не чинним податкові повідомлення Дніпропетровської митниці. З метою кваліфікованого представництва Позивачем було залучено для здійснення правової допомоги у якості представника адвоката Ковтуна С. Л. - спеціаліста юридичної фірми «Максі мус» про що було укладено відповідний Договір про надання правової допомоги по справі між Позивачем та Юридичною фірмою «Максі мус» на суму 7 000 гривень.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2006 р. у справі № А 16/52 (А8/402) визнані не чинними податкові повідомлення, складені Дніпропетровською митницею. Позивач стверджує, що довівши правоту власної правової точки зору він зазнав матеріальної та моральної шкоди від протиправних дій Дніпропетровської митниці.
Так, матеріальна шкода у вигляді витрат на правову допомогу у адміністративному процесі склала 7 000 грн. Матеріальна шкода у вигляді втраченого прибутку у розмірі 20 000 гривень з підстав розірвання Контракту №116 від 14.06.2005 р., укладеного з ТОВ «Завод транспортного оборудования» з причини надання податкових повідомлень Дніпропетровською митницею. Таким чином, Позивач втратив можливість придбання продукції на суму 25 000 000 російських карбованців.
Також в наслідок незаконних дій Дніпропетровської митниці, Позивач стверджує, що йому була завдана Моральна шкода, під якою слід розуміти втрату немайнового характеру, а саме утрату умов успішної діяльності підприємства, применшення степеню пристижу, ділової репутації. Моральну шкоду Позивач оцінює в розмірі -10 000 гривень.
Відповідач проти задоволення позовних вимог Позивача заперечує, зазначаючи у відзиві на позов на їх безпідставність, оскільки з моменту опублікування рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 20.03.2003р., антидемпінгові заходи повинні застосовуватись до імпорту в Україну із Російської Федерації стрілочних переводів з колією 1520 мм визначених типів і марок, незалежно від номерів проектів. У зазначений перелік включено стрілочні переводи типу Р65 марки 1/9 для магістрального транспорту і для колій промислових і гірничо-збагачувальних підприємств без зазначення номерів проектів та конструктивних особливостей, що свідчить про необхідність застосування антидемпінгових заходів до всіх аналогів зазначених переводів.
На підставі зазначеного митницею-контролюючим органом були направлені підприємству податкові повідомлення від 16.09.2005 р. № 21/10, № 22/10 про необхідність сплати податкових зобов'язань по антидемпінговому миту та податку на додану вартість згідно вимог Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідач звертає увагу на те, що з контракту від 14.06.2005 р. № 116 не вбачалося поставка конкретної продукції тому спірне питання, яке виникло між відповідачем та позивачем стосується тільки поставки продукції відповідно до специфікації від 14.06.2005 р. №1 до контракту від 14.06.2005 р. № 116, а не контракту у повному обсязі і виникле спірне питання не було підставою для розірвання контракту. Митницею не було застосовано остаточні антидемпінгові заходи щодо імпорту і Україну стрілочних переводів походженням з Російської Федерації до поставки продукції згідно специфікації від 14.06.2005 р. № 1 до контракту від 14.06.2005 р. № 116, продукція була отримана Позивачем на умовах передбачених контрактом та оформлена митницею і випущена у вільний обіг тому відсутня упущена вигода і відсутня шкода. Правомірність дій митниці підтверджується листом - роз'ясненням Мінекономіки України від 19.05.06р.№ 144-42/120, згідно з яким саме на переводи, що імпортував позивач - поширюється застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну.
Відповідач вважає, що митниця в межах наданих повноважень, правомірно застосувала інформацію Міністерства економіки України (лист від 02.09.06р. №52-59/638) і відповідно до чинного законодавства направила до позивача податкові повідомлення. Невжиття митницею заходів стосовно відшкодування антидемпінгового мита призвело б до порушення нею Рішення міжвідомчої комісії.
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи постанову та ухвалу на користь Позивача у справі №А16/52(А8/402), в межах заявлених позовних вимог визнали не чинними податкові повідомлення на підставі того, що вони не відповідають чинному законодавству, а не є такими, що видані внаслідок неправомірних дій митниці. Таким чином, за твердженням Відповідача в діях митниці відсутній склад правопорушення, необхідний для настання деліктної відповідальності.
Вимога позивача про відшкодування моральної шкоди, яка полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації не має підстав, оскільки юридичним особам не може належати честь і гідність, що стосується ділової репутації, то митницею не розповсюджувалися відомості про позивача, які б принижували його ділову репутацію, а позивачем не доведено сам факт приниження.
Додатково Відповідач вказує на те, що спір між Дніпропетровською митницею та Позивачем, який розглядався господарським судом Дніпропетровської області (справа №А16/52(А8/402) мав суто технічний характер. Предметом спору було питання чи являються ввезені Позивачем, стрілочні переводи типу Р-65, марки Б/О, проект ЛНТП.665129.004 за своїми технічними характеристиками подібним або аналогічним стрілочним переводам, до яких застосовується антидемпінгове мито відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» та Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 05.07.2002 р. № АД-43/2002/52-63, а саме : стрілочні переводи типу Р-65,марки1/9, проект ЛНПТ.665121.001 виробництва ВАТ «Дніпропетровський стрілочний завод». За загальними нормами неврегульованість чинного законодавства не є автоматично підставою для виникнення обов'язку відшкодування збитків державного органу.
По справі оголошувалася перерва з 07.12.2006 р. по 15.12.2006 р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд , -
14.06.2005 р. між Приватним підприємством “Інноваційна фірма “Мінімакс Мульті-С», Україна, ( Покупець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Трест шляхового постачання», Росія ( Поставник ) було укладено контракт № 116, згідно якого Позивач імпортував на митну територію України та надав для митного оформлення згідно рахунку-фактури від 14.07.2005 р. № 0000319 стрілочні переводи типу Р-65 марки 1/9 БО проект ЛПТП 665129.004 (надалі -продукція) на загальну суму 570 000 руб. РФ;
29.07.2005 р. при здійсненні митного оформлення ввезення на митну територію продукції позивачем відповідачу - Дніпропетровській митниці було подано вантажну митну декларацію (надалі -ВМД) №110000003/5/409249, згідно якої позивачем сплачено митний збір у сумі 12 грн. 22 коп., ввізне мито у сумі 200 грн. 72 коп. та податок на додану вартість у сумі 20 074 грн. 42 коп.;
16.09.2005 р. відповідачем були прийняті податкові повідомлення, у тому числі:
- податкове повідомлення №21/10, у відповідності з яким позивачу згідно з підпунктом “г» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами та статті 16 Закону України від 22.12.1998р. №330-ХІV “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», відповідно до рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 05.07.2002р. №АД-43/2002/52-63 із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 20.02.2003р. №АД-66/2003/52-77 “Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну стрілочних переводів походженням з Російської Федерації» визначено суму податкового зобов'язання по антидемпінговому миту у сумі 59 613 грн. 78 коп. за ВМД від 29.07.2005р. №110000003/5/409249;
- податкове повідомлення №22/10, у відповідності з яким позивачу згідно з підпунктом “г» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами та статті 16 Закону України від 22.12.1998р. №330-ХІV “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 05.07.2002р. №АД-43/2002/52-63 із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 20.02.2003р. №АД-66/2003/52-77 “Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну стрілочних переводів походженням з Російської Федерації», відповідно до пункту 4.3 статті 4 Закону України від 03.04.1997р. №168/97 “Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 11 922 грн. 76 коп. за ВМД від 29.07.2005р. №110000003/5/409249.
Відповідно до частини 8 статті 16 Закону України від 22.12.1998р. №330-ХХV “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» остаточне антидемпінгове мито сплачується за ставкою та на умовах, встановлених у відповідному рішенні Комісії про застосування остаточних антидемпінгових заходів; остаточне антидемпінгове мито сплачується незалежно від сплати інших податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі мита, митних зборів, тощо, які як правило, справляються при імпорті в країну імпорту товарів.
П. 4.3 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість» передбачено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.
Згідно із рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 05.07.2002р. №АД-43/2002/52-63 “Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну стрілочних переводів походженням з Російської Федерації» в редакції рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 20.02.2003р. №АД-66/2003/52-77 до Переліку відповідних типів і марок стрілочних переводів походженням з Російської Федерації, до яких застосовуються остаточні антидемпінгові заходи, входить стрілочний перевід типу Р-65, марки 1/9, колія 1524 мм, орієнтовна маса 11,5 тонни.
Відповідач вважав, що Позивач повинен був сплатити антидемпінгове мито у сумі 59 613 грн. 78 коп. та доплатити податок на додану вартість у сумі 11 922 грн. 76 коп.
Вищенаведені факти були встановлені постановою господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2006 р. по адміністративній справі № А 16/52 ( А8/402 ) за участю тих самих сторін і відповідно до ст. 35 ГПК України не повинні доводитися знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Вказаною постановою, суд визнав нечинними : податкове повідомлення Дніпропетровської митниці від 16.09.2005р. № 21/10 про визначення Приватному підприємству “Інноваційна фірма “Мінімакс Мульті-С» податкового зобов'язання по антидемпінговому миту у сумі 59 613 грн. 78 коп.; податкове повідомлення Дніпропетровської митниці від 16.09.2005 р. № 22/10 про визначення Приватному підприємству “Інноваційна фірма “Мінімакс Мульті-С» податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 11 922 грн. 76 коп. Також суд стягнув з державного бюджету України в особі Дніпропетровської митниці на користь Приватного підприємства “Інноваційна фірма “Мінімакс Мульті-С» - 3 грн. 40 коп. -витрати по сплаті судового збору .
Ст. 249 ГК України передбачає, що збитки, завдані суб'єкту господарювання у зв'язку з неправомірним застосуванням до нього адміністративно-господарських санкцій, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи ( Постанова Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27.03.92 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди )
Свої позовні вимоги пов'язані із стягненням з Відповідача матеріальної шкоди у вигляді втраченого прибутку у розмірі 20 000 грн., Позивач обгрунтовує тим, що підприємство втратило можливість придбання продукції на суму 25 000 000 (мільйонів) російських карбованців за Контрактом № 116 від 14.06.2005 р., укладеним з ТОВ «Завод транспортного оборудования» ( м. Кушва , Росія ) в наслідок розірвання угоди з підстав отримання податкових повідомлень Відповідача.
Так, Позивач вказує на те, що листом вих. №52 від 23.09.2005 р. Приватне підприємство «Іноваційна фірма Мінімакс Мульті-С»попередило сторону за Контрактом № 116 від 14.06.2005 р. -ТОВ «Завод транспортного оборудования» про ситуацію яка склалась з підстав отримання податкових повідомлень. У відповідь ТОВ «Завод транспортного оборудования» у листі № 378 від 19.10.2005 р. повідомило, що з причини надання податкових повідомлень Дніпропетровською митницею, подальші поставки продукції за контрактом № 116 від 14.06.2005 р. є неможливими і з цього приводу контракт є розірваним.
Господарський суд не знаходить безпосереднього причинного зв'язку між діями Відповідача та розірванням вказаного Контракту, а тим більше вину Дніпропетровської митниці у припиненні дії договору.
Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог Позивача пов'язаних із стягненням з Дніпропетровської митниці матеріальної шкоди у вигляді втраченого прибутку у розмірі 20 000 грн.
Ст. 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Враховуючи наведене, господарський суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено спричинення Відповідачем моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав, а саме втрату умов успішної діяльності підприємства, применшення ступеню престижу, ділової репутації.
Приймаючи до уваги викладене, господарський суд вважає позовні вимоги Позивача пов'язані зі стягненням моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. -безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати, згідно зі ст. 87 КАС України складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу.
Витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом ( ст. 90 КАС України ).
Таким чином, питання про відшкодування зазначених Позивачем витрати у розмірі 7 000 грн. на правову допомогу понесених ним в адміністративному процесі по справі № А 16/52 ( А8/402 ) мали бути вирішені судом при розгляді справи № А 16/52 ( А8/402 ) за заявою відповідної сторони.
Відповідно до ст. 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо : 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Позивачем не надано суду доказів звернення до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про прийняти додаткової постанови по справі № А 16/52 ( А8/402 ) про вирішення питання про судові витрати, пов'язані із наданням правової допомоги у розмірі 7 000 грн. та відмовою суду у відшкодуванні.
Виходячи з наведеного, господарський суд не знаходить підстав і для задоволення позовних вимог Позивача пов'язаних із стягненням матеріальної шкоди у вигляді витрат на правову допомогу в адміністративному процесі у розмірі 7 000 грн.
Згідно зазначеного, керуючись ст. ст. 33, 35, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Позивача - відмовити.
Суддя
І.М. Кощеєв